Актуальність тематики підручника «Історія і теорія релігій світу» обумовлена складністю процесів, які відбуваються у сучасному світі, кризою духовності й моральності, уніфікацією й стандартизацією мислення

знищенням вікових традицій, що історично були пов’язані з релігією, релігійним світоглядом, релігійною картиною світу. Намагаючись перебороти духовну кризу, історична, філософська, релі- гієзнавча й культурологічна думка у XXI ст.

Історія релігії, виступаючи духовною аналітикою сьогодення, не може ігнорувати духовний досвід релігії, її уявлення про Бога, світ і людину, його діалектику вічного і сьогоденного, органічний зв’язок з священними книгами релігій. Тут необхідним є й аналіз релігійного мислення, яке у історії релігії виявляє свою методологічну значу­щість.

Звернення авторів підручника «Історія і теорія релігій світу» до розгляду духовних цінностей релігії зумовлене потребою вироблення нової парадигми пояснення сутності людини, її місця та ролі в суспільстві, мотивів поведінки людини в сучасному світі, де одним із значущих чинників є релігійний. Ця проблема актуалізується особливо сього­дні, коли саме нестабільність власного існування, кризовість, межовість власного буття спонукає багатьох шукати ті сфери, в яких людина могла б відчути себе впевненою і захищеною, здобути впевненість у вірності відстоюваної нею позиції, у виключності й істинності саме того шляху, який обраний нею.

Історія релігії об’єднує у собі історичні, філософські і релігійні здобутки у пізнанні людини. Воно інтегрує інформацію з різних галузей наукового знання, екзистенційний світогляд та релігійні уявлення щодо розкриття зазначених проблем. Історія релігії ба­зується навколо вічних проблем людського буття та містить інформацію про необхід­ність розкриття сьогоденних викликів епохи в ціннісному розумінні, необхідність по­шуку шляхів розв’язання конфліктів у просторі культури і релігії, і суті комунікативних стосунків між людьми, модель особистості та необхідність самовиховання людини, ім­перативи індивідуальних проявів людей під час спілкування.

Значення дисципліни «Історія релігій світу» в смисловому науковому просторі по­лягає, перш за все, у розкритті потенціалу феномена релігії як одного з можливих засо­бів формування особистості, зосередження уваги на потенційних можливостях феноме­ну релігії в питанні виховання вільної, творчої особи, толерантної, милосердної та справедливої у відносинах з іншими людьми.

Релігія — це невід’ємний елемент духовної спадщини людства. Незалежно від став­лення до релігії, кожній освіченій людині необхідно орієнтуватися в релігійно- церковних питаннях як доктринального, так і практичного характеру. Саме курс дисци­пліни «Історія релігій світу» дає можливість осягнути феномен релігії як соціальний і духовний феномен, засвоїти одну з важливих сфер світової культури, здійснити вільне і свідоме самовизначення власної світоглядної позиції. Даний курс дисципліни «Історія релігій світу» дає можливість набути необхідні знання сучасного розвитку релігієзнавс­тва та вміти застосовувати ці знання в практичній та науковій діяльності.

Дисципліна «Історія релігій світу» може використовуватись у поглибленій історич­ній, релігієзнавчій і філософській рефлексії феноменів духовності, релігійності та свя­тості, для осмислення особливостей феномену релігії в Україні. Вона має принципове значення й для вивчення ролі феномену релігії в сучасній культурі, особистості в куль­турі і виконує світоглядну й методологічну функції по відношенню до таких наук, як філософія, філософія релігії, соціальна філософія, соціологія релігії, етика.

Виходячи з вищевизначеного, значення та роль дисципліни «Історія релігій світу» перш за все полягає в площині історичних і релігійно-філософських досліджень, як си­стеми, що ставить такі завдання, а саме: дослідити суспільно-історичну природу релі­гій, принципи, методологію історії релігій як науки, її взаємодії з іншими галузями гу­манітарних знань; обгрунтовати, що формування феномена релігії постає як поступовий процес інтегрування традиційних теологічних знань, екзистенційних істо­ричних і релігійно-філософських надбань і рефлексії над здобуттям практичного досві­ду формування особистості навколо аксіологічної системи релігій; окреслити і висвіт­лити з використанням загальноприйнятої у історичній і релігієзнавчій науці методології щодо сутністі структури релігії як феномену людського буття; проаналізувати класифі­кацію релігійних систем; розкрити особливості ранніх політеїстичних вірувань, націо­нальних, світових релігій, неорелігій, релігійних учень секулярного змісту та їх ролі в духовному розвитку людства; показати, що визначальним принципом подачі навчаль­ного матеріалу є толерантне ставлення до релігії, свободи слова, свободи совісті і пере­конань, що інтерпретують відповідно до міжнародних правових документів, законодав­чих актів Української держави.

У результаті вивчення дисципліни «Історія релігій світу» студенти повинні знати: особливості предмету історії релігій, його місце в системі гуманітарного знання; основ­ний зміст усіх розділів, грунтовні положення релігієзнавства, основні поняття; основні концепції дослідження релігії, їх можливості; сутність і значення релігії в духовно­культурному житті особистості; про міжнародні релігійні організації та їх участь в еку­менічному, миротворчому, екологічному русі; історію і сучасний стан релігій в Україні; конституційні гарантії та правове регулювання свободи совісті в Україні і за кордоном.

У результаті вивчення дисципліни «Історія релігій світу» студенти повинні вміти: обгрунтовувати власну світоглядну позицію щодо значення релігії в житті людини; ро­зуміти й об’єктивно оцінювати різноманітні релігії, аналізувати їх, знаходити в них спі­льне й відмінне; застосовувати одержані знання при вирішенні професійних завдань, при розробці правових документів щодо релігії та церкви; вдаватися до діалогу та спів­робітництва між невіруючими і віруючими різних конфесій як засобу досягнення кон­сенсусу, громадянської злагоди в суспільстві.