Структурна будова кожної економічної системи обумовлюється первісними функціями, притаманними їй як цілісному утворенню.

Функціональні характеристики еконо­мічної системи, розглянуті у попередніх розділах книги, необ­хідно доповнити аналізом суб’єктної структури. Значимість останньої зумовлена ключовою роллю економічних суб’єктів в організації економічних систем, дією принципу людиноцент- ричності в економічних та інших суспільних процесах.

Як відомо, кожний структурний напрям економічних сис­тем передбачає визначення елементів, що належать до даної структури, їх місцезнаходження і, відповідно до цього, зв’яз­ків, які виникають між ними. Причому характер та форма зв’язків відіграють вирішальну роль в аналізі будь-якої струк­тури. Тому вихідним моментом у дослідженні суб’єктної стру­ктури економічних систем є визначення в них місця економіч­них індивідів, умов набуття ними статусу економічних суб’єктів та аналіз характеру і форм зв’язків, що виникають між ними.

Формування суб’єктної структури економічних систем є одним з аспектів її організації і передбачає надання економіч­ним суб’єктам конкретних форм, певної ідентичності (персо­ніфікації). Вони набувають як індивідуальних, так і колектив­них форм, виконують роль різноманітних економічних органі­зацій та установ. Детальний аналіз цих форм відкриває шлях до класифікації суб’єктів економічних систем, установлення тенденцій у розвитку їх структурної будови.

Пізнання природи економічних суб’єктів здійснюється за двома напрямами. Перший передбачає подолання нереалістич­них обмежень, що використовуються в моделі людини, побу­дованої на засадах методологічного індивідуалізму. Ідеться про розширення умов діяльності економічних індивідів, коли відносна відокремленість їхньої діяльності доповнюється ана­лізом суспільної залежності. Економічний індивід набуває свого статусу лише за умови урахування як відокремленості, так і залежності.

Другий напрям дослідження сутнісних рис економічних суб'єктів пов'язаний із реалізацією організаційного підходу до економічної системи, де розглядається роль економічних суб'єктів в її функціонуванні.

Не викликає заперечень ключове положення методологіч­ного індивідуалізму, що «саме індивід є первинним агентом на соціальній та історичній сценах, тоді як соціальний устрій є вторинним і його можна змінити лише в результаті індивідуа­льних дій»^[177]. Але визнання первинності індивіда не повинно приводити до штучного протиставлення його суспільству, в результаті чого не враховується суспільна сутність індивіда. У мотивах його поведінки має місце вплив з боку суспільних цілей, суспільної свідомості. Не варто забувати застереження А. Маршалла: «Економісти, як і представники інших суспіль­них наук, мають справу з індивідами переважно як із членами суспільного організму»^[178], і розглядати їх ізольовано, абсолю­тизувати відокремленість — помилково.

Дійсна проблема полягає не в пошуках первинності взаємо­пов'язаних сутностей, а в розумінні природи активності інди­відів, розкритті причин його практичної (перетворювальної) діяльності, цілей, які він реалізує. Функціонування економіч­ної системи як цілісного суспільного утворення забезпечується діями економічних індивідів, котрі займають різні місця в її структурі, мають різні цілі та мотиви діяльності. Особливості їх розташування, завдань, які вони виконують, дають змогу їх кваліфікувати як економічних суб'єктів, що формують суб'єктну структуру системи.

5.1.