<<
>>

V. Джерела літопису Самовидця

Розглянувши час і місце написання літопису Самовидця, мусимо роЗ- глянути й наступне питання, що логічно викликається попередніми питаннями— питання про джерела, що з них автор літопису Самовидця брав свої відомості.

Літопис, що студіям над ним присвячено цю монографію, одержав за своїх часів від П. Куліша назву літописа „Самовидця", що з нею він війшов тоді ж до історіографії й яку назву він мае і в наші часи. Отже, по-перше, й повстає перед нами питання: очевидцем („Самовидцем") яких подій був автор літопису Самовидця?

Де питання приваблювало до себе не тільки дослідників цього літопису, а також і багатьох істориків, що використовували літопис Самовидця в своїх історичних працях; завдяки цьому ми й маємо досить докладну літературу в цьому важливому питанні. Тут я наведу в хронологічному порядкові оповідання тих подій літопису Самовидця, в яких дослідники вважали автора літопису за свідка, навіть за учасника їх, і зазначимо, якої думки про участь в них, або присутність, додержувалися різні дослідники.

Під 1652 p. в літопису вміщено оповідання про т. зв. конотопське „чудо"; в цьому оповіданні 0. Левицький бачив „первый по времени разсказъ, обличающій въ авторѣ очевидца", одно з тих оповідань літопису, що „носятъ несомнѣнный характеръ юношескихъ воспоминаній"1). Ак. Д. Багалій в данному оповіданні Самовидця не бачить „ясної вказівки авторової на те, що він був там" [325] [326] [327]). 1654 p. в літопису маємо оповідання про облогу й взяття військом царя Олексія Смоленська. 0. Левицький вважав, що в цьому випадкові ми маємо „разсказъ, какъ бы указывающій на личное участіе лѣтописца в событіяхъ"; ґрунтується 0. Левицький в цьому твердженні на тому, що в оповіданні про взяття Смоленську Самовидець, оповідарчи про освящення мурів цього міста каже, що „по которыхъ (мурах) самъ его царсйое величество ходилъ при томъ посвя- щенню“,-такаподробиця, на думку О.Левицького, й зафіксувалася в па- м‘яти очевидця цієї подіїл).

Цей погляд 0. Левицького поділяють В. Ікон- ников й Д. Дорошенко, тоді як академік Д. Багалій й в цьому оповіданні Самовидця не бачить ясної вказівки на присутність там автора[328]). 1655 p. в літопису Самовидця міститься оповідання про події похорону I. Золо- таренка в Корсуні. 3 цього оповідаиня всі дослідники бачать присутність автора літопису на самому похороні[329]). 1656 p. у Самовидця маємо оповідання про похід московського війська проти шведів й зокрема про події облоги Риги відділами царя Олексія. 0. Левицький зазначив про це оповідання, що „по подробностямъ разсказа оказывается несомнѣннымъ, что лѣтописецъ былъ очевидцемъ военныхъ дѣйствій"; зокрема 0. Левицький сгійрається на тому місці літопису, де літописець, кажучйпро ЬелиКукіль- кість царського війська, додає „на которыхъ я своима очима смотрѣлъ1*; при цьому О. Левицький думає, що під Ригою Самовидець міг бути в складі козацького посельства1)· Цей погляд О. Левицького приймають з дослідників В. Іконників, Д. Дорошенко, О. Оглоблія, а акад. Д. Багалій з цим поглядом O- Левицького не погоджується, кажучи, що як міг Самовидець бути під Ригою, коли там не було українських козаків, а думку 0. Левицького про козацьке посельство під Ригою Д. Багалій вважає лише безґрунтовною гіпотезою, що її треба відкинути[330] [331]). 1657 p. в літопису Самовидця маємо оповідаьШя про раду в Чигирині в серпні. 0. Ле· вицький вважає, що Самовидець був свідкомподій цієї ради, — оповідання Самовидця про неї 0. Левицький зве „настоящимъ протоколомъ".[332]). Погляди 0. Левицького про присутність Самовидця на цій раді в Чигирині приймаютьВ. їконніков,Д. Дорошенко; 0. Оглоблін присутність Самовидця на цій раді прпіїмає, хоч Додає, що на це „певних доводів у нас бракує"; Д. Багалій же каже, що Самовидець не оповідає нічого про свою присутність при цій події[333]). 1658 p. в Самовидця вміщено оповідання про події з'їзду гетьмана I.
Виговського з Карамбеєм. Грунтуючись на подробицях цього оповідання, як ми маємо в літопису Самовидця,

0. Левицький вважав, що „лѣтописецъ присутствовалъ здѣсь в свитѣ гетмана" ; цього погляду додержуються й інші дослідникп, як то В. Po- мановський, 0. Оглоблін, тоді як Д. Багалій, вважаючи, що Самовидець був військовий канцелярист, думає, що він міг мати дані про цей з‘їзд

1. Виговського з Карамбеєм з інших джерел[334] [335]). Про низку подій гетьманства I. Виговського, як то : походи I. Виговського проти M. Пушкаря, Г. Ромодановського й під Конотоп 0. Левицький вважає, що ці події описано в літопису „тономъ очевидця**; такого погляду додержується й В. Іконников0). 1660 p. у Самовидця міститься оповідання про комісію в Борисові. Грунтуючись на виразі літописця, що на цю комісію „и насъ козаковъ затягано и билисмо", й на участі козаків в цій комісії, як про це свідчать дані про цю комісію, 0. Левицький вважає, що Самовидець був присутній і на цій комісії; на таку думку приставали й інші дослід, ники, як то: M. Костомаров, Б. Іконніков, Д. Дорошенко, Д. Багалій- 0. Оглоблін[336]). 1662 p. мимаємо у Самовидця оповідання проподіїпоходу козацького лівобережного й московського війська проти ΙΌ. Хмельницького. Ірунтуючись на подробицях цього оповідання й на таких виразах Самовидця, як „гонилисмо", „сталисмо", 0. Левицький вважає, що Самовидець брав участь і в цих подіях, перебуваючи у складі лівобережного козацького війська; цю думку поділяють також: В. Іконніков, 0. Оглоблін, Д. Багалій не погоджується цілком з думкою 0. Левицького, але й не відкидає Її, не бачучи так для того, як і для іншого висновку категоричних даних[337]). 1663 p. у Самовидця вміщено дуже докладний й картинний

опйс відомої „Чорної Радй“ в Ніжені. И з цього оповідання 0. Левицький, ґрунтуючись, головним чином, на такому виразі Самовидця, як „неста- лость нашихъ людей“, визнає присутність Самовидця на цій раді; цього ж погляду додержується й академік Д.

Багалій. Г. Кариов же ьважае, що Самовидець не був присутній на цій раді, але не дає для цього свого твердження ніяких ґрунтованих підстав1). 1665 p. в літопису Самовидця вміщено оповідання про бої відділів I. Брюховецького з відділами C. Ябло- новського під Білою Церквою. Ґрунтуючись на подробипях цього оповідання й виразі літописця „мѣлисмо потребу", О. Левицький й в цій події вбачав участь Самовидця; з пим погоджуються В.Іконніков, О. Оглоблін, тоді як Д. Багал'й ставиться скептично до цього висновку, вважаючи, що нема певних даних, на яких він би міг базуватися.[338] [339]) 1669 p у Самовидця есть оповідання про раду в Новгород-Сіверському, де було обрано гетьманом Д. Многогрішного. О. Левицький, ґрунтуючись на подробицях і на тоні цього оповідання, вважає, що Самовидець був присутній націй раді; цього ж погляду додержуються В. Іконніков, Ф. Уманець і Д. Дорошенко, тоді як О. Оглоблін бачить в цьому оповідаині неповну біографічну звістку, а Д. Багалій ставиться скептично до висновку 0. Левиць- кого, не знаходячи для нього ніяких певних підстав[340]). B подіях другого Чигиринського походу 1678 p. теж, на думку 0. Левицького, Самовидець брав участь, докази чого „можно найти в каждой строкѣ лѣтописнаго разсказа объ этихъ событіяхъ", тоді як, на думку акад. Д. Багалія, автор літопису міг мати відомОсті й з інших джерел, напр., з якогонебудь щоденника цього походу[341] [342]). Події першого Кримського походу 1687 p. й події другого Кримського походу 1689 p. теж, на думку 0. Левицького, описано в літопису Самовидця тоном очевидця, але ж акад. Д. Багалій і В. Рома- новський гадають,' що підстав для цього висновку бракує, притому ж В. Романовський зазначає, що граматичні вербальні форми в цих оповіданнях, як-то — „ночовали“, „ишли“ свідчать, що події відбувалися без1 участи оповідача, бо там, де Самовидець брав участь в подіях, у літопису сказано: „билисмо", „угонилисмо" и інш.δ).

Крім того, про деякі з оповідань Самовидця дослідники гадають, що неможливо встановити, чи був Самовидець очевидцем цих подій чи ні. До таких оповідань дослідники відносять звістки Самовидця npo' похід під Кодак 1648 p.[343]), події скинення Д. Многогрішного з гетьманства 1672 p.[344]) й події під Нарвою 1700 p.[345]).

Такі погляди на те, свідкком яких подій був автор літопису Самовидця, існують в історіографії.

Розглянімо ж тепер гштання, свідком яких подій був автор ЦЬОГО; літопису. Виразно про те, що свідком події був він сам, Самовидець

в свойому творі каже тільки в двох місцях:!) воповіданні йро гіоди йріі похороні I. Золотаренка в Корсуні, де Самовидець каже, що він „самъ тамъ былъ и набралемъся страху немалого" й каже далі, оповідаючи про причини пожежі церкви на тому погребінні, що „скарбниця заг'орѣлася з неосторожности витрикуша, же тамъ свѣчки клавъ на полицѣ, незага- еивши добре, и с того занялася, бо я самъ на тое смотрѣлъ в той скарбницѣ, якъ еще огонь не разширилъся былъ" C й II) в оповіданні про облогу москоським військом Риги 1656 p., даючи звістку про велику кількість цього війська, Самовидець додає: „на которых я свопма очима смотрѣлъ"[346] [347]).

Крім того, виходячи з висновку що автором літопису Самовидця був P. Ракушка-Романовський, як це доводиться пижче (в’ розділі VII), мусимо взажати, що Самовидець був свідком і учасником з'їзду Карамбея з Виговським 1658 p., посельства від Ніжена до Москви 1659 p., Бори- сівської комісії 1660 p, розподілу ніженського полку на три полки 1663 p., пересправ коз.іцг.кої старшини того ж року зд'якомБашмаковим у Батурині й посельства від Тукальського до царгородського патріярха 1670. року.

Інші оповідання літопису не дають нам певних підстав, що автор був свідком чи учасником тих подій, що він їх описує. Біографія же P. Ракушки, як її можна дати на підставі відомих мені джерел і праць, теж залишає дуже багато темних місць у життєпису цього видатного діяча Руїни, як це видко з дальшого ViI розділу, де подано біографію P.

Ракушки. Тому і встановлення особи автора літопису Самовидця теж не дає багато можливостей для з'ясування того, свідком і учасником яких подій був автор літопису Самовидця.

Тепер розглянімо, які інші джерела були для автора літопису Самовидця. Й в цьому питанні у нас існує література, правда, не дуже велика. 0. Левицький, ґрунтуючись на фактичних і хронологічних подробицях у літопису, вважає, що Самовидець від початку Хмельниччини вів замітки про події, на підставі яких пізніш, близько 1672 p., редагував свій літопис; такого погляду додержується н Д. Дорошенко[348]). Д.Ба- галій припускає, що Самовидець вів коротенькі записи, або користувався чужими короткими записами[349]). M Грушевський визнає, що у Самовидця не помітно користування писаними джерелами Хмельниччини[350]).

Крім цих джерел звісток, що стосуються переважно першої частини літопису, всі дослідники визнають за джерела звісток Самовидця, для обох частин кого твору, ще й власні спогади й джерела стороннього походження, напр. від учасників різних подій й інш°). Вище я зазначив ті оповідання Самовидця, в яких ми маємо безумовно ознаки того, що автор цього літопису був свідком, або й учасником подій.

Крім цього, існували й інші джерела звісток. Вирішаючи питання про ці інші джерела звісток Самовидця, ми почуваємося в дуже скрутному становищі. Певних, ґрунтовпих даних для вирішення цього питання ми маємо дуже мало й тому, звичайно, й ті висновки, що я їх маю зробити в вирішенні цього питання, мають переважно характер гіпотези.

Як було зазначено вище, літопис Самовидця складається з двох частин: першої, що охоплює події від початку літописудо 1676 p. включно, —частини, нисаеої деякий часопісляподій,йдругої частини, що містить оповідання від 1677 p. й до кінця літопису,—частини,писаної рівнобіжно подіям.

Ha питання про джерела першої частини літопису Самовидця мушу зазначити, що нема ніяких даних, що Самовидець мав для цієї частини свого твору попередні систематичні записи. Низка хронологічних помилок про важливі події, напр. про рік Гадяцького трактату, або про рік суду над патр. Никоном, можуть свідчити, що літописець не вів систематичних коротких попередніх записів. · Ці ж дані можуть також свідчити, що Самовидець не користувався для цієї першої частини свого твору й іншими сучасними подіям реєстриками й кронічками.

3 того ж, що ми маємо в першій частині літопису таке вірне дрібне оповідання, як звістку під 1654 p.,- що „того жъ року слонце барзе мѣ- нилось у середу у спасовку першои недели"1), тут я вважаю, що таку звістку Самовидець, коли не зберіг у власних споминах, міг взяти з якогонебудь запису в церкви, на книжці чи що. Б'льше ж я не маю ніяких підстав вважати, що Самовидець мав для першої частини свого / твору свої чи чужі записи.

У всіх інших випадках треба вважати, що Самовидець за джерела ' своїх звісток мав для першої частини свого твору свої споминп.

Звідкіль же наш Самовидець міг мати такі широкі джерела для своїх споминів? Це питання треба розглядати для першої частини літопису відповідно до тих даних, що маємо про місцеперебування Самовидця за певних років. Як зазначено вище, часи до 1668 p. включно Самовидець був зв'язаний з Ніженом. Тут він і мав змогу мати відомості про різні події, що потім збереглися в його пам'яти й стали за джерело / для його твору.

Ніжен за часів революції Б. Хмельницького став пилковим центром для ніженського полку, територія якого довгий час, аж до розподілу його на три полкп року 1663, була дуже велика, але и після цього розподілу все ж таки Ніженський полк займав значну територію[351] [352]). У подіях Хмельниччини і наступних років Ніженщина й ніженський полк відогра- вав не абияку ролю.

Зазначу тут головні події за часи 1648 —1668 p.p., що в них Ніженщина й ніженський полк відограли досить значну ролю. He кажучи про участь ніженського полку в подіях перших двох років Хмельниччини (1648-1649), ніженський полк відограв виключну ролю вздобуттіКодаку. 1651 —1653 p.p. ніженський полк брав участь у боротьбі протилитовців, 1654-1655 p.p. ніженський полк брав участь у походах на Білій Русі. 1657 —1659 p.p. ніженський полк і Ніженщина відограють значну ролю в тій загостреній клясовій боротьбі, що точилася на Україні між Пуш- карівцями й прихильниками Виговського, а згодом 1659 p. і в боротьбі проти угруповання I. Виговського; до того пам'ятаймо, що Ніженщина була тереном, де точилася переважно й боротьба проти Москви, проти московського наступу на Україну. За часи 1660 —1663 p.p. від Чуднов- ської кампанії й до Чорної Ради включно Ніжен і Ніженщина відограють значну ролю так у подіях боротьби проти Юрія Хмельницького й його спільників — поляків і тзтар, як і в тій загостреній клясовій і партійній боротьбі, гцо точилася на Лівобережжі між „значними" й черню, а також у боротьбі „значних" проти московської колоніяльної політики на Україні. Події походу польського короля Яна Казиміра 1б63-16б4р.р.тежузнач- ній мірі відбулися на території Ніженщини. У подіях наступної війни

Лівобережжя й Москви проти Польщі и Правобережжя Ніженщнна, певніш ніженський полк (як військова одиниця), відограли значну ролю.

B Ніжені мало місце й повстання проти Москви 1668 p. У цих подіях Самовидець міг брати й безпосередню участь.

Крім того треба, ще пам'ятати, що в зв'язку з такою ролею Ніжен- щини взагалі й Ніжена зокрема в подіях тих часів багато осіб, так чи інакше тісно зв'язаних з Ніженом, відограли значну, ролю в подіях тих бурхливих часів, були видатними діячами свого часу.

Низка ніженських полковників була на ті часи діячами всеукраїнського маштабу. Назову П. Шумейка, Івана й Василя Золотаренків, родичів В. Хмельницького, що з них перший відограв видатну ролю в подіях 1652 —1655 p.p., а другий в подіях 1659 —1663 p.p., Г. Гуляницького одного з видатніших представників старшинської, антимосковської партії на Україні й одного з видатніших стратегів тодішнього ^козацького війська, або M. Гвинтовку, що відограв значну ролю в подіях, зв'язаних з іменем I. Брюховецького.

Крім того, ще низка ніженців висунулася на чільне місце за тих бурхливих часів. 3 Ніженом зв'язана діяльність такого видатного діяча тодішньої України, як відомий протопоп Максим, згодом єпископ Методій Филимонович; за цих же часів розпочинає свою діяльність на Ніженщині протопоп С. Адамович. Видатну ролю в тодішніх українських подіях відограв й ніженський війт 0. Цурковський. Сам автор літопису Самовидця— P. Ракушка-Романовський, що був тісно зв'язаний в Ніженом, в ці ж часи, особливо з року 1663, відогравав значну ролю в подіях на Україні.

Таким чином, завдяки, з одного боку, видатній ролі Ніженщини й Ніжена в тодішніх подіях за часи 1648 —1668 p.p., а з другого боку завдяки тому, що низка ніженців відогравали значну ролю в тодішніх українських подіях, на Ніженщині й в Ніжені завжди було досить відомостей про важливі події тих часів.

Крім того, треба ще пам'ятати, що Ніжен був за ті часи ще й важливим торговельним містом України, що в ньому була жвава торгівля так своїми, як і закордонними товарами. Через Ніжен проходив і торговельний шлях того часу на північ і на південь. Отже в Ніжені бував часто проїздом в різних справах чужий люд, а так само і ніженці бували в різноманітних справах по різних місцевостях. Bce це сприялося до того, що в Ніжені могли бути новини про різні події не тільки на Україні, але й за межами її.

Bci вищенаведені дані й допомагали тому, що у Самовидця були відомості про різні події тих часів, що и було, кажучи фігурально, за джерело для його твору.

Встановити, звідкіля саме Самовидець мав відомості про певні події, Щ) було за джерело його звістокза цей аеріод, дуже трудно, навітьможна сказати, неможливо за тих· даних, що e в мойому розпорядженні, але ж для деяких з оповідань літопису Самовидця можна зробити припущення, що саме було джерелом цих оповідань. ' ύ

1648 p. в літопису Самовидця вміщено оповідання про корсунський бій Б. Хмельницького з поляками. Треба вважати, що за головне джерело для цього оповідання Самовпдець мав оповідання двсх пахолків польського корон, гетьмана M. Потоцького, а також ніженських міщан, що возили припаси до табору Потоцького. Ці пахолки й міщани прибули після кор- сунського бою в Ніжен 27 травня й в Ніжені оповідали про події кор- сунського бою. Оповідання цих пахолк'в і міщан дуже збігається з оповіданням Самовидця.

У Самовидцясказано про корсунський бій : „гетьманове, переправивши рѣку Рось у Корсуню и надпустошивши мѣста1), поминовали Корсунь. Которихъ заразъ настигнувши Хмелницькій за Корсуномъ учинилъ потребу, где гетманове оборонною рукою уступовали, беручися в поля ку Росавѣ. A припало онимъ ити промежу лѣсами в милѣ от Корсуня, где Хмелницкій казавъ запровадити пѣхоту козаковъ корсунскихъ в тіе лѣс- Kix, которіе шляхъ перекопали и тамъ позасѣдали, не допущаючи переходу табуровѣ лядскому[353] [354]). A Хмелницкій с тилу и около з войсками и ордами наступивши, оное войско розгромилъ з допущенія Бозского, где гетмановъ обоихъ — великого коронного и полного в неволю взято и усе войско вигублепо, же мало хто з того погрому увойшслъ". B оповіданні міщан і пахолків маемо: „какъ де гетманъ Николай Потоцкій, да Калиновскій да Синявскій пошли съ польскими ратними людьми пзъ города Корсуня и отошли верстъ съ- 10, и будутъ въ тѣсномъ мѣстѣ межъ лѣсовъ, и въ тѣхъ де мѣстѣхъ встрѣтили Хмѣльницкій съ козаки и съ татары мая ВЪ 10 д., и былъ де у нихъ в ту пору межъ себя бой небольшой. И мая жъ де подъ 16 день, въ ночи, умысля Хмѣльницкій съ козаками и татаровя межъ лѣсовъ на проходѣхъ въ тѣсныхъ мѣстѣхъ выкопали рвы большіе тое жъ ночи, и на тѣхъ де мѣстѣхъ во рвахъ и въ лѣсахъ по обѣ стороны дороги напередъ завели пѣхоту запорожскихъ козаковъ. И мая де въ 16 д. съ утра рано у гетмана у Николая Потоцкого и у Калиновского, и у Синявского съ татары и съ козаки былъ бой, и татаровя де и козаки, умысля, поманивъ небольшими людь- ми.'будто отъ тѣхъ польскихъ ратныхъ людей побѣжали, и за тѣми де за татары и за козаки гетманъ Потоцкій со своимъ войскомъ пошли за ними, и какъ будутъ в тѣхъ тѣсныхъ мѣстѣхъ межъ лѣсовъ, а козаки де и татаровя большими людьми зашли позади гетмана и польскихъ ратныхъ людей со всѣхъ стор'онъ и гетмана де и польскихъ ратныхъ людей татаровя и козаки въ тѣхъ тѣсныхъ мѣстахъ и изо.рвовъ пѣхота всѣхъ побили и въ полонъ поимали" [355]).

Крім того, про таку подробицю цієї події (а почасти й про інші моменти цього бою), як то участь у засаді козаків корсунського полку, міг Самовидець довідатися і від Івана Золотаренка, що був у корсун- ськім полку[356]).

Часи 1669 —1675 p.p. Самовцдець був зв'язаний, як говорилосявище, з Правобережною Україною. Тут він' теж мав відсмості про різні тогочасні події, що й збереглися в його пам'яті. Докладних же даних про джерела звісток Самовидця за ці часи ми не маємо. Навіть ті біографічні відомості, що ми маємо про автора літопису Самовидця — P. Ракушку, майже не дають нам змоги встановити, в яких подіях він брав участь, свідком яких подій він був, де і в які часи він перебував. Винятком вцьомувідношенніявляється лишеподорожРакушки 1670 р.доДаргороду й зв'язані з нею події.

Перейдімо тепер до розгляду питання про джерела звісток Самовидця в другій частинійого твору, частині,—що її написано з 1677 р.,рівпобіж- но подіям. За ді часи Самовидець мешкав, як говорилося вище, в Сівср- щині, навіть точніш у Стародубі. Мешкаючи тут, він і міг мати відомості про різні події. Тут джерелом для відомостей про військові події могли бути для нього оповідання козаків стародубського полку, в складі якого були й сини Ракушки, й інші його родичі, й близькі йому особи. Старо· дубський полк брав участь у низці походів тих часів. Так, наприклад, у поході 1677 p. під Чиглрин брали участь і козаки стародубського полку 1J; так само й в другому Чигиринському поході був стародуб- ський полк, причому під час військових акцій цього походу загинув і стародубський полковник Ф. Мовчап[357] [358]). 1679 p. стародубський полк мав бути в поході під Києвом[359]). 1687 p. стародубський полк^равучасть у Кримському поході[360]); 1692 p. впоході проти Петрика брав участь і стародубський полк[361]). 1635 p. стародубський полк був під Казикерме- HOM[362];, а 1697 p. в Таваніпісля відступузвідтільІ. Мазепи були на залозі й частини стародубського полку[363]). B списку тих відділів, що були з I. Обидовським в поході 1700 p., теж записано: „Наказный полковникъ стародубовский, мает товариства войскового тисячу з лишкомъ"[364]). Під Старым Биховим 1702 p. були відділи й стародубського полку[365]).Полков- никами в Стародубі бували за тих часів й особи близькі до центральної управи України, як напр. гетьманські сини — Семен і Яков Самойловичи. Це такой< сприяло тому, що в деяких колах Стародуба бували досить докладні відомості, що їх одержувано з гетьманськоїстолиці — Батурина.

Крім того, як джерело звісток для Самовидця, могли бути різні вісті про події, що були в Стародубі. Річ в тому, що Стародуб з другої половини XVII в. був важливим торговельним містом України. B Стародубі був головний ринок збуту виробів місцевої промисловости: воску, меду, хутра й ін. Частина цих виробів з Стародуба йшла за кордон. B свою чергу з - за кордону до Стародуба ввозилися різні товари[366]). Bci ці торговельні зносини також сприяли, звичайно, тому, що в Стародубі були відомості й про різні події так на Україні, як і за кордоном.

Крім того, треба ще пам‘ятати, що Стародуб за тих часів, коли там мешкав Самовидець, був містом близьким до кордону. Використовував цю близкість Стародуба до кордону й укряїнський уряд для того, щоб мати відомості про те, що діється в інших країнах. Так, наприклад, 1695 p. в кінці грудня I. Мазепа- писав до Москви царям: „Есть в державѣ королевского величества на границахъ литовскихъ, нѳ далече отъ Стародуба человѣкъ одинъ нѣмецкой породы, который ради убожества своего прежде сего къ бывшимъ полковникамъ и самому бывшему гетману извыклъ было пріѣзжать и тамошнія заграничныя приносити вѣдомости; также и при моемъ гетманствѣ прибѣжалъ въ Стародубъ и какъ полковнику стародубскому, такъ вѣдомости и мнѣ заграничныя отчасти доносить"1).

Звичайно, все це допомагало тому, що Самовидець, мешкаючи в Ста- родубі, був досить гарно поінформований про події, що стосувалися, так до життя на Україні, як і до життя за межами її.

Підводячи тепер підсумки всього вищесказаного про джерела звісток ' літопису Самовидця, можемо зробити такі висновки: .

I. Самовидець, складаючи свій твір, не користувався писаними дже- режами (чужими хронічками, діяріюшами й інт.), як й попередніми, своїми записами; можна припустисти тільки користування Самовидця, попередніми церковними записами про явища природи.

II. Головним джерелом для першої частини літопису Самовидця були ■ спомини автора його про події, що їх він був свідком, чп учасником, або чув про HHX від інших осіб.

III. Для другої частини його твору за джерело для Самовидця були його особисті спостереження й звістки, що він їх мав від інших осіб.

IV. Багатству fi різноманітності і особистих спостережень Самовидця й звісток, що він мав від інших осіб, допомагало те, що Самовидець більшу частину свого життя мешкав у таких значних центрах України, як Ніжен і Стародуб, де він і сам брав участь у подіях свого часу, й мав стосунки з видатними діячами своєї доби.

V. Встановити так для першої, як і для другої частини літопису Самовидця, свідком і учасником яких подій був автор цього твору, і про які події він мав лише звістки з інших джерел, дуже важко, за винятком деяких дуже нечисленних оповідань літопису. [367]

<< | >>
Источник: МИКОЛА ПЕТРОВСЬКИЙ. НАРИСИ ICTOPlI УКРАЇНИ XYII — ПОЧАТКУ XVIII СТОЛІТЬ (ДОСЩИ НАД ЛІТОПИСОМ САМОВИДЦЯ). ДЕРЖАВНЕ ВИДАВНИЦТВО УКРАЇНИ. XAPКIB - 1930. 1930

Еще по теме V. Джерела літопису Самовидця:

  1. ПЕРЕДМОВА
  2. Характерною рисою другої частини літопису є наявність у ній побутових явищ і фактів.
  3. КОМЕНТАРІ
  4. ВСТУП
  5. Умови, що викликали утворення т. зв. „козацьких" літописів. Літопис Самовидця. Вага його. Огляд літератури про літопис Самовидця
  6. Списки літопису Самовидця. Видання літопису. Текст лІтопису. Мова літопису. Зміст літопису
  7. Час написання літописуСамовидця
  8. iY. Місце написання літопису Самовидця
  9. V. Джерела літопису Самовидця
  10. YI. Погляди автора літопису Самовидця, його симпатії й антипатії
  11. VII. Автор літопису Самовидця. Біографія Романа Ракушки-Романовського. Докази його авторства
  12. Вступні зауваження
  13. 1648 p.
- Археология - Великая Отечественная Война (1941 - 1945 гг.) - Всемирная история - Вторая мировая война - Древняя Русь - Историография и источниковедение России - Историография и источниковедение стран Европы и Америки - Историография и источниковедение Украины - Историография, источниковедение - История Австралии и Океании - История аланов - История варварских народов - История Византии - История Грузии - История Древнего Востока - История Древнего Рима - История Древней Греции - История Казахстана - История Крыма - История мировых цивилизаций - История науки и техники - История Новейшего времени - История Нового времени - История первобытного общества - История Р. Беларусь - История России - История рыцарства - История средних веков - История стран Азии и Африки - История стран Европы и Америки - Історія України - Методы исторического исследования - Музееведение - Новейшая история России - ОГЭ - Первая мировая война - Ранний железный век - Ранняя история индоевропейцев - Советская Украина - Украина в XVI - XVIII вв - Украина в составе Российской и Австрийской империй - Україна в середні століття (VII-XV ст.) - Энеолит и бронзовый век - Этнография и этнология -