Пам'ять у системі психічних процесів особистості. Процеси пам'яті. Характеристика процесів пам'яті

Наш мозок має унікальну здатність не лише отримувати ін­формацію про навколишній світ, але і зберігати, накопичувати її. Образи предметів і явищ, що виникають у мозку у результаті впливу на аналізатори, зберігаються у вигляді уявлень пам’яті.

В основі пам’яті перебуває здатність нервової тканини змі­нюватися під впливом подразників, зберігати “слід” нервового збудження. Під “слідами” розуміємо визначені електрохімічні і біохімічні зміни у нейронах. Їх міцність залежить від того, які зміни (електрохімічні чи біохімічні) відбулися насправді. За відповід­них обставин ці сліди можуть актуалізуватися, тобто виникає процес збудження. Утворення і збереження тимчасових зв’язків, їх згасання й актуалізація являють собою фізіологічну основу асоціацій.

Розрізняють такі процеси пам’яті: запам ’ятовування - фікса­ція у свідомості особистості нової інформації; зберігання - утри­мання інформації впродовж певного часу; відтворення - актуалі­зація зафіксованої інформації; забування - ускладнення або немо­жливість актуалізації. Варто наголосити, що забування - це, з од­ного боку, процес раціональної організації пам’яті, оскільки те, що не є необхідним для діяльності особистості (надлишкова інформа­ція), забувається, з іншого - це своєрідний фільтр, захисна функція головного мозку від інформаційного перевантаження: те, що не є ак­туальним упродовж значного часу, переводиться у підсвідомість; для того щоб відновити забуту інформацію, варто створити певні зовнішні та внутрішні умови.

Вищеназвані процеси формуються у діяльності і визначають її. Професійна пам’ять психолога має такі особливості: розвинена пам’ять на зовнішність та поведінку людини; здатність чітко відт­ворювати інформацію у потрібний момент, легко запам’ятовувати словесно-логічний матеріал.

6.2.