<<
>>

Основні складові формування позитивного іміджу особистості державного службовця:

­ підвищення кваліфікації, удосконалення професійного добору; впровадження норм етичного кодексу;

­ вивчення громадської думки про якість і ефективність роботи державних службовців, виконання здійснюваних ними державних функції в межах визначених повноважень.

­ залучення представників засобів масової інформації для покращення комунікацій з громадськістю.

Обмін інформацією між людьми у процесі управління називається комунікацією. Комунікації (лат. communicatio) в управлінні – це процес спілкування, зв’язок між двома або більше індивідуумами, заснований на взаєморозумінні; повідомлення інформації однією особою іншої або ряду осіб.

Зв’язки з громадськістю – “паблік рилейшнз” (від англ. public relations — відносини з публікою, зв’язок з громадськістю) – одна із конкретних функцій управління, яка сприяє встановленню та підтриманню спілкування для виявлення спільних інтересів та досягнення взаєморозуміння й співробітництва між організацією і громадськістю. Метою органу державної влади, відповідального за зв’язки з громадськістю є встановлення двостороннього спілкування для виявлення спільних інтересів та досягнення взаєморозуміння між громадянами та державною владою, що засноване на природі, знанні та повній поінформованості. На практиці зв’язки з громадськістю реалізуються шляхом:

­ вжиття заходів спрямованих на досягнення доброзичливості;

­ збереження високої репутації (виявлення традиції організації, які можуть зашкодити громадській думці, і відмова від них);

­ внутрішні відносини (використання прийомів, зорієнтованих на створення у співробітників почуття відповідальності та зацікавленості у справах адміністрації).

Для формування позитивного іміджу політика, державного службовця слід чітко визначити наявність позитивних і негативних комунікативних якостей.

КОМУНІКАТИВНІ ЯКОСТІ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ
позитивні негативні
порядність аморальність, нечесність

справедливість несправедливість
врівноваженість, поважливе і шанобливе ставлення до громадян дратівливість, нестриманість, зухвалість, зневажливість, нахабність
довіра до колег підозрілість, недовір’я
стимулювання ініціативи, творчого підходу до роботи консерватизм, роздратування, заздрість
доброзичливість, щирість лицемірство, зарозумілість, злість, самовпевненість, пихатість
тактовність, доброзичливість, товариськість, врахування індивідуальних особливостей підлеглих нетактовність, відсутність співчуття, бажання зробити кому-небудь добро, принести користь, черствість, грубість, жорстокість

відсутність дріб’язковості бюрократизм, надмірна прискіпливість
самокритичність, вимогливість до себе та до підлеглих відсутність критичного ставлення до себе, до своєї діяльності, поведінки, невимогливість до себе та підлеглих
толерантність відсутність терпимості до думок, поглядів, вірувань інших

Позитивний імідж державного службовця має два аспекти: внутрішній й зовнішній.

ПОЗИТИВНИЙ ІМІДЖ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ
внутрішній аспект зовнішній аспект
вміння справляти на оточуючих позитивне враження про себе чистота, охайність одягу, привітність, доброзичливість
уміння спілкуватися з людьми, вислуховувати їх стриманість, вміння стримувати свої емоції, керувати своєю психікою
володіння позитивними особистісними якостями вироблення в собі позитивних особистісних якостей, хороших манер поведінки

В цілому варто зазначити, що створення позитивного іміджу державного службовця – складний, циклічний процес, який потребує постійного самовдосконалення.

Вивчаючи питання лідерства доцільно знову звернутися й більше ґрунтовно поаналізувати зміст поняття «влада».

Влада – це багатогранне суспільно-політичне, правове поняття проявом якої є:

­ владні відносини в суспільстві: одні управляють, а інші підкоряються;

­ здатність досягати поставленої мети;

­ спроможність соціально-політичної системи забезпечувати виконання прийнятих нею рішень;

­ спосіб самоорганізації людської спільноти, заснованої на розподілі функцій управління і виконання;

­ можливість і здатність проводити свою волю [159].

Влада являє собою форму соціальних відносин, яка характеризується здатністю впливати на характер і напрям діяльності та поведінку людей за допомогою економічних, ідеологічних і організаційно-правових механізмів, а також авторитету, традицій, насилля (влада економічна, політична, державна, сімейна та ін.). Сутністю влади є владні відносини, панування і підпорядкування.

Існує чимало підходів до класифікації джерел влади, узагальнено їх можна подати наступним чином.

Державна влада – політико-правове явище, сутність якого полягає в тому, що виражаючи хоча б формально волю всіх громадян держави, вона (влада) здійснює спрямовуючий, організуючий, регулюючий вплив на суспільство [38, с.329].

Владні відносини – це особливий вид суспільних відносин, що виникають у процесі управління – діяльності свідомо-вольового й організаційного характеру, відносини, що встановлюються у ході взаємної діяльності органів влади та людьми.

Тип відносин, які виникають між державою (суб’єктом державного управління) та державною установою (об’єктом державного управління), є завжди державно-владним, причому державно-владними повноваженнями наділено завжди одну сторону – суб’єкта управління, а на долю об’єктів управління залишається виконання наказів, розпоряджень та інших нормативних документів, що надходять від суб’єкта.

<< | >>
Источник: БАКУМЕНКО В. Д., ТИМЦУНИК В. І.. Адміністративний менеджмент : Навчальний посібник /. - К. : Центр підготовки навчально-методичних видань КНТЕУ,2012. – 334 с.. 2012

Еще по теме Основні складові формування позитивного іміджу особистості державного службовця::

  1. Системограма фахової освіти керівників в органах державної влади та управління
  2. Основні складові формування позитивного іміджу особистості державного службовця:
  3. ЗАГАЛЬНА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СФЕРИ
  4. 2.2. Історіографія національного осмислення козацької державності України
  5. 4. 5. Традиції та новації виконавчої влади незалежної України
  6. Петро Арсенич Українські правники: короткі біографічні нариси