Вікові та індивідуальні відмінності пам'яті. Фактори продуктивності пам'яті

З народження дитина проявляє пам’ять в елементарній формі, яка втілюється у виробленні умовних рефлексів. Двомісячна дитина впізнає матір. Приблизно на четвертому місяці життя у дитини з’являється початкова форма образної пам’яті - упізна­вання знайомих обличь і предметів.

У віці від року до трьох розвивається здатність до мимовіль­ного запам’ятовування. Довільно запам’ятовувати діти починають з 3-4-х років у процесі активної участі в іграх, що вимагають сві­домого запам’ятовування предметів, дій, слів, через залучення ди­тини до посильних форм праці, самообслуговування, виконання доручень. У 7-річної дитини пам’ять характеризується більшою організованістю, що регулюється і керується її психічною діяльні­стю. У молодшому шкільному віці розвиваються всі види пам’яті. Інтенсивно формується словесно-логічна, яка має конкретний ха­рактер і будується на елементарних наукових узагальненнях. Ми­мовільна і довільна пам’ять продовжують розвиватися у підлітко­вому віці, відбувається перехід від конкретно-логічної до абстрак­тно-логічної пам’яті.

Процеси пам’яті набувають характеру довільності, поступово розвивається й удосконалюється словесно-логічна.

Індивідуальні відмінності пам’яті зумовлені типом вищої нервової діяльності. Встановлено, що люди із сильною нервовою системою мають кращі показники пам’яті під час роботи у склад­них умовах: це відбувається за рахунок швидкого утворення умовних рефлексів. Вони демонструють переваги у заучуванні складного матеріалу з недостатньою логічністю. У людей зі слаб­кою нервовою системою наявні переваги у разі запам’ятовування логічно пов’язаної вербальної інформації.

Індивідуальні варіанти у розвитку окремих видів пам’яті або їх властивостей виявляються переважно у розвитку одного з типів пам’яті. Інформація, що відповідає домінуючому типу пам’яті, краще запам’ятовується і відтворюється. Так, одні люди гарно за­пам’ятовують картини, обличчя, предмети, кольори - у такому випадку у них переважає наочно-образний тип пам’яті. Інші за­пам’ятовують без особливих зусиль думки, формулювання, визна­чення - у такому випадку йдеться про словесно-логічний тип пам’яті. Якщо людині однаково легко запам’ятати матеріал першої і другої груп, йдеться про гармонійний тип пам’яті. Крім того, люди віддають перевагу різним способам запам’ятовування. Отже, індивідуальні відмінності пам’яті виявляються у швидкості, точ­ності, міцності запам’ятовування і готовності до відтворення.

В онтогенезі індивідуальні відмінності пам’яті не залиша­ються постійними, а поступово змінюються залежно від провід­ного виду діяльності. Найбільшого розвитку набувають ті типи пам’яті, які найчастіше використовує людина у щоденній діяльно­сті. Індивідуальні відмінності пам’яті тісно пов’язані з особливос­тями типів вищої нервової діяльності, з силою і рухливістю проце­сів збудження та гальмування у корі великих півкуль, адже від них залежить швидкість утворення і міцність тимчасових нервових зв’язків, що виникають у процесі запам’ятовування.

6.5.