<<
>>

Процес управління ростом власного капіталу підприємств

В умовах ринку та прискореного розвитку технологій обсяг власного капіталу є важливим компонентом всього бізнесу й фізичною умовою довгострокового економічного росту потенціалу підприємства.

Тому, управлінці віддають пріоритети розробці та реалізації ефективної стратегії управління процесом росту власного капіталу підприємства. В теорії управління капіталом бракує уваги проблемам управління власним капіталом підприємства.

Теоретико-методологічні основи управління капіталом підприємства висвітлені у роботах В. Андрійчука, І. О. Бланка, В. Галузинського, Т. Теплової, [5, 15, 116]. Однак більшість економістів розглядають лише окремі аспекти управління капіталом. Вчені-економісти Дж. Ван Хорн, О. Стоянова, В. Ковальов, , та інші розглядають, в основному, вплив обсягів та структури авансованого капіталу на фінансово-майновий стан підприємства [86, 116, 39]. Вартісній оцінці окремих елементів капіталу приділено багато уваги у працях таких вчених як Т. К. Антіпова, С. Голов, Т. Теплова та ін. [8, 26, 116]. Питання ефективності функціонування капіталу висвітлені у роботах Л. П. Довгань, О. М. Кизим, Г. М. Кашкіна та ін. [32, 37, 42]. В цілому ж, слід відмітити, що базові положення системи управління капіталом та функціонування капіталу у сучасній економічній літературі

досліджені фрагментарно.

Спираючись на сформоване визначення категорії «власний капітал» та на вже відомі теорії управління власним капіталом, слід розширити теоретичні аспекти управління власним капіталом.

Управління власним капіталом направлене на два об’єкти це активи та джерела формування власного капіталу, які взаємозалежні. Особливу значимість даному твердженню придає практика фінансування капіталу підприємства у ринковій економіці, а саме: з широким залученням позикових джерел. При цьому активи підприємства - це натурально-речовинна складова категорії «власний капітал».

Джерела формування власного капіталу складаються за власних, позикових та залучених джерел, які безпосередньо впливають на процес росту власного капіталу підприємства.

Засоби та умови власного капіталу на підприємстві можна схематично представлені на рис. 1.1, де відображено різні зрізи процесу росту кожного з елементів об’єктів управління власним капіталом підприємства. Виходячи зі сутності категорії «власний капітал», його ріст можливий за рахунок росту активів та джерел формування власного капіталу підприємства. Проте необмежений ріст одного з об’єктів управління власним капіталом може спонукати зрушення оптимальної структури капіталу. Так, при необмеженому збільшенні активів на підприємстві може не вистачити коштів для його обслуговування та оновлення, що призведе до негативних наслідків. І навпаки, необмежене збільшення джерел формування власного капіталу (позикових, власних та залучених джерел) спонукає нераціональне використання коштів або фінансову залежність підприємства від кредиторів. Тому для запобігання негативних наслідків від необмеженого росту об’єктів управління власним капіталом має розбудовуватися система управління за допомогою змістовної моделі управління процесом росту власного капіталу підприємства, що фундується на системному підході. Модель управління ростом власного капіталу представлена на рис. 1.2.

Рис. 1.2 Схема складових управління власним капіталом підприємства

Розгляд складової управління передбачає дослідження поняття «процес», «системний підхід», «управління» та «модель».

В загальному розумінні під процесом розуміють послідовну зміну явищ, стану й розвитку чого-небудь; сукупність послідовних дій для досягнення якого-небудь результату [117]. Системний підхід спрямований на виокремлення сукупності елементів, що взаємодіють між собою у просторі та у часі й функціонування яких направлено на досягнення загальних цілей.

Саме ж управління, в загальному розумінні, розглядається як елемент функціонування організаційних систем різноманітної природи (біологічної, соціальної, технологічної), що забезпечує збереження їх певної структури, підтримку рішення діяльності, реалізацію програми, мети діяльності [117].В енциклопедії під редакцією С. Мочерного управління - це вплив на процес, об’єкт або систему для забезпечення її стійкістю або перехід з одного стану до другого у відповідності до вибраних цілей [71]. Відомі вчені КлиландД. та КингВ. визначають управління як «процес, орієнтований на досягнення відповідних цілей [10]. Маємо також визначення, що управління - це свідоме цілеспрямований вплив з боку держави, економічних суб’єктів на людей та економічні об’єкти, який здійснюється з метою спрямування їх дії у необхідне русло та отримання бажаного результату [17]. На наш погляд, повним є визначення управління як функції системи, орієнтовної або на збереженість її суттєвих властивостей, втрата яких означає руйнування системи, або на досягнення мети, виконання певної програми, рішення якоїсь задачі, фіксованих ззовні системи. Систему, в якій реалізують функцію управління, звичайно називають системою управління та виділяють дві підсистеми: управляючу та підсистему якою управляють [117].

Таким чином, ґрунтуючись на наведені визначення, модель системи управління процесом росту власного капіталу підприємства доцільно представити на рис. 1.3. Для визначення зв’язків між елементами моделі використовуються такі символи:

А - активи підприємства;

па - необоротні активи, оа оборотні активи;

D - джерела підприємства,

vd - власні джерела; pd - позикові джерела; zd - залучені джерела

V - фактори зовнішнього середовища, які надходять за зв’язком « X »

Y - показники, які характеризують стан підсистеми, що управляють C - результат управління (вихід з системи)

U - шляхи впливу на підсистему, якою управляють

S - зв'язки, які відображає оптимальну структуру між елементами

моделі

Рис.

1.3. Змістовна модель управління процесом росту власного капіталу підприємства

29

зв’язок « V » - фактори зовнішнього середовища, жі надходять за зв’язком « X » зв’язок «YA, YnatY0Jy - показники, які характеризують стан підсистеми якою управляють, а саме, на активи «А», які поділяються на необоротні «па» й оборотні активи « оа »;

зв'язок « YD, Yvd, Ypd, Yzd» - показники, які характеризують стан підсистеми

якою управляють, а саме, джерела формування власного капіталу підприємства « D », власні джерела « vd », позикові джерела « pd », залучені джерела « zd »;

зв'язок « , Сио, Coa» - результат управління (вихід із системи) активами

підприємства «А», які поділяються на необоротні активи «па» й оборотні активи «оа»;

зв'язок « Cd , Cvd, Cpd, Czd» - результат управління (вихід із системи)

джерелами формування власного капіталу підприємства, які поділяються на власні джерела « vd », позикові джерела « pd », залучені джерела « zd »;

зв'язок « иА, Una, Uoa» - шляхи впливу на підсистему, якою управляють, а саме, на активи, які поділяються на необоротні «па» й оборотні активи «оа»; зв'язок « Ud , Uvd, Upd, Uzd» - шляхи впливу на підсистему, якою

управляють, а саме, на джерела формування власного капіталу підприємства, які поділяються на власні « vd », позикові«pd » й залучені джерела « zd».

Запропонована модель управління власним капіталом відображає цілісний комплекс взаємодіючих елементів разом з їх властивостями та відношеннями. Кожний елемент моделі має свої завдання та функції, невиконання яких спонукає помилковий вибір методів, способів, стратегій управління. Використання системного підходу в управлінні власним капіталом передбачає находження загальних правил поведінки об’єкта управління, його слабких сторін, а також розробку шляхів їх усунення.

Так, на систему управління спрямовує мета функціонування розвитку підприємства, що задає вектор розвитку даної системи. У запропонованій моделі метою підприємства є ріст власного капіталу. Згідно з моделлю в управлінні власним капіталом виокремлюється вплив факторів зовнішнього

зо

середовища «V».

Зміни у зовнішньому середовищі уможливлюють корінні зміни в стратегії управління власним капіталом на підприємстві. Так, зміни у науково-технічному прогресі потребують вкладення засобів у оновлення активів для виробництва конкурентоспроможній продукції (зв’язок «X»). Перелік факторів зовнішнього середовища, які впливають на поведінку об’єкта управління, а також його слабкі сторони враховуються при розробці рішення. Перелік факторів та показників оцінки процесу росту власного капіталу підприємства представлений на рис. 1.4.

Для управління системою необхідно мати повну інформацію про об’єкти управління. Кожний об’єкт управління характеризується ознаками, що виражаються фінансовими показниками (відображення зв’язком «Y» (рис. 1.4.). У системі управління власним капіталом підприємства зв'язок «С» містить інформацію про стан виходу, тобто про результати системи управління. Економічний результат у системі, що розглядається, відображається у рості функціонування активів та рості джерел формування власного капіталу підприємства. Через цей зв’язок об’єкт управління впливає на результати управління. Обравши мету системи управління, отримавши інформацію про зовнішнє середовище та про фінансовий стан об’єктів управління, менеджери з управління активами та джерелами формування власного капіталу цілеспрямовано впливають на об’єкт управління (зв’язок «U»). Вплив на об’єкт управління може бути як безпосереднім, так і посереднім, залежно від визначеної стратегії та тактики управління.

Слід зазначити, що для росту власного капіталу в цілому необхідно підтримувати взаємозв’язок між активами та джерелами формування власного капіталу підприємства, який виражається у зв’язку «S». Саме цей зв'язок забезпечує ріст активів за рахунок джерел формування власного капіталу, а ріст активів сприяє збільшенню обсягів фінансування, тобто обсягів позикових, власних та залучених джерел. Через зв’язок «S» виражається оптимальна структура в активах та джерелах формування власного капіталу підприємства.

Запропонована модель управління власним капіталом є

Рис. 1.4. Зовнішні фактори та показники оцінки процесу росту власного капіталу підприємства

відображенням комбінованої системи управління, що об’єднує управління за зовнішнім впливом « V » (зв'язок « X ») та за відхиленнями (зв'язок « Y »). Для прийняття управлінських рішень менеджерам підприємства необхідно мати повну аналітичну інформацію про фінансовий та економічний стан підприємства для їх аналізу (зв'язок «Yt», «Y1»), а також про результати прийнятої стратегії управління активами підприємства, зв'язок « Ca » (результати управління необоротними активами, зв'язок «спа» та оборотними активами зв'язок «Coa») та управління джерелами формування власного капіталу, зв'язок «C1» (також результати управління джерелами: позиковими «Сп», залученими «Срі», власними «Ссі»). Показники, які характеризують

фінансовий та економічний стан об’єктів управління та отримані результати прийнятої стратегії управління, представлені на рис. 1.4. За наявною інформацією менеджери з управління активами приймають рішення щодо стратегії управління активами за зв'язками « Ua » (також стратегії управління необоротними активами зв'язок «Una» та оборотними активами зв'язок «С^») та стратегії управління джерелами формування власного капіталу підприємства, зв'язок «U1» (також стратегії управління власними джерелами, зв'язок «исі», позиковими джерелами зв'язок «Uzi», залученими джерелами -

«ирі»У

Однак слід відмітити, що на кожному етапі життєдіяльності підприємства структура джерел формування його власного капітану різна. Для визначення етапу, що відповідає реальному стану підприємства, розглянемо матрицю з координатними осями узагальнюючих показників результатів управління активами та джерелами формування власного капіталу підприємства. Оскільки значення узагальнюючих показників результатів управління змінюються від 0 до 1, то матрицю умовно розділимо на чотири частини, які надалі будемо називати квадрантами,; матрицю представлено на рис. 1.5.

Для розшарування сукупності підприємств за квадрантами визначимо

стан результатів управління активів та джерел кожного підприємства за обчисленнями. Спочатку проаналізуємо стадії життєдіяльності промислового підприємства за результатами управління активами та джерелами формування власного капіталу підприємства, що відповідають чотирьом різними квадрантам.

Умовні позначення:

(Ia) - узагальнюючий показник результату управління активами підприємства;

(Id) - узагальнюючий показник результату управління джерелами формування підприємства.

Рис. 1.5. Матриця результатів управління активами та джерелами формування власного капіталу підприємства, за значеннями

Виконуючи горизонтальний аналіз матриці, підприємства, які потрапили до першого та другого квадранту, мають високі значення узагальнюючого показника результату управління активами. У третьому та четвертому квадранті матриці, навпаки, цей показник має низькі значення, що свідчить про низький рівень управління активами на підприємстві. Вертикальний аналіз матриці надає змогу розглянути результати управління джерелами формування власного капіталу підприємства. Так, підприємства, які входять до першого та четвертого квадрантів мають високі значення узагальнюючого показника результату управління джерел формування власного капіталу. Підприємства, що знаходяться в другому та третьому квадрантах характеризуються низькими значеннями цього показника, що свідчить про низький рівень управління джерелами формування власного капіталу підприємства.

Таким чином, підприємства, які розташовані в першому квадранті, мають відмінний стан активів та джерел формування власного капіталу. Підприємства другого квадранту теж характеризуються високими результатами управління активами, але при цьому результати управління джерелами низькі. В четвертому квадранті маємо ситуацію навпаки: наявні високі результати управління джерелами й низькі результати управління активами підприємства. Підприємства третього квадранту матриці відзначаються як підприємства з низькими результатами управління як активів, так і джерел формування власного капіталу.

Якщо розбудувати матрицю результатів управління власним капіталом щорічно протягом визначеного періоду, то можна визначити траєкторію руху окремого підприємства за спрямованістю станів об’єктів управління власним капіталом за результатами взаємоузгодженого управління його активами та джерелами формування власного капіталу підприємства. На початку своєї діяльності підприємство авансує кошти в активи підприємства - таким чином воно розширює своє виробництво. Четвертий квадрант за станом активів і джерел формування ідентифікується як стан, що відповідає стадії «зародження» в життєдіяльності підприємств відносно їх власного капіталу.

Перший квадрант характеризується найбільш високим рівнем результату управління активів та джерел, тому ідентифікується як стан, що відповідає стадії «росту», коли вкладені в активи кошти приносять дохід і активи мають високу рентабельність. Другий квадрант характеризується зменшенням джерел формування власного капіталу, тобто ідентифікується як стан, що відповідає стадії «зрілості». При цьому спостерігається уповільнення росту активів підприємства та необхідність оновлення активів підприємства, введення нового продукту виробництва за рахунок залучення та позики коштів. При нездійсненні інвестування в оновлення активів, підприємство зменшує свою рентабельність і знижує свій стан активів та джерел формування власного капіталу до третього квадранту, де найменші результати управління активами та джерелами формування власного капіталу підприємства. За допомогою даної матриці керівництво підприємства має змогу визначити стадію свого життєвого циклу й прийняти відповідні управлінські рішення щодо взаємоузгодженого управління активами та джерелами формування власного капіталу підприємства.

На основі змісту матриці результатів управління власним капіталом надається змога визначити ріст за ознаками (класифікація росту за основними ознаками представлена у розділі 1.1.):

«об’єктів порівняння» та типом росту «відносно конкурентів», при цьому матриці пропонується будувати для підприємств однієї галузі. Такий аналіз надає змогу оцінити в порівнянні результати управління власним капіталом на підприємстві в галузі;

«суб’єкт» та типом росту «підприємство», при цьому порівняльний аналіз надає змогу визначити траєкторію руху окремого підприємства.

«спрямованість» розкриває: позитивний тип росту у першому

квадранті, коли збільшується обсяг як активів, так і джерел формування власного капіталу підприємства, не порушуючи загальну структуру об’єктів управління власним капіталом підприємства; негативний тип росту у другому та четвертому квадранті, коли збільшується обсяг або активів, або джерел формування власного капіталу підприємства; нульовий тип росту у четвертому квадранті матриці, коли результати управління власним капіталом, тобто активами та джерелами, не порівнюються з результатами управління активами та джерелами інших підприємств;

«економічне походження» та типом росту, а саме:

«ріст тільки за рахунок активів підприємств» в другому квадранті, коли нераціональне збільшення активів відносно джерел формування власного капіталу підприємства спонукає зниження власного капіталу в цілому, при цьому підприємству рекомендується звернуту увагу на структуру джерел і налаштувати їх на оптимальні величини;

«ріст тільки за рахунок джерел формування власного капіталу підприємств» у четвертому квадранті матриці розкриває, що нераціональне збільшення джерел відносно активів не призводить до росту власного капіталу, а підприємству необхідно інвестувати кошти в активи;

«ріст за рахунок і активів, і джерел формування власного капіталу» у першому квадранті матриці відображає ступінь оптимального управління й активами, й джерелами формування власного капіталу, при цьому підприємству необхідно дотримуватися вибраної стратегії управління й діагностувати зміни в результатах управління активами та джерелами.

Якщо підприємство знаходиться у третьому квадранті, то наявний нульовий ріст активів та джерел формування власного капіталу. При цьому використовувати ознаку росту «економічне походження» в третьому квадранті недоцільно.

Отже, що розроблена система управління ростом власного капіталу підприємства спроможна дієво функціонувати в досягненні визначеної мети росту власного капіталу підприємства, а встановлення оптимального співвідношення між об’єктами управління спонукає отримання істотних фінансових результатів, що створюють матеріальну базу для нового, вищого етапу зростання як обсягів об’єктів так і їх структурної узгодженості.

Перевага даної матриці полягає у тому, що її застосування дозволить визначити: результати управління власним капіталом, виходячи з

взаємоузгодженого управління його об’єктами; оптимальну структуру активів та джерел формування власного капіталу підприємства.

Розбудована матриця результату управління активами та джерелами формування власного капіталу дозволяє підприємству:

визначити тенденцію зміни результатів управління активами та джерелами підприємства за період, що розглядається;

визначити типологію підприємств за результатами управління активами та джерелами формування власного капіталу;

представити окремий тип підприємств за критерієм результатів управління активами та джерелами формування власного капіталу;

відстежити критичні зміни переходу підприємств з одного квадранту в інший.

Використання матриці надає змогу визначити структуру активів та джерел формування власного капіталу підприємства при різних рівнях результатів управління активами та джерелами.

<< | >>
Источник: Малярець Л. М.. Управління процесом росту власного капіталу підприємства. Монографія / Л. М. Малярець, Η. М. Пономаренко. - Харків: Вид. ХНЕУ,2010. - 227 с.. 2010

Еще по теме Процес управління ростом власного капіталу підприємств:

  1. 2.2. Генезис ідеї європейської єдності та європейська правова інтеграція
  2. Малярець Л. М.. Управління процесом росту власного капіталу підприємства. Монографія / Л. М. Малярець, Η. М. Пономаренко. - Харків: Вид. ХНЕУ,2010. - 227 с., 2010
  3. Вступ
  4. Економічна сутність власного капіталу підприємства
  5. Процес управління ростом власного капіталу підприємств
  6. 2.1. Огляд методичних засад аналізу та оцінювання результатів управління власним капіталом підприємства
  7. Методичний підхід до оцінювання результатів використання власного капіталу промислових підприємств
  8. Розділ 3. Комплексна технологія управління процесом росту власного капіталу на підприємстві
  9. 3.1. Оптимізація структури джерел формування власного капіталу підприємств (на прикладі машинобудівної галузі)
  10. Розроблення технології управління процесом росту власного капіталу на підприємстві
  11. висновки
  12. Використана література
  13. Зміст
  14. Розділ 6. Управління інвестиціями
  15. Особливості післявоєнної відбудови та стабілізації. Країни Західної Європи та Північної Америки у другій половині XX ст.
  16. ЗАГАЛЬНА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СФЕРИ