Вступні зауваження
У попередніх розділах, у першій частині, я розібрав, як мені дозволив той матеріял, що був у моєму розпорядженні, загальні моменти, що ми їх маємо в літопису Самовидця.
Тепер я вважаю потрібним розібрати, яку вагу має літопис Самовидця, як джерело історичне.
Серед історичних джерел, що до них звертаються дослідники при студіюванні історичних подій XYII-XYIII в.в. з історії України, видатне місце належить 'козацьким літописам і літописним компіляціям. Ді види історичних джерел української історії мають такі риси, що приваблюють до них дослідників. По-перше, в цих літописах і літописних компіляціях ми дуже часто маємо відомості про такі події, що про них ми немаємо звісток в інших видах історічних джерел. По-друге, багато подій, що про них містяться звістки і в цих літописах і в літописних компіляціях, і в інших видах історичних джерел — в козацькихліто- писахівлітописнихкомпіляціяхдані з такоюдокладністюі повнотою, зта- кими подробицями, яких ми не маємо в інших видах історичних джерел. Крім того, в козацьких літописах і літописних компіляціях оповідання про події дано по більшості компактно, а не розкідано, як буває часто в інших видах історичних джерел; тому часто, коли треба взяти відомості що до якогось окремого факта, дослідники, щоб не розшукувати про це в масі джерел інших видів, звертаються до цих літописів і літописних компіляцій. Оці, перелічені вище моменти в козацьких літописах і літописних компіляціях, і є причина того, що ці види джерел приваблюють до себе дослідників української історії, і тому ми маємо низку моментів у історичних працях, коли дослідники використовують для своїх тверджень і висновків виключно або переважно літописи й літописні компіляції1).Коли ж ці моменти в літописах і літописних компіляціях є причина, що приваблює до них дослідників, цілком зрозуміло, що виникає питання, що ж уявляють із себе українські літописи й літописні компіляції XVH- XVIII в.в., як історичні джерела, і що зроблено в цьому напрямку для розробки їх.
Треба зазначити, що тут зроблено надзвичайно мало, дарма що дослідники вважали цю працю потрібною[957] [958])· Крім праці Г. Карпова „Критическій обзоръ разработки главнѣйшихъ источниковъ, до исторіи Малороссіи относящихся за время: 8 генваря 1654 г.— 30 мая 1672“, що вийшла в Москві 1870 p., ми не маємо спеціяльної монографії, присвяченої критичному оглядові не тільки всіх козацьких літописів і літописних компіляцій,як історичних джерел, алейрозгляду якогось одного окремого козацького літопису. Ta й Г. Карпов в· своїй вищеназваній праці занявся переважно критикою, притому крптикою поверховою, лише „Исторіи Py- совъ“, якої звичайно не можнавіднести до козацьких літописів і літописних компіляцій, а з козацьких літописів Г. Кагрпов провів лише частково й поверхово критику звісток літопису Грабянки. Завдяки цьому ми й за- разможемо прикласти до становища критичного вивчення звісток козацьких літописів і літописних компіляцій слова 6. Замисловського, що він їх сказав 1871 p., що критична розробка козацьких літописів ипо настоящее время остается еще на той степени первоначальной критики источниковъ, которая ограничивается отдѣльными, разбросанными въ разныхъ изданіяхъ, не сведенными вмѣстѣ болѣе или менѣе вѣрными замѣтками, пользованіе которыми крайне затруднено при отсутствіи обстоятельно составленныхъ библіографическихъ пособій11')· Такпй стан критичної розробки козацьких літописів і літописних компіляцій і вимагає, в свого чергу, критичного наукового розроблення цього виду джерел української історії. Особливо ж такої критичної розробки, вимагає в першу чергу літопис Самовидця. Вимагає цього літопис Самовидця, по - перше, тому, щО він являється первичним літописом, що послужив, як це зазначено вище, джерелом для інших творів цього роду[959] [960]). По-друге ж, літопис Самовидця цінувався й цінується дослідниками дуже високо, як вірогідне історичне джерело. Вище я навів низку поглядів різних дослідників про вагу й значіння літопису Самовидця. Там маємо відозви таких істориків, як M. Костомаров, В. Антонович, 0. Левицький, В. Вовк-Карачевський, В. Ейнгорн, H. Ba- еиленко, Д. Дорошенко, 6. Замисловський, В. Романовський, що визнавали вагу літопису Самовидця, як джерела історичного. Навіть Г. Карпов, що дуже суворо ставився до козацьких літописів щодо певности їхніх звісток, робив виняток в цьому відношенні для літопису Самовидця [961]). Bce це й приваблює мене присвятити ці дальші розділи цієї моєї монографії критичному розгляду звісток літопису Самовидця, користуючись для цього виключно матеріялістичною методою й поставивши гаслом досліду ,,neinini credere", бо в напрямкові критичного студіювання літопису Самовидця маємо в історіографії лише розкидані зауваження окремих авторів, як, напр., M. Максимовича, 0. Левицького, В. Ейнгорна, T. Корзона, M. Грушевського з приводу тої чи іншої непевної звістки Самовидця. Крім того, низку непевних оповідань Самовидця я зазначив у'моїх студіях: 1) До питання про певність відомостей літопису Самовидця й про автора літопису (Ромава-Ракушку-Романовського), 2) До історії Руїни й інших. B дальшому, в другому розділі цієї частини я розгляну звістки Ca? мовидця зар.р. 1648.-НШЦ-Ц. т. за рокщщоїх Р.Ракушкаппсав за попе-, редніми спогадами, за роки, що являються історичною частиною літопису, а в наступному за ним третьому розділі я розгляну звістки Самовидцяза p.p. 1б£7~Щб^-Ц т. роки, що в них Ракушка записував звістки рівнобіжно подіям.