<<
>>

Владні повноваження

– це конкретні права, що характеризуються правом реалізовувати владу й обов’язки та наявністю визначених адміністративних функцій, що дозволяють здійснювати завдання органу влади [48, с.261].

Повноваження повинні набути легітимності, тобто необхідний порядок визнання. Влада – це здатність справляти вплив на поведінку людей з їхньої та без їхньої згоди. Сутність владних повноважень полягає в тому, що відображаючи волю певних верств населення, громадян країни, легітимно наділені правами (владними повноваженнями) особи, або у творені у такий спосіб органи справляють цілевизначальний, організуючий, регулюючий вплив у визначених сферах, здійснюють певні функції завдання у суспільстві.

У практиці управління лідерство – це здатність ефективно використовувати наявні джерела влади для досягнення бажаної мети.

Лідери використовують владу як засіб в досягненні цілей групи або організації. Якщо лідери досягають мети, то влада як засіб використовується ними для прискорення цього досягнення.

У чому ж відмінність між лідерством і владою? Важлива відмінність відноситься до сумісності цілей. Для існування влади сумісність цілей – необов’язкова. Окрім цього, задля реалізації лідерства повинна існувати певна відповідності між цілями лідера і цілями послідовниками лідера.

Лідерство – це різновид управлінської взаємодії, оснований на найбільш ефективному для конкретної ситуації поєднанні різних джерел влади і спрямований на спонукання людей до досягнення загальних цілей.

Лідерство допускає використання влади. Сама влада може будуватися на особистісних якостях або на займаній позиції в організації. Крім того, влада - це двосторонні стосунки – між лідером і підлеглими і між лідером і його начальником.

Оскільки ефективність лідерства залежить від об’єму і типу влади, яку лідер використовує відносно підлеглих і свого начальника, то важливим є питання: які джерела влади і як необхідно використовувати, щоб добитися більшої ефективності. Владні повноваження і лідерство повинні використовуватися для досягненні цілей у державному управлінні.

Статус державного службовця передбачає:

­ безпосередню приналежність за родом роботи до підготовки, прийняття та/або запровадження рішень у сфері державного управління, причому ці дії, як правило, мають економічні та соціальні наслідки для всього суспільства або його певної частини;

­ наявність у державного службовця повноважень виступати від імені органу державної влади (тим самим від імені держави), обстоюючи державний інтерес;

­ законодавче і нормативно-правове визначення компетентності, прав, повноважень, обов’язків, обмежень і відповідальності згідно зі своєю посадою;

­ приналежність до особливої професійно-статусної групи, яка складається з професійно підготовлених до державної служби представників різних професій.

<< | >>
Источник: БАКУМЕНКО В. Д., ТИМЦУНИК В. І.. Адміністративний менеджмент : Навчальний посібник /. - К. : Центр підготовки навчально-методичних видань КНТЕУ,2012. – 334 с.. 2012

Еще по теме Владні повноваження:

  1. 51. Контрольні повноваження у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та порядок їх реалізації.
  2. 20. Підстави виникнення трудових правовідносин,
  3. § 1. Поняття і класифікація учасників кримінального процесу
  4. Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи
  5. 58. Перевищення влади або службових повноважень та його відмінність від самовільного присвоєння владних повноважень або звання службової особи.
  6. 2.4. Загальнотеоретична характеристика правової системи Європейського Союзу
  7. ТЕМА 3. МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВИ
  8. Стаття 353. Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи
  9. РОЗДІЛ 5. МЕТОДИ АДМІНІСТРАТИВНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
  10. Владні повноваження
  11. СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ
  12. 4. 5. Традиції та новації виконавчої влади незалежної України
  13. Протокол про передачу владних повноважень президентом краю О. Ерцдорфом представникам української та румунської громад Буковини (6 листопада 1918 p.)