iY. Місце написання літопису Самовидця
ВеамомулітописіСамовидця, як він дійшовдо нас, ми не маємо точних безпосередніх вказівок на те, де саме писано цього літопису. Ми не маємо в творі Самовидця такої безпосередньої вказівки на місце написання його, як напр.
у праці Величка, де зазначено з початку, іцо Ti' написано „в селѣ Жукахъ". Отже, щоб установити місце написання літопису Самовидця — треба:проаналізувати його ів цьому напрямкові так, як це робилося при встановленні часу написання цього твору.Дослідники, що торкалися питання про місце написання літопису Самовидця, зробили в цьому питанні й деякі висновки. 0. Бодянський в виданні 1846 р.,після оповідання літопису під 1655 p. np,o погребіння наказного гетьмана I. Золотаренка в Корсуні, зробив примітку, в якій зазначив, що ,весь этотъ разсказъ о погребеніи наказнаго гетмана, Ивана Золотаренка, показываетъ, что сочинитель нашей лѣтописи былъ родомъ чуть ли ие изъ Корсуна, или же его полка" 1J. M. Максимович, розглядаючи літопис Самовидця, назвав автора його „Заднѣпровскимъ коза-' комъ"'[254] [255]). Коли в цих словах обох дослідників треба бачити думку не тільки про місце походження автора літопису, але й про місце написання твору, треба зробитивисновок, що ці обидва дослідники вважали місцем написання літопису правий бік Дніпра, Україну Правобережну[256]). 0. Ле- вицький в своїй монографії про літопис Самовидця, не погоджується, що Правобережжя—місце написання літопису, й доводить, що місцем написання літопису була Україна Лівобережна, зокрема Чернігівщина, точніш, та її північна частина, що звалася Сіверщина, навіть Стародуб. Аргументи цього свого висновку 0. Левнцькнй подає такі. Поперше, він каже, що події Лівобережжя описано Самовидцем докладніш і більш, аніж події Правобережжя. Крім того, в літопису e вирази, коли Самовидець зве Правобережжя „тоюстороною“.йподібними виразами, Лівобережжя — „сей бокъ". Поряд з іншими й подібними виразами на доказ 0. Левицький наводить низку виразів літопису, а саме: звісткн про взяття 1648 p. повстанцями замків і міст Правобережжя, похід козацько - московського війська 1662 p., перебування 1667 року Правобережжя під регіментом П. Дорошенка, умови Андруеівського трактату, руїну Правобережжя 1675 p., відмовлення' Польщі 1086 p. від Лівобережжя, спустошення 1687 p. татарами міецевости біля Києва, похід орди 1688 p. на Правобережжя, протиставлення 1690 p. Лівобережжя Правобережжю, напад орди 1692 p. на Лівобережжя, перехід 1695 p. козацько-московського війська на правий бік Дніпра, залишення гетьманом Мазепою 1697 p. охорони на лівому боці Дніпра. Крім того, козаків Лівобережжя й їх гетьмана Самовидець зве часто: „нашивойска", „нашъ гетманъ" або просто „наши" (покликна c.c. 145. 173, 177, 183, 185, 193, 205, алебез наведення цитат). Крім того, найбільшими топографічними подробицями відрізняються оповідання літопису про події, що мали місце в межах Сіверщини й Чернігівщини, як Конотопське „чудо" (c. 39), облога Конотопа (c.c. 56-58), похід Яна Казиміра 1664 p. (c.c 80-83). При тому ж єсть в літопису багато звісток про дрібні події Сіверщинп, що могли цікавити лише міс- Цеву людину, як пожежі в Стародубі 1677 й 1690 p.p., випадок із старо- дубеьким попом Яковом 1677 p, перевіз майна Печерського манастиря до Стародубу 1677 р.,зима того року, смертьстародубського полковника G. Самойловича 1685 p., сарапа 1690 p. B оповіданні 1662 p Самовидець зве південну частішу Лівобережжя „тая“ (c. 7o). Що'Ж до того, що в літопису бракує слів сіверського говору,а навпаки, e ознака правобережні, й того, що літописець зве Лівобережжя в свойому творі „Задиѣиря"—О-Левицький причпни цього бачив утому, що літописець не походив з Сіверщини, а переселився сюди з Правобережжя, де він народпвея ')· Цей висновок 0. Левицького запанував у нашій історіографії, й його приймають такі дослідники, як 0. Огоновський, В. Іконніков, M. При розв‘язанні питання про місце написання літопису його не можна розглядати тільки з того погляду, як це робили дослідники, починаючи з 0. Левицького, де писано літопис Самовидця. Такий розгляд цього питання мав би рацію тільки тоді, коли б увесь літопис або писано одночасно, деякий час опісля подій, або коли б увесь літопис писано рівнобіжно подіям. Зважаючи на те, що, як доводилось вище, першу частину літопису писано рівнобіжно подіям і зважаючи де, що, як буде доводитись у наступному розділі, за джерела для перщої частини літопису авторові його були переважно спогади й уривчасті записи[259]), — я вважаю що рівнобіжно й одночасно з вирішенням питання про місце иаписання літопиеу_ Самовидця треба вирішати, що стосується особливо першої частини літопису,—частини, писаної деякий час опісля подій, питання, де перебував автор літопису за певних років. Сам літопис Самовидця дає відповідь, при внутрішній його аналізі, про місце написання цього твору, а також місце перебуваннм його автора. *” д' Розглянемо спочатку ті місця літопису, що можутьщати матеріяли для відповіді, на якому боці Дніпра писано літопис. B оповіданні про подіїреволюціїцього 1648 p., — Самовидець, подавши звістки про захоплення повстанцями низки місцевостей і міст Лівобережної України, каже: „Также и напотомъ — той сторонѣ Днѣпра, ажъ по еамий Днѣстръ, тое жъ ся стало спустошення замкомъ, костеломъ и дворомъ шляхецкимъ, жидовскимъ, урядоммѣскимъ и шляхтѣ, кеіонзомъ“[260]).1Іід 1667 p. в літопису згадується „тая сторона боку Днѣпра, которая при Дорошенку зо- стаетъ"[261]). 1675 p., оповівши про переселення люду з Брацлава й інших міст Правобережжя на Лівобережжя, Самовидець закінчує: „Итакъ тая Украйна стала пуста“ [262]). 1688 p. Самовидець оповідає, що. татари „на Украйну не входили, тилко на томъ боку Днѣпра на Волиню шкоду по- чинили"1). Що ж до України Лівобережної, він висловлюється інакше. 1662 p. літописець оповідаючи про рух відділів кн. Г. Ромодановського по лівому боці Дніпра, каже, що „князь Ромодановскій симъ бокомъ Днѣпра ишолъ унизъ и тамъ же противко Бужина сталъ над Круковомъ"[265]). 1686 p, оповідаючи про угоду між Москвою й Польщею, Самовидець каже, що Я. Собіський присяг „на томъ, же южъ Смоленска и Киева и сегобочной Украини неупоминатисявѣчними часи“[266]). lR92 p., оповідаючи про напад татар на Лівобережжя, Самовидець каже, що татари „зближили ко Днепру и, подпавши на сей бокъ Днѣпра, коло Домонтова и коло Бубнова села пограбоваля"[267]). 1697 p., оповідаючи про похід I. Мазепи й кн. Долгорукого до Тавані й Казикерменю, Самовидець каже, що ці керманичі козацько-московських відділів біля Кодаку „войска перебравши, часть осътавили на заставѣ, при полковнику миргородскомъ, Даніилу Апостолу на семъ боку Днѣпра отъ татаръ, которіе в поготовности зо- ставали; а самъ гетманъ e иншими полками, переправивши Днѣпръ у Кодака, унизъ Днѣпра пойшолъ"[268]). Коли Самовидцеві за ходом оповідань свого твору доводиться говорити одночасно про обидва боки Дніпра, тут ми теж маємо вирази, дуже характерні для встановлення місця написання його твору. 1667 p., оповідаючи'про Андрусівський трактат між МосквоюйПоль- щето, Самовидець, наводячи різні пакти цього трактату, каже, що „козацтво, которое зостаетъ на томъ боку Днѣпра, якъ Чигиринъ, Черкаси, то новинни слухати короля его милости; а которое зоетаетъ на семъ боку Днѣпра, то повинно слухати его царского величеетва"[269]). 1687 p., оповідаючи про нап^д татар під час Кримського походу на місце'вости біля Києва, Самовидець каже про татар, що „они поганцѣ не тилко за Кіевомъ тотъ бокъ спустошили, але и на семъ боку- Днѣпра немало по селахъ людей в неволю побрали и инпхъ постинали"[270]). Kpisi того, треба відзначити також, що коли Самовидець згадує про козаків і гетьмапів Лівобережної України, він дуже часто вживає для них назву „наши“'), ѵтоді як для Правобережжя таких виразів ми не зустрічаємо. Зокрема в оповіданні 1662 p. Самовидецьзвепівденнучастину Лівобережжя, на протилежність північній частині, „тая уся Україна" [272] [273] [274]). Boe це може свідчити, що літопис Самовидця писано на лівому боці Дніпра, в Лівобережній Україні. Тепер, перш, ніж вирішити де, в якому місці, писано весь літопис Самовидця, я вважаю потрібним розглянути й вирішити питання: в якій місцевості Українп й в які роки перебував Самовидець. Аналіза літопису дає змогу вирішити й це питання. Літопис Самовидця,щодо місця перебування йогоавтора,поділяється на декілька окремих частин.' Першу частину літопису складають оповідання від початку літоппеу й до 1668 p. ilpn розгляді оповідань цієї частини літопису ми бачтю, що, хоч літописець оповідає й про події загально-українські, але ж багато уваги він тут уділяє подіям, що стосуються до. Лівобережної України, зокрема до північної її частини, до Чернігівщини й особливо*до тієї частини останньої, чцо належить до території Ніжена й Ніасенщини, абож близької до останньої. Так, 1648 p., оповідаючи про релігійні утиски православію па Україні,Самовидець такне забуваввиділитизокрема Чернігів, зазначаючи уніятських архимандритів у цьому місті, як виділяв й захоплення повстанцями щляхтя в Ніжені, Чернігові, Стародубі, Гомелі йопанув&ння цих міст повстанцями[275]). B тому ж 1648 p. літописецьопо- відає досить докладно про подію, зв‘язану з Лівобережжям і Ніжоном,— похід еіженського полку під Кодак і здобуття цієї фортеці. 1659 p. літописець теж уділяє дуже багато уваги північному Лівобережжю—далеко більше, ніж іншій Україні. He кажучи вже про такі загально-українські події, як облога Конотопа й Конотопський бій, Самовидець зупиняється на таких подробицях, що стосуються переважно до Ніженщини, яа напр. похід Г. Ромодановського під Борзну, спалення й зруйнування цього міста[289]), а також повстання в Ніжені проти відділів I. Виговського й зв'язані з дим події*); тут треба зазначити, що, хоч де повстання проти Виговського відбувалось одночасно і в інших містах Лівобережжя, як Чернігів, Переяслав, але ж Самовидець дае особливо докладне оповідання про повстання в Ніжені, даючи такі подробиці, що повстання відбулося „в небитноети Гуляницкого полковника, которій на тотъ чае отехал былъ до Корсунь", що в Ніжені тоді „сторожи не было жолнѣрекой у брамахъ“, що в Ніжені „за годину всѣхъ жолнѣровъ выбили". 1660 p. оповідання Самовидця зв'язані переважно з Лівобережжям і зокрема з північною його частиною. Хоч Самовидець оповідає й про події Правобережжя, зв'язані з Чудновською кампанією, але ж дае про них досить плутані звістки; про таку ж видатну подію Правобережжя, як Корсунська рада восени 1660 p.[290] [291]), Самовидець зовсімнезгадує.Близь- кість літописця на кінці 1660 p. до Ніжена видно з того, що він згадує про похід відділів Ю. Хмельницького, на чолі з Гуляницьким, на Лівобережжя й окупацію ним Лівобережжя за винятком трьох полків[292]), але ж зовсім не споминає, що одночасно з цим був похід другої частини відділів Ю. Хмельницького, на чолі з П. Дорошенком на Лівобережжя, але в напрямку на Зіньків і Олешню[293]). Події з 1661 p. до 1668 p. описані в літопису Самовидця найдоклад- ніше знову таки в тій частині, що стосується про Лівобережну Україну, зокрема Ніженщину. Подій же Правобережної України Самовидець торкається досить коротко. Тут я не буду наводити докладно всіх тих місць літопису Самовидця за часи 1661- 1668 p.p., що свідчать про виключну увагу літописця до подій Лівобережжя, бо це видко дуже яскраво при самому навіть поверховому студіюванні оповідань літопису за ці роки, що свідчать про близкість автора літопису до Ніжена й Н'женщини. 1662 p. Самовидець зазначає в поході з Ромодановським ніженський полк, про події в Батурині[294]). 1664 p. Самовидець відмічає таку незначну, на порівняння з іншими буріливими подіями того часу, подробицю, як розподіл ніженського полку на три полки[295]). 1664 p. Самовидець наводить таку незначну подробицю, як те, що в Ніжені, під час походу війська Яна-Казиміра, були полки ніженський і зіньківський[296]), тоді як докладного складу залоги інших міст ми в літопису не знаходимо. Γ668 p. Самовидець впділяє в свойому оповіданні наступ кн. Ромодановського на Ніжен[297]); про похід тогож Ромодановського під Чернігів[298]), щомало дуже велике значіння для тодішньї ситуації на Лівобережній Україні, Самовидець зовсім не згадує. Другу частину літопису Самовидця складають оповідання 1669- •1675 p.p. Дя друга частина літопису Самовидця носить зовсім інший характер, щодо місцевости, з якою був зв'язаний автор літопису за цих років, про які йде річ у літопису. Тут ми вже не бачимо такого зв'язку літописця з Лівобережною Україною, як це ми бачили в першій частині літопису. Навпаки, мн тут бачимо дуже помітно, що літописець за роки .1669-1675 був тісно зв'язаний з Україною Правобережною. 1669 p. літопис Самовидця містить оповідання про події Правобережної України — боротьбу П. Дорошенка проти -Суховія й Ханенка. Подіям же Лівобережжя уділено цього року мало місця. 1670 p. присвячений виключно подіям Гіравобережжя. 1672 p. Самовидець теж оповідає переважно про події Правобережжя. 1673 p. містить оповідання війни Хотинської, що мала значіння переважно для Правобережжя. 1674 п 1675 pp. Самовидець оповідав теж переважно про події Правобережжя. Зв'язку ж Самовидця за ці часи з Ніженом ми зовсім в оповіданнях цих років не бачимо. Переходовпм роком між перебуванням Самовидця на Правобережній і Лівобережній Україні являється рік 1675. Де видко з того, що оповідання цього року в літопису містять мало звісток і про події Лівобережжя, й про події Правобережжя й сусідніх йому місцевостей. Так з подій літописець під цим роком зовсім не оповідає нічого про похід турок і татар на Польщу й таку видатну подію, як розгром їх Я. Собі- ським під Львовом1). Як видко літописець не мав своєчасно про це докладних звісток, а тому й не' занотував цього до свого твору, тоді як в інших випадках він відмічає акції татар і турок проти Польщі. Третю частину літопису складають оповідання 1076-1702 p.p. Тут ми маємо в літопису’оповідання, що стосуюються доУкраїнн, переважно до України Лівобережної. Оповідання ж, що стосуютьсядоУкраїни Правобережної, маємо в літопису, за ці роки тільки в незначній кількості. Це видко з простого читання тексту. Досить сказати, що навіть така значна подія Правобережжя, як колонізація його, зв'язана з діяльністю Палія й інших осіб, зовсім не згадана в літопису. A як за цих років, що входять до складу третьої частини літопису Самовидця, писано й самого лЦопису (з 1677 p., як це доведено вище)— досить важливо встановити, з якою місцевостю в ці роки був зв’язаний автор літопису Самовидця,— бо ж цю місцевість і треба вважати місцем написання літопису Самовидця. Аналіза оповіданнь літопису дає відповідь на це важливе питання. Починаючи з оповідань 1676 p. й особливо з 1677 p. ми бачимо в літопнсу, що автор його уділяє багато .уваги подіям, часто дуже дрібним, з'язаним з Сіверіциною й зокрема з містом Стародубом. Так 3 676 p. Самовидець каже, що московські розкольники „многіе виходили на Украйну на мешкання ку Сѣверу" [299] [300]). 1677 p. Само- тзидець, оповідаючп про сувору зиму того року додає, що „людемъ на Сѣверу не тилки сѣна, але и соломъ по хатахъ не ставало"[301]). Оповідаючи ж дуже докладно про пожежу того ж року в Стародубі, Самовидець дає такі подробиці, як „того жъ року, мѣсяца мая семогонадцять дня; в четвертокъ, в обѣдной годинѣ, по службѣ божой в полгодини можетъ, занялася церковъ Рождества Христова, стоячая в ринку, близко коморъ крамвихъ, в Стародубѣ"[302]). Оповідає потім Самовидець, що „августа 3 3 дня в Стародубѣ народъ обурився на священника Якова, того, которого Рославець полковникъ побилъ и за него проклятство прошлого року было, и Того священника, виволокЩи з олтора, по службѣ божой, сродзе были и на смерть забили бы, ежели бы не оборонилъ полковникъ наказній з своими припавшн козаками" >). Відмічає також Самовидець, що „того жъ року было достатковъ Печерского монастира припроваджено до Ста- родуба, при которомъ скарбу отецъ Ясинскійзпннпми приѣхалъ" [303] [304]j. 1681 p. Самовидець записує, що „того жъ року юня 21 громъ запаливъ церковъ великую у Стародубѣ Рождества ГІречистои Богородици, и уся згог рѣла"[305]). 1684 p. Самовпдець в зв'язку з окупацією I. Самойловичем частини польських земель, зазначає, що ці землі „привернули до Старо- дуба'[306]), тоді як частину цих земель привернено й до чернігівського полку. Так само 1686 p. Самовидець відмічає й повернення цих земель до Литви, зазначаючи, що „отдано волость тую коло Сожа знову до Литви, чие било, що били козаки заехали до полку стародубовского"[307] [308]). 1685 p. Самовидець містить звістку, що „того жъ року синъ гетманский Симеонъ померлъ юня 7, на Сошествіе святогоДуха, в лѣтехъ молодихъ, але розуму старого, четвертого року своего полковництва стародубов- ского“ °),—подія, що стосується виключно до Стародубу, бо в інших випадках літописець не відмічає смерти полковників. Вважати, що це Самовидець хтів тільки відзначити нещасну подію в родині гетьмана Ca- мойловича, не можна, бо, коли б Самовидець бажав тільки це зробити, він би безумовно відзначив і смерть доньки I. Самойловича, що була замужем за київським воєвсдою Ф. Шереметевим і померла в березні того ж 1685 p.[309]). 1690 p. Самовидець також відзначає, що „того жъ року сеп- теврия 14, на Воздвиженіе чесного креста, у Стародубѣ запаленъ дворъ некоторого москвитина, с которого и церковъ барзо коштовная святого Николая згорѣла и звоница з звонами коштовними и дворовъ не мало; а церковъ била уся маліованая и желѣзомъ бѣлимъ покрита"[310]). 1701 p. Самовидець оповідає про похід гетьмана I. Мазепи з козацькими полками в похід згідно царського наказу, проти шведів в напрямку на Могилев і повернення Мазепи з частиноюполків, згідно царського указу, назад, й додає, що „полкъ стародубовский з Могилева назад вернулся" [311]); про інші ж полки козацькі Самовидець в даному місці свого твору нічого не каже. Такі дані ми маємо в літопису Самовидця, щодо місця написання цього твору. Тепер, .щоб закінчити розгляд питання про місце написання літопису Самовидця, я вважаю потрібним зупинитися ще на одному моменті, щільно зв'язаному з питанням про місце написання твору Самовидця, —моменті, що приваблював до себе дослідників літопису Самовидця, але моменті, остаточно ще невирішёному. . Дослідники літопису Самовидця зверталиувагуна те,що Самовидець в свойому творі вживає дуже часто, пристосовуючи до Лівобережної України, назву „Заднѣпря". Дослідники літопису Самовидця й з'ясовували вживання автором літопису цього виразу різно. 0. Левицький вважав, що в літопнсу Самовидця тому Лівобережжя зветься „Заднѣпря", що автор цього твору був походженням з Правобережжя, а потім переселився на Лівобережжя, й назва для Лівобережжя— „Заднѣпря"—це „названіе, вполнѣ естественное въ языкѣ правобережнаго человѣка н совершенно неумѣстное въ устахъ жителя лѣвой стороны Днѣпра", на думку Левицького „могло быть употребляемо только вслѣдствіе долговременной привычки, усвоенной на прежней его родинѣ" !)· Такого погляду тримався й акад. Багалій[312] [313]). В. Романовський вважає, що „Заднѣпря"—„це, перш за все географічна назва в устах урядовців перших літ Хмельниччини. Для Богдана Хмельницького, для Золотаренка лівобічні полки — Задніпрянські, бо для польської влади ,,Zadnieprze" географічно містилося за Дніпром Потроху цей термін увійшов у практику урядування і коли ніхто з дослідників (0. Левицький, Багалій, Іконников) не перечить Дому, що Самовидець був за канцеляриста генеральної військової канцелярії, то зрозуміло, що для нього Лівобережжя теж стало Задніпрям. Кажемо ж ми (або нещодавно говорили): південно-західній край, забуваючи, що Правобічна Україна відносно мешканців її лежить зовсім не на південному заході. Подібно було й для Самовидця, не дурно ж він вживає назви не тільки Задніпря, а і „Задесення"[314]). ІІроф. 0. Or- лоблін каже, що Самовидець до Лівобережжя „вживає назви „Заднѣпря", і ми почуваємо, що тут не лише стара, ще від польських часів урядова назва (Zadnieprze), а ще й натяк на те, що автор був оддалік цього „Заднѣпря": бовінкажепро „старшину заднѣпрскую" (тоб-то лівобережну), „писаря войска заднѣпрского", гетмана заднѣпрянского. Bci ці назви безперечно правобережного походження"[315])· Такі основні погляди, що існують у історіографії, про вживання Самовидцем до Лівобережної України назви „Заднѣпря". Ha мій же погляд, згадані дослідники в своїх твердженнях помиляються. Дійсно, в своїх оповіданнях про події Самовидець вживає назву „Заднѣпря" й близькі їй по відношенню до Лівобережної України1), й тільки в одному випадкові ми зустрічаємо в літопису Самовидця місце, де назва „Заднѣпря" вживається до України Правобережної[316] [317]). Такевжи- вання Самовидецем назви- „Заднѣпря" до Лівобережжя 3‘ясовується, на мій погляд, тим, що ця назва вживалася для Лівобережної України самими мешканцями Лівобережжя, притому в документах, що й писалися на самому Лівобережжі. Докази цьому ми знаходимо в низці джерел тих часів. Так, напр., у листі миргородського полковника M. Гладкого до царя Олексія від квітня 1649 p. з Миргорода маємо: „Божіею малоетію, великому государю царю и великому князю Алексѣю Михайловичю, всея Русій самодержцу (титул), твоєму царскому величеству, отъ меня Матвѣя Гладченка, полковника всего Заднѣпрея над козаками войска Запорожского в Миргородѣ мѣшкаючего, челобитный поклон" [318])... Полтавський полковник M. Пушкар у листі з Полтави від 19 січня 1658 p. до M. Стринжи й інших козацьких послів писав, що «мурзы Крымскіе четыре съ ордами на насъ уготовались, на все Заднѣпріе"[319]). Переяславський полковник T. Цицюра в листі до Ю. Хмельницького від 4 вересня 1659 p. з Переяслава писав: «Дивуюся тому.не по малу,ане тылкояеъ своимъ полкомъ, але і іншіе полки, которые всѣ на семъ боку Днѣпра до мене пристали и все Заднѣпре тому ся дпвуготъ"[320] [321])... B листі ніжен- ського протопопа С. Адамовича від 2 листопада 1666 p з Ніжена до еп. Методія, після оповідання про напад орди на Лівобережжя й захоплення нею там ясирю, маємо приписку: „При отпускѣ сего посланца, пришла вѣдомость, что орда великая вновь на сю сторону Днѣпра переправилась въ Черкасехъ; невѣдомо на которой край ударитъ. Ясырь виорали по человѣку со всякого мѣста сего Заднѣпровского"G)... B листі ніжен- ського мешканця П. Константинова від 14 січня 1669 p. з Ніжена маємо про правобережного й лівобережного гетьманів: „Дорошенко безвредно в Чигиринѣ, а нашъ, яко добрый стражъ, своего срилежно остерегаетъ