<<
>>

VII. Автор літопису Самовидця. Біографія Романа Ракушки-Романовського. Докази його авторства

-,Відомий дослідник козацьких літописів M. Максимович: вважав, що Самовидець належав докозаків1), не зазначаючи, на підставі яких даних він дійшов до цього висновку. Так само й M.

Костомаров теж вважав, що літопис Самовидця писано „человѣкомъ козацкого званія"[700] [701]), також не обґрунтовуючи свого твердження. До козаків відносив Самовидця, також без доказів, й К. Заклинський[702]). Г. Карпов, не погоджуючись з M. Костомаровим про належність Самовидця до козаків, вважав, що „по симпатіямъ автора лѣтописца скорѣй можно предположить, что онъ былъ духовное лицо или горожанинъ**[703]). П. Куліш тримався погляду, що Самовидець був попом. Так, в листі до О. Кистяківського від .i5 січня 1877 p. він пише: „Писалъ я, что нашелъ еще одну лѣтогіиеь, но это другой Самовидецъ. Я предлагаю припечатать ее къ Самовидцу. Писана она в Хмелевѣ, тоже, должно быть, попомъ**[704]). О. Левицький вважав спочатку, що Самовидець не належав до партії значних, бо в нього не тільки не видко співчуття до цієї партії, а до декого з представників цієї партії, як, напр., Виговеького, в нього видко й неприхильність; О. Левицький вважав, що Самовидець „скорѣе представляетъ обыкновенный типъ козака того времени" [705]). Потім у своїй праці „Опытъ изслѣдованія о лѣтописи Самовидца" 0. Левицький змінив свою думку про належність Самовидця до козаків, висунув новий погляд про належність Самовидця до тої православної шляхти, що пристала до руху Хмельницького[706]). Підстави для цього свого висновку 0. Левицький вбачав, аналізуючи літопис, по-перше, в прихильності Самовидця до долі шляхти,' панів і взагалі „значних", яких нищила й грабувала чернь, „гультяйство". Висловлюючи таке твердження про належність Самовидця до шляхецького етану, 0.
Левицький одночасно виступає й проти поглядів про належність Самовидця до інших станів тодішнього українського суспільства. Що Самовидець не належав до духовенства, на думку 0. Левицького, видко з того, що тон літопису не церковний, що в авторі не помітно релігійної виключности, що стиль літопису простий, далекий від схолястичної вигадливости й що мова літопису близька до народньоі. Близкість Самовидця до політичних подій, участь його в походах і посольствах, обізнання з тим, що робилося в державних сферах України — свідчать, на думку 0. Левицького, що Самовидець не належав і до міщан, бо вищенаведені моменти не відповідають життю й сфері діяльности міщан. Що Самовидець не належав й до козаків, 0. Левицький вбачав в тому, що в літопису нема бойових подробиць в такій формі, що вказували б в авторі його воїна - фахівця, що в літоииеу нема звісток про po- ліо самого Самовидця в цих військових акціях, що тон Самовидця про військові акції покійний і безсторонній й, нарешті, що в Самовидця щ видко симпатій до козаків, захоплення їхніми вдачами, а, навпаки, в багатьох випадках видка неприхильність Самовидця до козаків, як вопо- віданнях про їх грабунки, пияцтво й ін.

Цей погляд' 0. Левицького про належність Самовидця до шляхти зробив великий вплив на історіографію'; Низка дослідників якто: 0. Oro- новеький, В. Іконников, M. Возняк, С. Ефремов, Д. Дорошенко, I. Крипя- кевич, Л. Окиншевич, В. Липинський належать до прихильників цього погляду 0. Левицького1

ДАкад. Д. Багалій вважав, що Сновидець належав до козацтва. Ствердження цього він вбачав в тому, що в оповіданні Самовидця про Борисівеькукоміеію 1660 р. маемов літопису, що на цю комісію,„и насъ, козаковъ, затягано" й що в оповіданні 1662 p. Самовидець згадує, що він разом з козаками брав участь і в січі; при цьому Д. Багалій, беручи на увагу всі вислови Самовидця з докором козакам за. їх свавільства, бачить в цьому доказ належноети Самовидця не до звичайного козацтва, а до вищих шарів його — до козацької старшини[707] [708]).

Акад. M. Грушевський вбачав у Самовидці покозаченого міщанина[709]), але доказів цьому не наводив. /

Такі існують головніші погляди на належність Самовидця до певного стану українського суспільства. Я ж тримаюся погляду, що Самовидець^ н^леясав_ до стану козацького, алё,” як "свідчать ІіогоЗимпдтїї'Дб значних1 T незадовцле^нй^вчинкамищйЖчргОйзШтв£ %

***"'У попередЖбї^^сіадлП"розглядаючи "симпатії й антипаті!" Самовидця, я наводив приклади прихильного ставлення Самовидця до козаків, його особливу симпатію до верхів козацтва[710]), й тому тут я не буду наводити знову тих прикладів. Зазначу тільки, що оце постійне незадоволення Самовидця тим, що в козаки вливається люд і з інших етанів українського суспільства й підкреслення в розділі причин Хмельниччини переважно утисків, що їх терпіло козацтво, — особливо, на мій погляд, доводять козацьке походження Самовидця[711]).

Поруч з цим треба відзначити в певні часи й близкість Самовидця до кол і інтересів духовних шарів суспільства. Так, ми маємо в Самовидця чимало зауважень і про спрари церковні, напр., 1684 p. про боротьбу за київську митрополію, 1667 p. про суд над патріярхом Никоном, 1669 p. про долю ехідніх патріярхів, 1676* p про зруйнування Соловець- кого манаетиря з за релігійних розходжень, 1681 р.про Свинський і Трубчев- ський манастирі, 1690 року про смерть митрополита Г. Четвертинського й обрання на його місце В. ЯсинеькогоО-'Поруч же з цим ми бачимо у Самовидця й моралізування з релігійним відтінком. Так, 1655 p., оповідаючи upo погребіння Л. Золотаренка, Самовидець відмічає, що велика кількість люду зібралася дб церкви „на соборъ и дивовиско, а не такъ за для набоженетва”2). B оповіданні про пожежу в Стародубі 1677 p. Самовидець дае цілу філіпіку з приводу морального стану цього міста. Тому, що ця філіпіка Самовидця дуже характерна для духовних поглядів Самовидця, я наведу її тут цілком. Про цю пожежу в Стародубі Самовидець оповідає так: „Того жъ року, мѣсяца мая еемогонадцять дня, в четвертокъ, в обѣдной годинѣ, по службѣ божой в полгодини можетъ, занялася церковъ Рождества Христова, стоячая в ринку, близко коморъ крамнихъ, в Стародубѣ', от которого запалення церкви, не вѣдати якимъ способом, подобно, з неопатрности паламаровой, .а особливо гнѣвъ божій за безаконія наша, — такъ великое будовання церквей божіихъ чотирохъ, стоячихъ у еамомъ городѣ, зо всею оздобою ихъ, которая на всю Украину славна была в маліованню образовъ, в иннихъ достаткахъ, так теж великостіюзвоновъ,— зовсѣмъ погорѣло,яко тежъ и в будинкахъ дворовъ зо всѣми немалъ маетностями такъ'ерокго вигорѣло yee мѣсто, же жадная не тилко хата не зостала, але а нѣ башта, наветъ й саміе вали погорѣли, нѣчого не зоставивши, а за мѣстомъ на килко сотъ подимя погорѣло.

Такъ страшній пожаръ билъ за скараннямъ бозскимъ! Бо в томъ мѣстѣ вечалася ненависть першая: полковникъ проти гетмана, священники межи собою, осмъ на двохъ немалъ цалій рокъ турбувались; межи козаками и посполитами свари, позви, а знову зась корчми, шинки не малъ в каждомъ дворѣ, а при шинкахъ безецности и частіе забойства, а за вшетечность жадной карноети не чинено, але тое в жарти оборочано, любо якая явная курва, пиятики без удержання, набоженетва оспалость; бо духовнихъ нѣ за що не мѣли, хлюбячиея оздобаю церквей божіихъ, отказаючи, же „намъ не трудно о поповъ и священниковъ"; любо напоминали, не слухали, але'от тановихъ, которіе ихъ за зброднъ до покути приводили, з гнѣвомъ отходили и по своихъ воляхъ собѣ духовнихъ шукали, не жалуюьи за гръхи. Итакъ Господь Богъ, не терпячи тихъ злостей, отнялъ тую оздобу того мѣста, то есть церкви божіей, в которихъ щоденная служба отправовалася, также и тую фортецію, которая на усѣ сторони славная была, наветъ же и гармати погорѣли. Тилко ж еще щоеь милосердія своего Господь Богъ задержалъ, же не до останку згубилъ: же зостала скарбница в цѣлости, в которой немалая купа бочокъ с по- рохами ; бо зарятуй Боже, ежели би ся тое было заняло, у мурованомъ склепу, то немало би народу людей вибило и вигубило. Еднакъ же народъ жадной злости своей не признавалъ и грѣховъ, але усе на священниковъ складалъ, а найпервій, тая церковъ загорѣлася свяхого Николая, в которой проклятіе читано пастирское при службе божой и свѣчки гашено на проклятіе Шубою, священником чернѣговскимъ, зосланнимъ от архиепископа, и от тоей церкви усе мѣсто вѣгорѣло" (с. 134—136). [712] [713]

Того ж 1677 p. оповідаючи, що С. Адамович відмовився, в супереч своїй попередній обіцянці, стати ченцем, Самовидець вважає, що цим Адамович дійшов до „безчестія" >)· B оповіданні 1678 p., зазначивши, що в зв'язку з походом проти турок „разослалъ архиепиекопъ чернѣговскій, Лазаръ Барановичъ, свои универсали по усей Украинѣ, жеби народъ заховивалъ три дни поетъ в тижню, то есть понедѣлокъ, середу и пятницу, а нѣ исти, а нѣ пити“[714] [715]), Самовидець додае, що „на тое мало дбали" [716]).

Докоряє Самовидець Самойловичеві й негарне поводження останнього з духовенством[717]). Sa доказ, правда, другорядний, близкости Самовидця до кол духовних може бути й те, що він обізнаний з книжкою суто церковних потреб, як „Жезлъ Правленія" C. Полоцького[718]), що вийшла тоді 1666-1667 p. з друку[719]).

Ді данні можуть, на мій погляд, свідчити про зв'язки Самовидця з ко- z лами духовними[720]).

Ha закінчення питання про належність Самовидця до певного стану наведу мої міркування, чому Самовидець не міг належати до міщан, хоч і покозачених, як це вважали дехто з дослідників. Вище я наводив приклади того, як неприхильно ставиться Самовидець до вливання в шари козацтва людности інших станів. 1 ось виявлення незадоволення Самовидця, що на Запоріжжі вільно йти в козаки „и мещанину", або насмішка його над рухом міщан та їхніх урядовців до козацького війська, в чому Самовидець бачить як „диявол учинилъ себѣ смѣхъ з людей статеч- нихъ''[721]), можуть бути першорядним доказом того, що Самовидець не належав до міщанства.

Поруч же з цим доказом неналежности Самовидцядоміщан маємо ще й другорядний доказ цього в самому ж літописі Самовидця — Самовидець надзвичайно мало уділяє уваги в свойому творі міщанству й його^ інтересам.

Так, напр., Самовидець не згадує зовсім про такий момент в історії міщанства, як подорож представників міщан, разом з I. Брюховецьким, до Москви 1665 p. p., кажучи тільки, що I. Брюховецькнй рушив до Москви „самъ з полковниками и инною старшиною"[722]); не знати ж про цю подорож міщанських представників до Москви Самовидець не міг, бо з Брюховецьким були в Москві представники від низки міст Лівобережжя, в тому числі й від таких великих міст, як Чернігів, Переяслав, або Ніжен[723]), а в останньому за тих часів мешкав і Самовидець.'

Далі, перш, аніж перейти до розгляду питання про те, хто саме був Самовидець, я вважаю ще потрібним розглянути питання, що існує в історіографії, про службовий етан Самовидця.

; 0. Левидький висловив думку, що Самовидець займав посаду канцеляриста в гетьманській канцелярії. Для цього свого висновку 0. Левиць- кий находив такі арґументи, аналізуючи оповідання самого літопису Самовидця. Самовидець був l656p. в царьскому таборі під Ригою, а 1660 p. був в складі козацького посольства на Борисівській комісії. Крім цього, на думку 0. Левицького, оповідання літопису свідчать, що Самовидець був постійно близький до гетьманського двору (I. Виговського, Ю. Хмельницького, Я. Сомка, I. Брюховецького, Д. Многогрішного, I. Самойловича), не дивлячись на те, що резиденції гетьманського уряду були тоді в різаних містах України. За канцелярську посаду Самовидця свідчать, на думку 0. Левицького, також і спогади Самовидця в його творі про царські укази, відписки гетьманів до Москви, про посольства польські, мос- кевеькі, кримські, турецькі. Крім того, посада канцеляристагетьманської канцелярії давала не тільки літературні звички й вміння володіти пером, а також і змогу довідуватися своєчасно й точно про події так в своїй країні, як і в країнах інших. Згадки ж про участь Самовидця в військових походах не протирічать, на думку 0. Левицького, тому, що Самовидець займав посаду канцеляриста, бо й канцелярія бувала з козаками в поході. При цьому 0. Левицький також вважає, що й під чае мешкання в Стародубі Самовидець не залишав і служби в військовій канцелярії1).)

Ця думка O Левицького про посідання Самовидцем посади канцелй- риста гетьманської канцелярії мала вплив на історіографію й низка дослідників, як, напр., 0. Огоновський, П. Житецький, В. Іконников, M. Возняк, C. бфремов, Д. Дорошенко, Д. Багалій, M. Андрусяк цілком або частково приймають її[724] [725] [726]). Акад. M. Грушевеький припускав, що Самовидець міг належати й до нижчої полкової ієрархії[727]>.

Але ж я не можу прийняти цієї думки дослідників про належність Самовидця до канцеляристів гетьманської канцелярії[728]), бо ми маємовлі- топису Самовидця дані, що свідчать, що автор його не належав до службовців гетьманської канцелярії.

Так, Самовидець про низку важливих подій, що про них, безумовно, було відомо в гетьманській канцелярії, оповідає або неповно, або невірно, або ж зовсім мовчить про них. Це особливо характерно, щодо подій з другої частини літопису Самовидця, що її писано рівнобіжно подіям, а не через деякий час після них, як в першій частині літопису, чому літописець міг з часом і забути або дати не зовсім вірні звістки про них.

Тут я й наведу декілька прикладів з літопису Самовидця для ствер- дження цієї моєї думки. Так, 1677 p. Самовидець каже, що до Москви відправлено С. Адамовича, П. Рославця й інших козаків, тоді як до Москви послано тільки П. Рославця й С. Адамовича. Того ж року, за Самовидцем, I. Самойлович і Г. Ромодановський прибули з військом до Дніпра 23 серпня, тоді як це мало місце 24 й 25 серпня. Також 1677 p., за Самовидцем, після відступу турок від Чигирина козацькі й московські частини полагодили укріплення цього міста, чого в дійсності не було. Під 1678 p. Самовидець оповідає, що турки прибули під Чигирин 10 липня, тоді як ця подія мала місце 9 липня. Цю вірну дату (9 липня), до речі, маємо і в листі I. Самойловича цареві, в листі, що проходив, безумовно, й через гетьманську канцелярію. Так само, 1678 p. Самовидець дае невірні дати й смерти керівника залоги Чнгирина I. Ржевського й взяття Чигирина турками. B опису походу Ю. Хмельницького й татар 1679 p. на Лівобережжя Самовидець не знає вірно, як далеко заходили татари.

B оповіданні про події 1679 p., зв'язані з походом C. Самойловича на Правобережжя, Самовидець дає невірний порядок походу війська C. Самойловича, тоді як в листах I. Самойловича цареві й в показах військових канцеляристів на Москві ми маємо справжній стан річей. Також в оповіданніпроподіїлітніх військових акцій того ж року Самовидець дае непевні звістки так про склад керманичів московського війська наУкраї- ні, як і про події на Запорожжі, а також і про час відходу козацького й московського війська з-під Києва—дарма, що про ці події переписка гетьманського уряду з Москвою провадилася. 1680 p. Самовидець не знає наслідків набігу татар під Київ. Так само, 1682 p. Самовидець дае неточну дату смерти царя Федора1), дарма, що про це повинно було точновідомо й при гетьманському дворі, куди приїздив після смерти царя Федора спеціяльний посланець московського уряду I. Желябузький2). 1687 p. Самовидець дає невірні відомості про долю майна I. Самойловича, дарма, що останнє розподілялося в Батурині, в резиденції тодішнього гетьмана I. Мазепи. 1688 p. Самовидець оповідає невірно, що під Очаковом козаки взяли один посад, тоді як в дійсності їх взято два, про що гетьман I Мазепа й повідомив листом царів. 1689 p. Самовидець вказує невірну дату руху I. Мазепи в похід з Батурину на Крим, дає невірні звістки про склад козацької старшини, що була з I. Мазепою на Москві. При цьому треба зазначити, що Самовидець містить невірну звістку про долю В. Fo- ліціна й Л. Неплюєва в зв'язку з подіями того року на Москві. За Самовидцем вищевказаних осіб страчено3), тоді як в дійсності їх тільки заслано. Остання невірна звістка Самовпдця не могла б попасти дб його твору, коли б Самовидець був канцеляристом. Річ в тому, що Мазепа 1689 jb їздив до Москви з дуже великою кількістю осіб, що його супроводили в цій подорожі, причому в складі їх було й сім канцеляристів[729]). До Москви I. Мазепа прибув 25 липня[730] [731]), на прийомі у царя Петра у Троєцькій лаврі був 10 вересня®), 13 вересня тамож він був у царя Петра I на прощальній авдієнції[732]); царського ж указу про заслання В. Го- ліціна й Л. Неплгоева оголошено 9 вересня1). Завдякицьомувтихколах, що супроводили Мазепу в його подорожі, а потім через них і в колах гетьманської канцелярії, безумовно, було відомо про долю й В. Голіціна й Л. Неплюева. Так само, про похід козаків 1694 p. під Очаков Самовидець невірно каже, що козаки взяли Очаків й що бранців татар прислано до Батурина „сотъ на три“[733] [734]), тоді як в дійсності їх було прислано 86 чоловік. Так само, Самовидець оповідає, що „того жъ року посла ве- ликаго татарского, которий зоставалъ на Москвѣ роковъ три, отпущено у свою землю з честю на Батуринъ"[735]) Про те ж, що цього посла вйого подорожі з Москви до Криму запорожці затримали в Січі на 60 днів, про що I. Мазепа переписувався з царями[736]), у Самовидця нема. Коли б це затримання запорожцями татарського посла було відомо Самовидцеві, він, безумовно, при його неприхильному ставленні до Запоріжжя, занотував би цю звістку до свого літопису. Б канцелярії ж гетьманській про цей вчинок запорожців було, безумовно, відомо. B оповіданні 1696 p. Самовидець каже, що козаків під Озів послано 25 тисяч, тоді як їх послано 15 тисяч. 1701 p Самовидець каже, що московським й козацьким військом було взято Юр'єв, чого не було B дійсності[737]).

Bci ці дані дають мені підставу вважати, що Самовидець не був військовим канцеляристом.- -

Перейдемо тепер до розгляду питання, хто ж був персонально автор літопису Самовидця.

B цьому питанні ми вже маємо літературу, на якій я й зупинюся спочатку, а потім вже перейду й до самого питання про особу автора літонису Самовидця.

Як я зазначив ще вище, літопис Самовидця став відомий без імені автора його, й назву „Самовидця" дав цьому літопису II. Куліш. Скоро ж після цього ми маємо спробу встановити, хто був персонально автор цього літопису. Спробу цю зробив П. Я. Сердюков. Ми маємо про це лист П. Куліша до 0. Бодянського від 22 жовтня 1846 p. Куліш пише до 0. Бодянського: „У меня тутъ есть давній мой знакомый и соученикъ, нѣкто Сердюковъ, человѣкъ неизвѣстный, но великій любитель и знатокъ Украинской исторіи. Онъ то заохотилъ было меня къ критическому разбору нѣкоторыми своими замѣчаніями весьма дѣльными. Когда-жъ я увидѣвъ, что эта работа поглотитъ послѣднне дни пребыванія моего въ Петербургѣ, отложилъ ее, онъ взялся самъ за это дѣло и готовитъ обширную статью, въ которой между прочимъ, на основаніи Симб. Сборника и других*ъ источниковъ доказываетъ, что сочинитель Лѣт. Сам. былъ Ракушка, сотникъ, а потомъ протопопъ. Мнѣ кажется, Вамъ лучше всего напечатать ее безъ истолкованія; а я с нимъ поговорю, и можетъ быть

онѣ согласится напечатать свою статью въ „Чтеніяхъ". Если согласится, τ6 я напишу Вам,' когда именно Вы получите отъ меня его рукопись"1). Адже ж Сердюков, як видко, не знайшов ще тоді переконливихъ доказів авторства Ракушки й тому стаття його не побачила друку, а Сердюков продовжував працювати в тому ж напрямку. Минуло десять років від часу, як Куліш писав вищенаведеного листа до Бодянського й в листі до цього ж О. Бодянського П. Сердюков писав: „Задумалъ я написать статью о томъ, „кѣмъ сочинена Лѣтопись Самовидца и кто былъ авторомъ Исторіи Руссовъ". Еще давніе поиски привели меня къ тому убѣжденію, что первое основаніе такъ называемой Лѣтописи Самовидца положено Романом Ракушкою; тому же лицу, по всей видимости, принадлежитъ и знаменитое „Слово во время бездождыя", напечатанное теперь H. Бѣлозерскимъ в „Южно-русскихъ лѣтописяхъ", но, по щучьому велѣнью и по Кулѣшову прошенью, ставшее передъ нами въ изуродованном видѣ... Слово это взято изъ „Пчелы" и если для Васъ не составитъ излишняго труда, то будьте такъ добры, Осипъ Максимовичъ, сообщите мнѣ въ ви- пискѣ, тотъ, очевидно, небольшой пропускъ о голодахъ въ землѣ Израильской, который так некстати сдѣланъ въ „Лѣтописяхъ": указанія на событія земли Израильской могутъ пояснить взглядъ автора, его образъ мыслей и его политическія отношенія къ землѣ малороссійской". Лист цей Бодянський одержав 31 травня 1856p.[738] [739]) й в відповідь написав (3 червня 1856 p.) Сердюкову листа, де маемо й таку фразу: „Дай Вамъ Богъ охоты и терпѣнія доказать, кто былъ авторомъ лѣтописи Самовидца и Исторіи Руссовъ!"[740])

Але ж ці спроби П. Сердюкова встановити автора літопису Самовидця, як видко, не були тоді зовсім відомі ширшим колам наукових робітників й дослідники, що торкалися питання про автора літопису Само- ; видця, вважали його особу невідомою.

Так, Г. Карпов, говорячи про літопис Самовидця, вважав, що „имя автора остается неизвѣстнымъ", й казав про автора цього твору, „имя ко- тораго неизвѣстно"[741]). 0. Левицький, кажучи про „анонимнаго автора лѣтописи Самовидца", зазначив навіть, що він вважає „совершенно безплодной всякую попытку разоблачить этотъ таинственный анонимъ"[742] [743]). Потім M. Костомаров у своїй монографії про Мазепу висловив гіпотезу, що автором літопису Самовидця був відомий український діяч XYII в. _Ф. Коробка. Базувався в цьому свойому висновку Костомаров на оповіданні Самовидця про Борисівську комісію 1660 p.G). Ця гіпотеза Костомарова прихильників собі не знайшла і в дальшому дослідники, базуючись, головним чином, на досліді 0. Левицького, вважали літопис Самовидця твором невідомого автора. 3 прихильників цього погляду назову тут таких видатних дослідників і знавців українських ліюписів, як В. Ікон- ников, I. Франко, M. Возняк, C. бфремов, Д. Дорошенко, H. Василенко, В. Пичета, M. Грушевський, Д. Багалій[744]). M. Возняк розділу своєї вищевказаної праці, що його присвячено літопису Самовидця, дав заголовок: „Літопис невідомого Самовидця".

Вищенаведені ж листи П. Куліща до 0. Бодянського (що його видано 1897 p.) й 0. Бодянського доП. Сердюкова,(що йоговидано 1908 p.), зовсім не звертали на себе уваги дослідників; ніхто про них нічого й не зазначив.

Потім,напротязіІ925-і92б p.p. вийшлиз друку майже одночасно студії: автора цих рядків, В. Романовського й 0. Оглобліна про те, що автором літопису Самовидця являється Роман Ракушка - Романовський»).

Йри цьому треба зазначити, що всім цйм трьом авторам згадані листи Куліша й Бодянського були невідомі. B зв‘язку з появою студії В. Романовського, 0. Дорошкевич оголосив знов друком й лист Куліша до 0. Бодянського, користуючись виданням „Кіевской Старины"[745] [746]). Згадані студії про авторство P. Ракушки мали своїм наслідком те, що низка дослідників стали вважати, що автором літопису Самовидця був. P. Pa- кушка-Романовський. 3 прихильників цього погляду назову таких дослідників, як I. Крипякевич, 0. Гермайзе, Я. Гординський, M. Ткаченко, А. бршов, К. Харлампович, П. Клименко, 0. Дорошкевич, M. Грушевський, Л. Окиншевич, В. Барвинський, В. Фесенко, Д. Дорошенко[747]).

Треба зазначити, що встановити авторство P. Ракушки в дуже великій мірі допомогло те, що так я, як і В. Романовський й 0. Оглоблін мали дуже докладні студії В. Модзалевського про життя й діяльність P. Ракушки. Сам В. Модзалевський, як свідчать В. Романовський й M. Ткаченко[748]), казав незадовго до смерти, що він встановив автора літопису Самовидця й мав навіть зачитати про це доповідь, але так і не встиг цього зробити. Чи мав тут В. Модзалевський на оці P. Ракушку, чи кого іншого, — напевно невідомо, але ж, на мій погляд, можливо цілком погодитися з думкою M. Ткаченка, що та увага, що її присвячував В. Модзалевський особі P. Ракушки, може свідчити, що В. Модзалевський в P. Pa- кушці знайшов автора літопису Самовидця[749] [750]). і

1928 p. появилася студія M. Андрусяка, в якій, він, не погоджуючись з тим, що P. Ракушка був автором літопису Самовидця, висловив гіпотезу, що автором цього літопису бив I. Биховець0).

Йотім А. бршов в рецензії на студії мою, В. Романовського, 0. Оглоб- ліна й M. Анрусяка1) навів за моєю вказівкою й вищевказаний витяг з листа 0. Бодянського до П. Сердюкова (з цим листом я ознайомився лише 1928 p., працюючи над цією історіографіеюпролітописСамовидця).

Така існує історіографія, щодо особи автора літопису Самовидця.

Я ж, додержуючись попереднього мого погляду, що автором літопису Самовидця був P. Ракушка - Романовський, тут вважаю потрібним розглянути це питання ще раз, так завдяки тому, що в процесі роботи над літописом Самовидця я знайшов ще деякі нові докази авторства P. Pa- кушки, як і тому, що, як свідчить студія M. Андруеяка, ще єсть деякі сумніви у дослідників про авторство P. Ракушки.

Для того ж, щоб краще довести авторство P. Ракушки, я вважаю спочатку потрібним розглянути біографію Романа Ракушки-Романов- ського.

РоманОниськовичРакушка-Романовський був видатнийдіячУкраїни XVII в. Завдяки цьому, його постать привабила до себе увагу відомого дослідника Гетьманщини В. Л. Модзалевського, що й дав студії про життя й діяльність P. Ракушки.

1913 p. появилась студія В. Модзалевського „РоманъРакушка,одинъ изъ дѣятелей Руины"[751] [752] [753]). B цій студії В. Модзалевський, притягнувши чимало так друкованого, як і архівного матеріялу, а також і відповідних праць, дав, на підставі їх, розвідку про життя й діяльність P. Ракушки. B кінці студії В. Модзалевський видрукував декілька архівних документів. Потім в своїй праці „Малороссійскій Родословникъ", в томі четвертому, торкаючись фамилії Ракушок-Романовських, В. Модзалевський уділив досить уваги й особі P. Ракущки[754]). Цими дослідами над життям і діяльністю P. Ракушки В. Модзалевський не закінчив своєї праці в цьому напрямкові, а продовжував її й далі, використовуючи ще нові матеріяли. B наслідок цього появилася в 1919 —1923 p.p. студія В. Модзалевського „Перший військовий відскарбій (1663—1669) Роман Ракушка (Нарис його життя та діяльности"[755]). B цій студії В. Модзалевський дав ще більше, в порівнянні з попереднім, даних про життя й діяльність P. Ракушки.

Це ті досліди В. Модзалевського, щодо особи й діяльности P. Pa* кушки. He дивлячись на те, що в них маємо досіть матеріалів до життя й діяльности P. Ракушки, я вважаю потрібним також подати нижче огляд життя й діяльности P. Ракушки. Потрібним я вважаю це тому, що по- перше, на мій погляд, у Модзалевського дано не зовсім вірно оцінку політичної фізіономії Ракушки, зокрема його політичної ролі за гетьманства I. Брюховецького, по -друге ж, я знайшов так і в друкованих матеріялах, як і в архівних справах, деякі важливі й цікаві дані до життя й діяльности P. Ракушки, що їх не використано в студіях В. Модзалевського. Bce це й примушує мене далі подати біографію P. Ракушки[756]), щоб тим легче було довести, що він був автором літопису Самовидця.

Про час народженняРомана Ракушки ми певних|даних не маемо. 3 того ас, що пізніш, 1701 p., в кінці свого життя, P. Ракушка пише свого теста- мента в роках „подейшлихъ близко осмидесятъ", треба вважати цілком вірним погляд Б. Модзалевського, що народився P. Ракушка десь коло 1623 —1625 p.p.1).

— Про місце його народження певних даних ми також не маємо. B свойому теетаменті P. Ракушка каже тільки, що батько його, прийшовши до Ніжена на слободу, „лозу рубавъ и березя и тамъ ся будовалъ". A як Ніжен став заселюватися кблс> іб2б—іб24р.р.[757] [758]),коли приблизнонародився й P. Ракушка, нема нічого неможливого, що він і народився в Ніжені[759] [760]). Звідкіль прийшов до Ніжена на слободу батько P. Ракушки — Онисько Ракушка, ми також напевно не знаємо. Зважаючи на те, що в реєстрах 1649 p. в полку уманському, в сотні романовській есть козак „Данило Ракуша" *), яким прізвищем („Ракуша") звався іноді й P. Ракушка, а також, беручи на увагу, що P. Ракушка звався ще й Романовським й потім, після своеї еміґрації на Правобережжя, оселився в близькому від Рома- новкиБрацлаві, упевняємося, що нема нічого неможливого і в тому, що батько його прибув доНіженазПравобережжя, з Уманщини,колине з самої Романовки.

Так само не можемо ми з певністю встановити, до якого з станів тодішнього суспільства України належав P. Ракушка за своїм походженням. Правда, пізніш, 1693 p., син P. Ракушки—Іван зветься „урожо- ной панъ Іван Романовский"1), а сам P. Ракушка 1655 p. й 1665 p. уживав герба на печатці.[761] [762]), що начебто може бути арґументом за походження Ракушки з Шляхетства. Але ж ці вищенаведені моменти не можуть бути переконливим арґументом за шляхетське походження P. Ракушки. Ми маємо за часів Хмельниччини, що полковник чернігівськийМ.Небаба, що не належав до шляхетства, а його сучасник Рудавський зве He6ady людиною темного походження („homo sine nomine, sine tribu"[763]), вживав на своїй печатці герба[764]). При тому ж P. Ракушка 1655 p. вживав на печатці герба : хрест на щиті й дві літері P. P, а 1665 p. на гербі Ракушки був рак на літери P. P.[765]), що свідчить, що в ці часи Ракушка виробляв собі герба й, значить, не був раніш шляхтичем, не належав до певного шляхетського гербу. Що ж до титулування сина P. Ракушки „урожоний", мусимо зауважити, що це також не свідчить за шляхетське походження Ракушок. B листі M. Вишневецького 1670 p. до Д. Многогрішного останній зветься „урожденний"[766] [767]), дарма, що йому докорялося сучасниками, що він „мужичий син“. A з того, що P. Ракупіка в своїй діяльності, як про це є нижче, додержувався політики „значного" козацтва, треба вважати за можливе, що він й за походженням належав до цього ж козацтва.

Роман Ракушка виступав перед пами в документах переважно з прізвищем „Ракушка", але ж часто ми маємо це прізвище дуже попсованим. Так, зустрічаємо ми, напр., P. Ракушку, як „Романъ Роскущенко" и), й „Ро-

манъ Рѣкушченка-1), и „Роман Ракуіцина"2) або „Роман Рокущина"3), й „Роман Рокушко"4), й „Роман Ракуша"5). Звуть його джерела як „Рамана Ракошку", або „Романа Рокушина[768] [769]6). Зустрічаємося ми з ним як з „Романом Ракушиным"7). Ta й сам Ракушка підписався на одному документі „Рекушка“, що В. Модзалевський вважае доказом того, що він вважав прізвище „Ракушка" образливим для себейбажавйого змінити8). Треба ще вважати, що в багатьох з наведених випадків, ми маємо діло із попсованим прізвищем Ракушки9). Крім прізвища „Ракушка" (з різними відмінами) виступає перед нами P. Ракушка ще й з прізвищем „Романовский", або як „Ракушка - Романовский". Чому й коли він став вживати цього прізвища, напевно встановити неможливо. У всякому разі вже 1654 p. ми бачимо вживання-Ракушкою прізвища„Романовський“10). Так само невідомо, чи був в якому родинному зв'язку P. Ракушка з Василем Романовським, мешканцем Ніжена в 50 p. p. XYH в.п) чи ні.

Вперше зустрічаємо P. Ракушку в козацьких реєстрах 1649 p., де . він виступає в першій полковій сотні ніженського полку, як козак „Роман Роскущенко"12) ; в цьому прізвищі й 0. Лазаревський й В. Модза- левський цілком вірно бачать P. Ракушку13). Ця належність P. Ракушки до перщої полкової сотні ніженського полку, в склад якої входили ви- значніщГпредставники козацтва Ніжена, що потім відогравали значну ролю в істо𳥠ніженського полку,’ свідчить, що P. Ракушка вже в ті часи 'виділявся своїми здібностями, хоч й не був поважного віку. Скоро вже за часи Хмельниччини P. Ракушка починає відогравати помітну ролго в адміністрації ніженського полку. Ми зустрічаємо P. Ракушку 1654 й 1655 p.p. діячем в галузі фінансової управи полку. Тут Ракушка титулується „ревизоромъ скарбу войскбвого‘‘.й „дозорцей скарбу войскового в полку Нѣжинском" й керує переважно млинарськими справами

145

'ttOJiKyi). B вересні (від 7 й до І4 ст. cf.) i65H_p. бачимо Накушку, ні- 1 женського полковника (видко наказного) в табОрі царя під Ригою, куди 1 його посилав І.Нечай з Білої Руси для пересправ[770] [771]). Як довго був Pa- кушка при війську~їїечая, невідомо, як невідомо, до якого часу він посідав посаду ніженського полковника, але вже в травні 1657 p. ми бачимо його тільки козаком і мешканцем м. Ніжена, без посідання уряду[772] [773] [774] [775] [776]). Що ж до причин, чому P. Ракушку бачимо 1657 p. лише козаком, встановити я не міг.

Деякий час після цього я не знаходив відомостей про життя й діяльність P. Ракушки.

Тим часом на Україні розвивалися події, що в основному зводилися дозагостренняклясової боротьбипоміж „можнейшими" йчерньюйдобажан- ня „можнейших" відірватися від Москви, бо ж політика останньої зводилась до перетворення України в колонію через своє прагнення до Чорного моря і в роз'ятренні клясових суперечок на Україні між „можнейшими" й низами українського суспільства, що й хотів використати московський торговельний капітал для своїх колоніяльних прагнень. Коли опозиція низів українського суспільства, (що не були одноманітною масою) політиці „можнейших“, (що теж не уявляли одноманітної маси) набула значних розмірів і повстання низів української людности під приводом полтавського полковника M. Пушкаря набуло загрозливих форм, тодішній гетьман України I. Виговський, що репрезентував клясові інтереси верхів українського козацтва-старшини і міщан, бажаючи притушити небезпечний для них рух Пушкаря, звернувся за допомогою до колиш- {аього союзника України — до Криму. Крим охоче пристав на пропозицію I. Виговського про поновлення колишнього союзу, й весною JL6.58j^ Bifl- бувся біля Чигирина з'їзд гетьмана__Б_Виговського й козацької старшини з представником Криму—Карамбеємь. Ha цьому з'їзді поновлено союз /України з Кримом. У літописі Самовидця ми маємо, що, після з'їзду і I. Виговського з Карамбеєм, для приведення до присяги про союз татарських мурз і орди, що були на Дибульннку, I. Виговський послав ніжен- ських сотників Р...Ракушку й Л. Бута, і при них Карамбей, мурзи й орда виконали присягу „на братерство“-і)..Інщих джерел для перевірки цієї звістки літопису Самовидця, автором якого був P. Ракушка, я не знайшов. Побічним же ствердженням цього оповідання Самовидця може бути те, що в складі тих українських полковників, що присягалшЖарам- бею під час цих подій, був і полкпвник ніженський-®), — отже з ним міг бути й P. Ракушка. Крім того, що P. Ракушка й Л. Бут були активними діячами політики I. Виговського, може свідчити побічно й те, що 1659 p. Ракушка займав високу посаду полковог.о. судді, як про це буде далі, а Л. Бута ми 1659 p. зустрічаємо полковником у Глухові[777]).

Про життя й діяльність P. Ракушки за часи від цього союзу I. Bn- говського з Кримом і до осеяи 1659 p. ніяких даних я не знайшов. Зустрічаємо ми P. Ракушку вже восениЛ659„р. За ці часи, між весною 1658 p. й осінню 1659 p. на Україні відбулися значні події. Після приду-

Шення руху низів еуспільства,3P. XV № 11 c, 443 і д; Днев-альпыя За- п и с к и II p п к а з a T а й н ы x ъ Д e л ъ, 36f ці дані стверджують звітстку Самовидця про посольство до царя з Ніжена (Л Ѣ т о п и c ь C а м о в и д ц а, 60 )

- 3) Про час утворения на Україні уряду полкового судді— M. B a c п л e н к о, 3 історії устрою Гетьманщини, Записки Наукового Тов ім. Шевченка, т. 108 c. 108-109; його ж, 3 приводу заміток д. M. Є. Слабченка, тамож, т. 116 c 82-83; M. E. Слабченко, Мало- русскій полкъ въ административномъ отношеніи, с. 86 і д; й о г о ж, Ще до історії устрою Гетьманщини, Записки НТШ. т. 116 с. 73-74.

4) В. Модзалевський, Першій підскарбій, Записки I, 27.

5) M о с к. A p X. M п н. И н о с т p. Д e л, Дела Польские 16G0 г. № 5-6, ст. I, друга половина (справа иро Борпсівську, комисію).

6) П а м я т н п к п K i eB,'TCo м. IV, 3 Ks 124 с. 420.

- 7) M о с к A p X. M и н И н. Д e л, Дела Польские 1660 г. № 5/6 ст. I, друга половина;

C. Соловьевъ, Исторія Россіи, III,~80.

8) B Модзалевський, Перший підскарбій, Записки I, 29.

ѵ Э) Проф. О. Оглоблін, До питания про автора літопису Самовидця,Ч93.

10) Пор. B Эйнгорнъ, Очерки, 153.

того часу — Ф.Коробка, як про де маемо натяк в пізнішому листі I. Мазепи до царя Петра I 1699 p.1).

Від часів, близьких до цієї комісіі, маємо прохання В. Золотаренка' цареві за P. Ракушку, щоб цар пожалував «сотника Романа в Нѣжин- скомъ полку, въ Новъгородскомъ повѣте, селомъ Кистеръ з млынками и инымы приналежностями, а в немъ крестиянскихъ дворов^>, опрочь ко- заковъ, со сто“. Одночасно з Ракушкою В. Золотаренко прохав й за подібні пожалування осаулові Л. Буту й глуховському сотнику П. Уман- цеві[781] [782]). Як видко, Ракушка не був задоволений й Кистера не одержав[783]). Про Л. Бута ж ми маемо відомості, що він ті села, що для нього прохав В. Золотаренко у царя, одержав[784] [785]).

Тимчасом події боротьби Москви з Польщею за Україну розвивалися швидким темпом і вели до нового вибуху війни. Треба пам'ятати, що широкі кола „значних", особливо на ІІр.авобе.р.ежжі, були незадоволені наслідками Переяславської ^ади Ї659 p., наякійухваленонові статті злуки України з Москвою, бо ці статті дуже обмежували права й пільги „значних". Де незадоволення й дало свої негативні наслідки для Москвн під час т. зв. Нуднівської кампанії 1660 p. B наслідок цієї кампанії козацьке військо на чолі з гетьманом 10. Хмельницьким, що брало участь у кампанії на Правобережжі, склало під Слободищем угоду з поляками про злуку України з Польщею, а московське військо, на чолі з Шереме- тсвим, зазнало великого розгрому й мусило здатися полякам і татарам. ?) Частина ж козацького війська знаходилася під час цієї кампанії на ли- ■ товеьвому фронті, при чому до складу цього війська входив і ніженський . полк зі своїм полковником В. Золотаренком[786] [787] [788]). P. Ракушка ж був в цн часи в Ніжені наказним полковником. Ми маємо листа, що його писавдо ніженського наказного полковника Я. Сомко з Переяслава від 19 жовтня 1660 р.;вцьому листі Я. Сомко повідомляв про злуку Ю. Хмельницького з поляками й татарами1). Коли на Лівобережжі довідалися про злуку Ю. Хмельницького з Польщею, московські воєводи, що були в Чернігові й Ніжені, аби вдержати людність цих міст у вірності цареві, вирішили вжити й заходу ідеологічного, — привести людність цих міст до присяги на вірність цареві. Людність Чернігова цареві присягла^. B Ніжені ж справа не обійшлася без суперечок. B описі справ „Тайнаго Приказа" міститься відписка тодішнього ніженського воєводи кн. C. НІаховського, ·' де є „про наказного полковника про Романа Ракушку съ войтами, и з бурмистры і co всею старшиною: бес полковникова-де вѣдома великому госуДарю креста целовать не хотятъ"-[789]). M. Филимонович в листі до царя від 29 жовтня 1660 p. з Ніжена, виправдуючи Ракушку за цей вчинок,

пиеав: „Здѣшниі полковник наказный Романовськиі видится же держится и мѣщан всѣх збирал и со всѣго уѣзду Нѣжинского всѣ берутся крѣпко при его царскомъ величествѣ; Богъ ж вѣсть что впред будет. И хотѣли есмо, чтоб крестъ целовали, але впред послали к полковнику Василью Золотаренку, спрдшиваючися с нимъ, что он думает“') Яка була роля P. Ракушки в цих подіях, при тих матеріялах, що e в мойому розпорядженні, встановити трудно. Видко ж, що скоро Ракушка стає твердо на боці тих кол українського суспільства, що вважали за краще триматися до часу Москви. Ми маємо царську грамоту до Ракушки від 2 листопада 1660 p., що містить похвалу Ракушці за вірність царевіі). Яіа початку грудня того ж 1660 p. P. Ракушка в чині наказного полковника ніжен- ського полку їздив за дорученням В. Золотаренка до Сум, до керманича московських військових відділів кн. ГрГгомодановськсго з проханням прибути до Ніжена для допомоги на вппадок-иападу поляків, татар і тих козаків, що трималися Ю. Хмельницького,.3).-— ' ,

B дальшому події на Лівобережжі розгорталися двома напрямками:

1) боротьба тих полків, що трималися Москви, за допомогою останньої проти полків, що трималися Польщі й гетмана Ю. Хмельницького, а зго- домі П. Тетері, що прагнули підбити собі всю Україну, й 2) внутрішньої загостреної клясової боротьби й боротьби угруповань, що мала своїм зовнішнім виразом боротьбу за гетьманську булаву на Лівобережжі. Спочатку боротьба йшла між двома великими економічними центрами Лівобережжя — Ніженом і Переяславом, що кожний з них мав на меті зробити гетьманом свого кандидата: Ніжен — В.Золотаренка,аПереяслав — Я. Сомка. Перемога того чи іншого кандидата мала повести до того, іцо відповідне місто стало б і політичним центром на Україні, що сприяло б й економічним інтересам даного міста.

Згодом же боротьба пішла вже як продовження тої запеклої загостреної клясової боротьби між „значними" й нижчими колами українського суспільства, що була за часи Пушкарівщиии. Нижчі експлоато- вані кола українського суспільства, маючи своїм проводирем Запоріжжя, висунули кандидатом на гетьмани I. Брюховецького. Бачучи небезпеку своїм клясовим інтересам, майже всі угрупування „значних" примирилися між собою, погодилися на кандидатурі Я._Сомка й виступили єдиним спільним фронтом проти своїх клясових ворогів. Цю загострену клясову боротьбу на Україні використовувала для своєї колоніяльної політики на Україні Москва, проводячи для цього відповідну демагогічну аґітацію. Москва вважала, що Брюховецький та його прихильники будуть поступливіші, аніж Сомко і значні, що були проти обмеження Москвою їхніх клясових привілеїв і перешкоджали руху московського торговельного капіталу до Чорного моря. Запоріжжя й Москва, відповідними заходами, як каже акад. M. Покровський „под “видом демократичной „черной" ради подготовляли... просто погром старшины козацкими низами"4^ Наближалася відома „Чорна" рада 1663 p. 4^

Під час цих подій від 1661 p. до Чорної ради l663 p. ми зустрічаємо ( й P. Ракушку в партії „значних" в ніженському угрупуванні. B березні ,1662 p. P. Ракущка, п^т займав тоді посаду сотника в ніженському полку, поїхав до Москви разомчзѵ сотником Г. Ґоркушею, як посланці в справі переговорів про обрання гетьман£5|і B травні того ж 1662 p. Ракушка

^__ *) Моек. Apx. Мин. ІОст, Малорос. Приказ столб. № 5871/60 л. 3-6.

2) В. Модзалевський, Пертий підскарбій, Записки, I, 31, ІІ-Ш, 47.

<< | >>
Источник: МИКОЛА ПЕТРОВСЬКИЙ. НАРИСИ ICTOPlI УКРАЇНИ XYII — ПОЧАТКУ XVIII СТОЛІТЬ (ДОСЩИ НАД ЛІТОПИСОМ САМОВИДЦЯ). ДЕРЖАВНЕ ВИДАВНИЦТВО УКРАЇНИ. XAPКIB - 1930. 1930

Еще по теме VII. Автор літопису Самовидця. Біографія Романа Ракушки-Романовського. Докази його авторства:

  1. Умови, що викликали утворення т. зв. „козацьких" літописів. Літопис Самовидця. Вага його. Огляд літератури про літопис Самовидця
  2. VII. Автор літопису Самовидця. Біографія Романа Ракушки-Романовського. Докази його авторства
- Археология - Великая Отечественная Война (1941 - 1945 гг.) - Всемирная история - Вторая мировая война - Древняя Русь - Историография и источниковедение России - Историография и источниковедение стран Европы и Америки - Историография и источниковедение Украины - Историография, источниковедение - История Австралии и Океании - История аланов - История варварских народов - История Византии - История Грузии - История Древнего Востока - История Древнего Рима - История Древней Греции - История Казахстана - История Крыма - История мировых цивилизаций - История науки и техники - История Новейшего времени - История Нового времени - История первобытного общества - История Р. Беларусь - История России - История рыцарства - История средних веков - История стран Азии и Африки - История стран Европы и Америки - Історія України - Методы исторического исследования - Музееведение - Новейшая история России - ОГЭ - Первая мировая война - Ранний железный век - Ранняя история индоевропейцев - Советская Украина - Украина в XVI - XVIII вв - Украина в составе Российской и Австрийской империй - Україна в середні століття (VII-XV ст.) - Энеолит и бронзовый век - Этнография и этнология -