Закономірності запам’ятовування. Індивідуальні відмінності в пам’яті людей

Мимовільно запам’ятовується краще той матеріал, який вик­ликає у людини активну розумову роботу над ним. Нескладний текст запам’ятовується гірше, ніж текст середньої складності. Легко, швидко і надовго запам’ятовується матеріал, що викликає інтерес і є значущим для людини.

1. Обставини запам’ятовування та відтворення: спокійні, зви­чні умови сприяють роботі пам’яті; несприятливі, напружені, кон­фліктні ситуації суттєво знижують її продуктивність, можуть ство­рювати ілюзії запам’ятовування через гіпертрофію окремих елеме­нтів інформації.

2. Кількість інформації: за однакових умов збільшення кіль­кості інформації послаблює ефективність пам’яті за рахунок змен­шення її обсягу та підвищення вибірковості.

3. Характер інформації.

3.1. Ритмічність. Усім відомо, що вірші запам’ятовуються краще, ніж проза. Досить часто, спостерігаючи за людиною, яка намагається щось запам’ятати, бачимо, що вона ритмічно постукує пальцем або олівцем, погойдує ногою або головою - створює пев­ний ритм. Справа у тому, що організм людини підпорядкований певним біологічним ритмам, коливанням перебігу імпульсів нер­вовими волокнами. Тому матеріал ритмічний або відтворюваний на певному ритмічному фоні запам’ятовується краще.

3.2. Наочність інформації. Образна інформація сприймається, а отже, й запам’ятовується легше. Наприклад, якщо треба за­пам’ятати телефонні номери, адреси, можна досягти значно більших успіхів, якщо подумки пов’язати номери телефонів з образами об- личь їх власників, адреси - з панорамою ландшафту місцевості.

3.3. Осмисленість, зрозумілість інформації суттєво підвищує ефективність її запам’ятовування.

3.4. Пов'язаність матеріалу, який запам’ятовується, його внутрішня та зовнішня структурність дозволяє запам’ятати більше деталей, ніж події, які фіксуються фрагментарно, безсистемно.

До суб’єктивних причин належать:

1.

2. Наявність інтересу до матеріалу, який досліджується, значно полегшує створення тимчасових нервових зв’язків у корі великих півкуль, отже, й функціонування мнемічних процесів.

3. Попередній досвід: існуючі образи в пам’яті щодо конкретних подій, полегшують доповнення її новою інформацією, сприяють створенню певних інформаційних блоків. Зокрема, актуалізовані під час виконання професійних дій попередні знання збільшують обсяг професійної пам’яті, сприяють набуттю нових знань.

4. Тип запам’ятовування. Цей чинник пов’язаний з індивіду­альними особливостями процесів пам’яті. Наприклад, є праців­ники, у яких більш продуктивне довільне запам’ятовування у разі загального домінування образної пам’яті. У цьому випадку продук­тивність пам’яті забезпечується сполученням сприймання образів, осіб, подій, явищ, що становлять оперативний інтерес, конкретної обстановки та концентрації уваги на окремих об’єктах.

Професійно розвиненою пам ’яттю називають відображення минулого досвіду, що проявляється в запам’ятовуванні, збере­женні і подальшому відтворенні того, що раніше було сприйняте, зроблене, відчуте, вивчене.

Запам’ятовування, зберігання і відтворення у потрібний мо­мент корисної інформації - найважливіша умова успішної профе­сійної діяльності. Враховуючи те, що більшу частину інформації із зовнішнього світу отримуємо через зір (інформаційна пропускна спроможність зору в 100 разів більша за слух) насемперед доречно розвивати саме зорову пам ’ять.

За загальними показниками, компетентні фахівці важливу ін­формацію запам’ятовують краще у 3-4 рази. Встановлено, що спе­ціальне тренування пам’яті впродовж перших місяців професійної діяльності покращує загальні показники пам’яті на 10 %, а за­пам’ятовування професійно значущих даних - на 250-300 %.

6.4.