Види пам'яті

В основу пам’яті покладено три основні ознаки: 1) характер психічної активності; 2) ступінь вольової регуляції; 3) тривалість зберігання. За характером психічної активності пам’ять розподі­ляють на:

рухову - запам’ятовування, збереження і відтворення рухів та їх систем.

емоційну - пам’ять на переживання, емоції та почуття, що су­проводжують життєдіяльність людини. Вона свідчить про реаліза­цію стосунків людини з навколишньою дійсністю: людьми, поді­ями, явищами. Пережиті і збережені у пам’яті почуття є сигна­лами, що спонукають до дій, або ж навпаки - застерігають від дій чи людей, з якими пов’язані негативні переживання;

образну - запам’ятовування відповідних образів (зорових, слухових, тактильних сприймань) і найбільш активний вид пам’яті. Залежно від того, якими аналізаторами сприймають об’єкти під час їх запам’ятовування, цю пам’ять поділять на зо­рову, нюхову, тактильну тощо;

словесно-логічну - запам’ятовування думок, логіки взає­мозв’язку між елементами інформації. Найчастіше виявляється у відтворенні понять на основі мови. Вона є специфічно людською пам’яттю, оскільки нерозривно пов’язана з мовою, мисленням, і найважливішою у засвоєнні знань.

За ступенем вольової регуляції виділяють мимовільну - це за­пам’ятовування і відтворення, у якому відсутня спеціальна мета запам’ятати чи пригадати.

У випадку коли людина свідомо намагається запам’ятати ін­формацію йдеться про довільну пам’ять. Вона є найбільш продук­тивним видом, тому психолог повинен мати здатність запам’ято­вувати та отримувати значний фактаж матеріалу, щоб вдало вико­ристовувати його у професійній діяльності.

За міцністю закріплення та зберігання образів пам’ять може бути: сенсорною, короткочасною, довготривалою, оперативною.

Сенсорна пам’ять фіксує і зберігає інформацію в аферентних частинах аналізаторів упродовж 250 мс.

Оперативна пам’ять забезпечує зберігання і відтворення необхід­ної інформації для реалізації зазначеної мети.

До основних властивостей пам’яті відносять: обсяг, швид­кість запам’ятовування та точність відтворення, тривалість збері­гання, готовність.

Обсяг - кількість матеріалу, який може бути безпосередньо відтворений після одноразового його сприймання. У середньому для різного матеріалу цей обсяг становить 7±2 одиниці. Тому можна передбачити, як учень, студент без додаткових засобів фік­сації у щоденному житті запам’ятає від 5 до 9 предметів, явищ, цифр, облич тощо. Обсяг пам’яті - поняття індивідуальне і зале­жить від особистості та динаміки мнемічних процесів і в основ­ному від важливості діяльності чи інформації. Закономірно, що об­сяг інформації щодо важливих та складних справ значно збільшу­ється. Тренування та використання спеціальних прийомів за­пам’ятовування може збільшити обсяг пам’яті до 50-60 одиниць.

Швидкість запам 'ятовування - проміжок часу, необхід­ний для повного запам’ятовування інформації, ефективного пе­реведення її до коротко - та довготривалої пам’яті. Особливого значення цей чинник набуває у складних та швидкоплинних си­туаціях.

Точність відтворення - ступінь відповідності між сприйня­тим та відтвореним матеріалом. Цей чинник підпорядкований осо- бистісному впливу, оскільки сприйнятий матеріал практично ніколи не лишається незмінним: мислення, уява, емоції вносять певні корективи, уточнення, переструктурування, внаслідок чого виникає безліч нових тимчасових нервових зв’язків.

Тривалість зберігання - максимальний строк, до закінчення якого інформація може бути адекватно відтворена. Значною мірою залежить від того, з якої пам’яті (довготривалої чи короткочасної) актуалізується інформація.

Готовність пам 'яті - здатність людини швидко та ефек­тивно знаходити у пам’яті необхідну інформацію. Цей чинник охоплює практично всі мнемічні процеси.

6.3.