<<
>>

3.1. Оптимізація структури джерел формування власного капіталу підприємств (на прикладі машинобудівної галузі)

Ріст власного капіталу підприємства в ринкових умовах неможливий без раціонального інвестування коштів в активи підприємства. При цьому головною проблемою є визначення, в якому обсязі необхідно залучати кошти, тобто визначення оптимальної структури джерел формування власного капіталу; оптимального співвідношення власних, позикових і залучених коштів.

Використання додаткових коштів, крім власних, надає змогу підприємству своєчасно інвестувати кошти в нове виробництво, забезпечити розширення й технічне переоснащення діючого машинобудівного підприємства, фінансування наукових досліджень, розробок та їх введення у виробництво. В економічної літературі більшість вчених розглядають оптимальну структуру капіталу між власними й позиковими коштами, але при цьому не враховують залучені кошти й структуру між необоротними й оборотними активами. Зазначимо, що промисловим підприємствам на кожної стадії свого розвитку потрібний різний обсяг коштів й у різному співвідношенні між собою.

Для управління процесом росту власного капіталу підприємству необхідно розробити оптимальну структуру джерел формування свого капіталу та структуру його активів. В дослідженнях стану власного капіталу передбачається умова, що управління ним є корегованим на підприємстві, тобто перетворення різних складових капіталу залежить від рішень, що приймаються відповідними особами. Тому актуальним є питання про вибір оптимального управління з множини допустимих. Це є оптимізаційна задача. Постановка задачі оптимізації залежить від існування і єдиності критерію ефективності управління, структури множини допустимих управлінь та інших факторів. Для одержання найкращого результату потрібно мати таке управління з неперервної множини допустимих управлінь, яке б доводило до екстремального значення показника ефективності [55].

Визначення допустимих напрямків фінансування власного капіталу підприємства першочергово передбачає аналіз тих підприємств, де вже наявна оптимально-раціональна структура джерел.

Як правило, такі підприємства мають істотний фінансово-господарський розвиток. Отже, дослідження оптимальних структур джерел мають проводитися в сукупностях машинобудівних підприємств, які розшаровані за розвитком їх активів та джерел формування власного капіталу; результату такого розшарування відповідає їх позиціювання за квадрантами матриці результатів управління активів та джерел формування власного капіталу промислових підприємств.

Процедуру аналізу виконували на сукупності 25 підприємств машинобудівної галузі. За обчисленнями узагальнюючих показників розвитку активів та джерел формування власного капіталу маємо, що всі підприємства сукупності мають низький рівень розвитку активів, але різний рівень розвитку джерел формування. Для відпрацювання методики визначення оптимальної структури джерел формування власного капіталу рівень узагальнюючого показника розвитку активів встановили на значенні 0,3 як максимального для даної сукупності, й квадранти будували відповідно до цього рівня (рис. 2.5.).

За отриманим розшаруванням підприємств в матриці результатів управління активами та джерелами формування власного капіталу можна визначити їх оптимальну структуру, при цьому отримуючи максимальний прибуток. Як вже було сказано, це є оптимізаційна задача.

Концептуально загальну структуру проблеми оптимального вибору розглядають за її основними елементами:

- цілі або сукупності цілей, досягнення яких визначає вирішення

проблеми;

- альтернативні засоби, за допомогою яких може бути досягнута вказана ціль;

- засоби оцінки елементів умов (класично це затрати ресурсів), що потрібні для кожної альтернативи;

- засоби відображення зв’язків між цілями, альтернативами і елементами умов (затратами);

- критерії (критерій) ефективності, що зіставляють цілі і затрати та встановлюють найбільш переважні рішення [55].

Саме ступінь структуризації проблеми визначається тим, наскільки добре виділені та обґрунтовані її основні логічні елементи й математичний метод вирішення проблеми.

Для вирішення задачі оптимізації джерел формування власного капіталу з метою збільшення їх прибутковості потрібно знаходити екстремум функції на множині кінцевовимірного простору, що визначається лінійними і нелінійними обмеженнями (рівняннями й нерівностями) тобто маємо задачу лінійної оптимізації, як представлено у формулі 3.5.

Тут X = Ix1,...,хп) - вектор змінних величин, які відповідають компонентам альтернативи вибору (плану, стратегії); Η^χ\φί{χ)~ скалярні

функції, що представляють формалізоване відображення взаємодії елементів умов (наприклад, затрат ресурсів) на реалізацію альтернативи вибору, якій відповідає вектор змінних х; φ j(x)>0 та hj(x) = 0- обмеження задачі, що

задані нерівностями й рівняннями відповідно; Z- критерій (показник) ефективності, тобто прибутковості, що є кількісно заданою ознакою, у

відповідності з якою встановлюється якість альтернативи, що вибирається.

Отже, значення критерію ефективності, що обчислюється для всіх альтернатив, представляє собою числа, порівнюючи які можна встановити кращу (кращі) альтернативи; /(х)- цільова функція, яка ставить у відповідність кожній альтернативі вибору значення її показника ефективності (прибутковості) [55]. Це є класична задача лінійного програмування, загальний вид якої наступний:

де Cj - коефіцієнти цільової функції (j = l,n);

Cllj - коефіцієнти при наведених Xj; bt - обмеження (і = \,т).

Обмеження в задачах встановлювалися, виходячи з розмаху реальних обсягів джерел та активів підприємств, що розшарувалися за квадрантами. В табл. 3.4. представлені умови оптимізаційних задач для знаходження максимуму прибутку від співвідношення джерел формування власного капіталу або максимуму прибутку від співвідношення активів за обмеженнями наявних обсягів складових власного капіталу, а саме: власних джерел (xvd), залучених джерел (X2d), позикових джерел (Xpd).

Позикові

джерела поділяються на довгострокові (xdpd) й короткострокові (xkpd).

Наведені в табл. 3.4. задачі були розв’язані в Excel за допомогою надбудови «Пошук рішень». Вважається, що післяоптимізаційний аналіз є не менш важливою частиною розв’язування лінійних оптимізаційних задач, ніж знаходження самого оптимального розв’язку [54]. Продовженням даного дослідження має бути аналіз впливу на оптимальний план задачі змін вектора обмежень bt (/ = \,т); коефіцієнтів цільової функції Cj{j = \,n). Залежно від типу додаткової змінної в оптимальному плані визначаються границі змін правих частин нерівностей, що в табл. 3.4. та в межах яких визначена оптимальним планом структура джерел залишається незмінною.

Метою оптимізаційної задачі є встановлення оптимальної структури джерел формування власного капіталу при отриманні оптимального прибутку в кожному квадранті, а отже відповідної стадії життєдіяльності підприємства. Тому цільова функція складається з рентабельності власних (Rvd), залучених (Rzd), довгостроково позикових (Rdpd) й короткостроково

позикових джерел (Rkpd ) формування власного капіталу. В якості невідомих є

обсяги власних, залучених, довгострокових й короткострокових позикових коштів.

Рекомендується такий вид цільової функції:

де, R - коефіцієнт рентабельності відповідних джерел формування власного капіталу підприємства; xvd - власні джерела; xzd - залучені джерела;

Xdpd- довгострокові позикові джерела;

Xpd- короткострокові позикові джерела

Умови оптимізаційної задачі формувалися, виходячи зі стану власного капіталу підприємств, що утворюють сталу структуру кожного квадранту. В розділі 2.2. визначені підприємства, які протягом трьох чи чотирьох років знаходились в одному квадранті, тому значення показників цих підприємств є основою для визначення меж в оптимізаційній задачі. При визначенні меж слід врахувати максимальне й мінімальне значення відповідного показника, а саме: залучених (xzd,), власних джерел (xvd), довгострокових позикових

джерела (xpd) й короткострокових позикових джерел (Xkpd) .

Обмеження оптимізаційній моделі доцільно встановити на основі аналізу розмаху реальних обсягів джерел та власного капіталу підприємства за звітний період. В обмеженнях мають враховуватись групування активу та пасиву балансу за ступенем їх ліквідності, погашення та легкості їх вилучення з обороту, попередньо визначені верхні та нижні межі для кожної зі складової джерел формування власного капіталу окремо.

Так, сума власних джерел (xvd) може бути меншою або дорівнювати активам підприємства (xvd " Статутний капітал". Зазначимо, що власні джерела не можуть бути меншим, ніж статутний капітал, оскільки він є його складовою.

Аналізуючи нерівності складових позикових джерел, необхідно враховувати ступень їх погашення активами та фінансову стійкість підприємства. Тому при визначені розміру складових позикових джерел необхідно враховувати норми ліквідності балансу. Так обсяги довгострокових позикових джерел (xdd) залежать від ступеня погашення активами. Тому довгострокові позикові джерела мають бути меншими або дорівнювати основним засобам підприємства. Це є забезпеченням довгострокового кредиту. Отже, обмеження має ВИД Xdpd (Lj +L2). Такі обмеження не призводять до порушення фінансової стійкості підприємства.

Наступною складовою позикового капіталу є короткострокові позикові джерела (xkpd). Для збереження фінансової стійкості короткострокові позикові джерела повинні бути меншими або дорівнювати сумі активів, що реалізуються повільно (L3) й загальній сумі дебіторської заборгованості (сюди входять статі балансу «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги», «Дебіторська заборгованість за розрахунками», «Інша дебіторська заборгованість»), нерівність має ВИГЛЯД Xpd < (L3+" Дебіторськазабоговані сть").

Раціональний обсяг короткострокових позикових джерел (Xkpd) дає змогу

підприємству мати в своєму розпорядженні достатньо грошових коштів, для уникнення їх дефіциту або не ефективному використанню. Такий стан відповідає нерівності: обсяг короткострокових поточних джерел не повинен бути більшим або дорівнювати сумі обсягів активів, які швидко реалізуються (L1) й статі балансу «Виробничі запаси».

Таким чином, відповідно до норм ЛІКВІДНОСТІ балансу, нерівність має ВИД Xkpd >("Виробничі запаси"+Lx ).

Підприємства, які позиціюють в різних квадратах мають різні обмеження за величинами, це є очевидним фактом.

Обмеженнями в задачі оптимізації структури джерел формування власного капіталу є межі величин, які визначаються шляхом сум окремих елементів структури джерел формування власного капіталу, враховуючи загально прийняті норми ліквідності балансу за умови фінансової стійкості підприємства. Так, сума власних джерел (xvd) та довгострокових позикових

джерел (xpd) повинна бути меншої ніж сума активів, які важко реалізуються (L4) та активів, які реалізуються повільно (L3). Це слідує з того факту, що для погашення довгострокового капіталу необхідні активи, які важко або повільно реалізуються (L45L3) за умови фінансової стійкості. Нерівність має

ВИД Xvd + Xpd "Поточних зобов язань". А для третього квадранту нерівність має вид

xzd >" Довгострок ові зобов язання". Однак, для всіх квадрантів залучені джерела мають бути меншими або дорівнювати власним джерелам, тобто нерівність

має ВИД Xzd bgcolor=white>Питома вага, власним капіталом тис. грн. у % І квадрант Власні джерела ( vd ) 11700 24,00 Залучені джерела ( zd ) 12540 25,72 Довгострокові позикові джерела ( d pd ) 17510 35,92 Короткострокові позикові джерела ( к pd ) 7001 14,36 Всього джерела ( D ) 48751 100,00 Необоротні активи ( na ) 43055 61,48 Оборотні активи ( oa ) 26980 38,52 Активи ( A ) 70035 100,00 Максимальний прибуток 33044,97 II квадрант Власні джерела ( vd ) 11700,00 6,73 Залучені джерела ( zd ) 36005,90 20,72 Довгострокові позикові джерела ( d pd ) 40975,90 23,58 Короткострокові позикові джерела ( к pd ) 85090,57 48,97 Всього джерела ( D ) 173772,37 100,00 Необоротні активи ( na ) 43055,00 61,48 Оборотні активи ( oa ) 26980,00 38,52 Активи ( A ) 70035,00 100,00 Максимальний прибуток 70135,6 III квадрант Власні джерела ( vd ) 134944,57 23,02 Залучені джерела ( zd ) 118978,70 20,30 Довгострокові позикові джерела ( d pd ) 164220,47 28,01 Короткострокові позикові джерела ( к pd ) 168063,37 28,67 Всього джерела ( D ) 586207,10 100,00 Необоротні активи ( na ) 20660,37 47,34 Оборотні активи ( oa ) 22980,30 52,66 Активи ( A ) 43640,67 100,00 Максимальний прибуток 250210,13 IV квадрант Власні джерела ( vd ) 24288,96 10,89 Залучені джерела ( zd ) 70813,70 31,75 Довгострокові позикові джерела ( d pd ) 95929,10 43,01 Короткострокові позикові джерела ( k pd ) 32006,55 14,35 Всього джерела ( D ) 223038,31 100,00 Необоротні активи ( na ) 90118,15 66,33 Оборотні активи ( oa ) 45744,09 33,67 Активи ( A ) 135862,24 100,00 Максимальний прибуток 43359,72

На рис. 3.1 і 3.2 наведено структуру активів і джерел формування власного капіталу за кожним квадрантом матриці. Кожній стадії розвитку характерна своя структура власного капіталу підприємства. Так, на стадії «зародження» в структурі джерел формування власного капіталу найбільшу часку займають довгострокові позикові джерела - 43 % й залучені джерела - 32 %, тобто підприємства прагне залучати й позичати грошові кошти для розвитку діяльності. На стадії росту частка довгострокових джерел у порівнянні зі стадією «зародження» знизилася на 8 % й складає 35 %, за рахунок чого збільшилася частка власних джерел на 13 % й складає майже однакову частку зі залученими джерелами - 24 %, 25 % відповідно. Це обумовлено тим, що підприємство частково віддає свої довгострокові позики за рахунок отримання прибутку. Частка короткострокових позикових джерел на стадії «зародження» й «росту» однакові й складають - 14%. Для стадії «зрілості» характерно значна часка короткострокових позикових джерел в структурі джерел що складає 48 %. Це можна пояснити так, на підприємствах за рахунок розвитку активів збільшилось виробництво товарів та їх збут, в наслідок чого збільшилася короткострокова заборгованість за товари. Також на цій стадії відмічається значне зниження власних джерел до 7 %. На стадії «спаду» структура джерел більш однорідна, а саме власні джерела займають 23 %, залучені джерела - 20 %, довгострокові позикові джерела - 28 %, короткострокові позикові джерела 29 %.

Рис. 3.1. Оптимальні структури джерел формування власного капіталу для кожної стадії у матриці

За результатами оптимізації структурою власного капіталу можна визначити оптимальні співвідношення в структурі активів. На стадії «зародження», «росту» й «зрілості» підприємства мають найбільшу часку необоротних активів в активах, а саме 66 %, 61 % й 61 % відповідно. На стадії «спаду» часка необоротних активів знизилася й складає 47 %.

? оа- частка оборотних активів у структурі активів Шпа- частка необоротних активів у структурі активів

Рис. 3.2. Оптимальні структури активів власного капіталу за стадіями у матриці

Динаміка обсягів максимального прибутку за умов оптимальних структур активів і джерел формування власного капіталу представлена на рис. 3.3. Відзначається найменший прибуток на підприємствах, які входять до третього квадранту (стадія «спаду»), а найбільший прибуток мають підприємства другого квадранта (стадія «зрілості»). Достатньо високий рівень прибутку мають підприємства на стадії «росту» й «зародження». Обсяг прибутку відображає економічний стан підприємства й підтверджує раціональний розподіл на відповідній стадії життєдіяльності.

Рис. 3.3. Величина максимального прибутку підприємства за умов оптимальних структур власного капіталу для кожної стадії у матриці

Підприємствам на стадії «зародження» рекомендовано мати найбільшу частку довгострокових джерел (43 %) й залучених джерел (31 %), що буде сприяти розвитку діяльності та отримання достатньо високого прибутку у розмірі 36 855 тис. грн. На стадії «росту» підприємствам характерно зниження частки залучених, довгострокових джерел на 6 %, 7 % відповідно, а отриманий чистий прибуток збільшиться на 1 841 тис. грн. в порівнянні зі стадією «зародження». Якщо на підприємствах пріоритетними є короткострокові позикові джерела, як показано на стадії «зародження», то вони повинні не перевищувати 49 % у структурі джерел, при цьому можливо отримати максимальний прибуток у розмірі - 63 462 тис. грн. На стадії «спаду» підприємство має майже однакову структуру джерел, а прибуток отримує найменший серед всіх стадій - 35 014 тис. грн.

Виходячи з цього, для поступального розвитку підприємствам необхідно залучати кошти в таких обсягах, щоб зберігалась оптимальна структура джерел та активів підприємства в кожному з квадрантів матриці, а управління власним капіталом було націлене на збільшення чистого прибутку від них.

Для більш детального дослідження результатів встановлених оптимальних структур власного капіталу необхідно розглянути їх в кожному квадранті окремо, дотримуючись послідовності стадій.

Для стадії «зародження» (IV квадрант) визначена наступна структура джерел формування власного капіталу підприємства: власні джерела 10,89 %, залучені джерела 31,75%, довгострокові позикові джерела 43,01% та короткострокові позикові джерела 14,35 %. Структура активів наступна необоротні активи 66,33 %, оборотні активи 33,67 %. Максимальний прибуток при цьому складає 36 855,60 тис. грн., що більше, ніж на стадії «спаду», але менше, ніж на інших підприємствах. Поясненням невисокого прибутку на дані стадії є те, що метою підприємства передбачається не накопичення прибутку, а нарощування активів за рахунок вкладення позикових, залучених і власних коштів. Дана стадія характеризується формуванням капіталу підприємства й поступового зміцнення його позиції на ринку. На цьому етапі відбувається техніко-економічне становлення, накопичення й ріст активів підприємства, при цьому на підприємстві проводять реконструкцію, модернізацію. Необхідно відмітити, що на даному етапі підприємство має найбільшу долю залучених та довгостроково позикових коштів порівняно з іншими стадіями, це пояснюється тим, що всі кошті вкладаються в розвиток підприємства, тобто для забезпечення росту активів підприємства. Визначена структура надасть змогу підприємству нарощувати активи й тим самим перейти на наступну стадію «росту».

Оптимальна структура джерел формування власного капіталу для першого квадранта (стадія «росту») наступна: власні джерела - 24,00 %, залучені джерела - 25,72 %, довгостроково позикові джерела - 35,92 % й

короткострокові позикові джерела - 14,36 %. Структура активів підприємств першого квадранта наступна: необоротні активи {па) 61,48%, оборотні активи (оа) 38,52%. Максимальний прибуток при цьому складає

40882,64 тис. три., що більше, ніж на стадії «спаду» й «зародження», але менше, ніж на стадії «зрілості».

Такий стан оптимальної структури й рівень максимального прибутку є оправданий, тому що підприємство знаходиться на стадії «росту», де збільшуються обсяг продаж продукції, що спонукає визнання у споживачів, постачальників, кредиторів. Не значний обсяг чистого прибутку визвано необхідністю сплачувати дивіденди та відсотки за кредит, що зменшує отриманий чистий прибуток. На таких підприємствах виробництво налагоджено, витрати на нього зменшуються, канали товарообігу й реклами встановлені, все це створюється за рахунок високого результату управління активами підприємства. Показники фінансової стійкості й платоспроможності знаходяться в межах нормативних значень, що також підтверджується високим результатом управлінням джерелами формування власного капіталу підприємства.

Для росту власного капіталу підприємства й виходу його на шлях до стадії «росту» необхідно оновлювати оборотні й необоротні активи, розширювати свою діяльність, вкладати в інновації й для цього залучати додаткові кошти з позикових й залучених джерел.

Підприємству, яке знаходиться на стадії росту, необхідно дотримуватися запропонованої структури власного капіталу для підтримки свого виробництва, активів у належному стані. Зниження результату управління джерелами формування власного капіталу може призвести до переходу до стадії «зрілості»; в такому випадку у підприємства не достатньо коштів на підтримку всіх активів у належному стані, ремонту, оновлення.

Оптимальна структура джерел для підприємств другого квадранта відрізняється від першого. Структура джерел формування власного капіталу наступна: власні кошти 6,73 %. залучені джерела 20,72 %, довгострокові позикові кошти 23,58 % й короткострокові позикові кошти 48,97 %. Як і в інших квадрантах, найбільшу частку в активах підприємства займають необоротні активи 61,48 %, а оборотні активи 38,52 %. Стадія «зрілості» наступає в результаті зменшення коштів формування активів підприємства, що свідчить про фінансово-економічну нестабільність функціонування підприємства, тому необхідно приймати термінові міри по управлінню джерелами формування власного капіталу підприємства. Нестача коштів спонукає зменшення фінансування інноваційного продукту, розробки й освоєння нових видів виробництва, оновлення й нарощування активів. Однак необхідно відзначити, що підприємства ще мають високий результат управління активами підприємства, про що свідчить максимальний прибуток, який значно вищий, за прибуток підприємств інших квадрантів й складає 63 462,09 тис. грн. Такий стан підприємства та його активів надає змогу підприємству залучити додаткові кошти у вигляді залучених і позикових джерел, тим самим збільшуючи кошти на формування активів підприємства. При дотримуванні даної структури власного капіталу підприємство може перейти до першого квадранту. При цьому існує небезпека: якщо не продовжувати вкладати кошти в оновлення, накопичення активів й розширення виробництва, можна перейти на стадію «спаду».

Підприємства, які потрапили до третього квадранту, мають низький максимальний прибуток - 35 014,57 тис. грн. В даному квадранті, в структурі всі джерела мають майже однакову частку в загальному обсязі джерел: власні джерела 23,02 %, залучені джерела 20,30 %, довгострокові позикові кошти 28,01 % й короткострокові позикові джерела 28,67%. Структура активів підприємств даного квадранту відрізняється від інших квадрантів й складають 47,34 %, а оборотні активи 52,66 %. Це визвано тим, що необоротні активи в результаті їх використання потребують капітального ремонту, реконструкції, модернізації, інша частка необоротних активів вибула в результаті фізичного або морального зносу. В даному квадратні знаходяться підприємства, у яких результати управління активами й джерелами формування власного капіталу низькі порівняно з підприємствами інших квадрантів. Така стадія наступає, коли підприємство не є конкурентоспроможним на ринку, воно має збільшення фізичного й морального зносу активів й в цілому ресурсів. Тому для росту власного капіталу взагалі рекомендується дотримуватися визначеної оптимальної структури активів та джерел формування власного капіталу підприємства.

Таким чином, в результаті вирішення сформованої оптимізаційної задачі, розраховано оптимальну структуру власного капіталу для кожної стадії життєдіяльності підприємства, яка враховує економічні аспекти кожної стадії. Підприємство протягом своєї життєдіяльності може переходити з однієї стадії до іншої, однак при цьому необхідно розробляти управлінські рішення для швидкого переходу до стадії «росту». Достовірність визначення оптимальних результатів управління активів та джерел формування власного капіталу надає змогу своєчасно встановити, на якій стадії знаходиться підприємство, й об’єктивно спрямувати на об’єкти управління власним капіталом.

За допомогою розрахованої оптимізаційної структури власного капіталу й оцінки підприємства пропонується структура управлінських заходів, яка сприяє росту власного капіталу й виходу з кризового становища або активів, або джерел формування власного капіталу підприємства (табл. 3.3.). Розташування підприємства на матриці результату управління власним капіталом надає змогу визначати недоліки в управлінні активами й джерелами формування власного капіталу й ліквідувати їх, проаналізувати шлях розвитку підприємства, перехід від однієї стадії до другої, тим самим виявити фактори й причини, які сприяють зниженню або росту власного капіталу.

Таблиця 3.3

Управлінські заходи відносно кожного об’єкту управління власного капіталу згідно зі стадіями життєдіяльності підприємства

Квадрант Об’єкти управління власного капіталу Зміст стану об’єктів управління власним капіталом підприємства Управлінські заходи підтримки або зміни стану
І

квадрант

(стадія

«росту»)

Активи підприємства Достатній обсяг активів підприємства, що задовольняє оптимальну структуру власного капіталу Підтримка технічного стану активів підприємства, вчасна зміна й оновлена основна засобів, аналіз використання активів підприємства; управління дебіторською заборгованістю; аналіз оптимальної закупки.
Джерела формування власного капіталу підприємства Достатній обсяг джерел формування власного капіталу підприємств, що задовольняє оптимальну структуру власного капіталу Контроль й аналіз джерел формування власного капіталу; пошук нових шляхів залучення й позики коштів.
II

квадрант

(стадія

«зрілості»)

Активи підприємства Перевищення активів підприємства над джерелами формування власного капіталу, що порушує оптимальну структуру власного капіталу Ліквідування фізично й морально зношених основних засобів; реалізація або передача в оренду основних засобів, які не використовуються на виробництві; визначення залишків виробничих запасів, які не використовують протягом операційного циклу; управління необоротными активами та розробка стратегій управління активами в цілому.
Нераціональна структура активів підприємства (перевищення необоротних активів над оборотними активами, або навпаки, що далеко не відповідає оптимальній структурі власного капіталу Потрібно планувати закупки необхідних виробничих запасів для виробництва; прогнозування попиту на продукцію, яку виробляють; пошук платоспроможних покупців продукції; зменшення періоду дебіторської заборгованості; раціональне використання грошових коштів.
Квадрант Об’єкти управління власного капіталу Зміст стану об’єктів управління власним капіталом підприємства Управлінські заходи підтримки або зміни стану
II

квадрант

(стадія

«зрілості»)

Джерела формування власного капіталу підприємства Недостатньо коштів для формування власного капіталу підприємства Залучення коштів за рахунок випуску акцій; залучення інвестицій; отримання позики у банку; пошук власних коштів за рахунок скорочення витрат, збільшення уставного капіталу.

Нераціональна структура джерела формування, яка не відповідає оптимальній структурі власного капіталу підприємства Аналіз джерел формування власного капіталу; визначення обсягу, строку погашення позикових кредитів; аналіз розміщення акцій на фондовому ринку.
ІП

квадрант

(стадія

«спаду»)

Активи підприємства Низький технічний стан активів підприємства, що зовсім не відповідає оптимальній структурі Необхідність оновлення основних засобів підприємства; використання більш якісних та конкурентоспроможних виробничих запасів.
Недостатній обсяг активів підприємства за ознакою «об'єкт порівняння» Придбання активів підприємства; оренда основних засобів; фінансовий лізинг основних засобів; пошук нових постачальників виробничих запасів для виробництва продукції;
Джерела формування власного ка- піталу підприємства Низький обсяг джерел формування; використання, в основному, власних коштів підприємства Нарощування джерел формування власного капіталу за рахунок залучення коштів (випуску акцій) й отримання позикових коштів, збільшення уставного капіталу підприємства
Недостатній обсяг джерел формування власного капіталу підприємства
IV

квадрант

(стадія

«зарод

ження»)

Активи підприємства Низький технічний стан активів підприємства, що зовсім не відповідає оптимальній структурі Необхідність підприємства нарощувати активи; будувати нове виробництво; придбати виробничі запаси.
Джерела формування власного капіталу Достатній обсяг джерел формування власного капіталу підприємства Вкладання коштів у розширення виробництва, в розвиток інновацій на підприємстві

Визначення оптимальної структури власного капіталу дозволяє підприємству нарощувати активи в обсязі, обумовленому коштами підприємства й в такій структурі активів, яка є раціональною для використання необоротних й оборотних активів. Визначення оптимальної структури джерел формування власного капіталу дозволяє уникнути фінансової залежності від інших кредиторів, при цьому продовжувати ріст власного капіталу підприємства. Взаємозв’язок активів і джерел формування власного капіталу підприємства є основною ланкою до росту власного капіталу в цілому. Визначення стадій життєдіяльності підприємства й використання інформації про стан об’єктів управління власного капіталу,

визначення його оптимальній структури - все це є сукупністю управлінських заходів щодо управління процесом росту власного капіталу підприємства.

3.2.

<< | >>
Источник: Малярець Л. М.. Управління процесом росту власного капіталу підприємства. Монографія / Л. М. Малярець, Η. М. Пономаренко. - Харків: Вид. ХНЕУ,2010. - 227 с.. 2010

Еще по теме 3.1. Оптимізація структури джерел формування власного капіталу підприємств (на прикладі машинобудівної галузі):

  1. Економічна сутність власного капіталу підприємства
  2. Процес управління ростом власного капіталу підприємств
  3. 2.1. Огляд методичних засад аналізу та оцінювання результатів управління власним капіталом підприємства
  4. Методичний підхід до оцінювання результатів використання власного капіталу промислових підприємств
  5. 3.1. Оптимізація структури джерел формування власного капіталу підприємств (на прикладі машинобудівної галузі)
  6. Розроблення технології управління процесом росту власного капіталу на підприємстві
  7. висновки
  8. Використана література
  9. ДОДАТОК В
  10. Додаток Д