Поняття про мислення. Характеристика операцій мислення. Форми мислення

Мислення - це соціально обумовлений, нерозривно пов’яза­ний з мовою психічний процес пошуків і відкриттів суттєво но­вого, процес опосередкованого та узагальненого відображення дійсності.

Мислення - це вища форма психічного відображення. Пізнання світу починається з відчуттів, сприймань, але це відобра­ження дійсності не дозволяє глибоко і всебічно його пізнати. Завдяки мисленню людина виявляє взаємозв’язки між подіями, яви­щами, предметами, з’ясовує і передбачає наслідки цієї взаємодії.

Мислення надає знання про істотні властивості, зв’язки і стан об’єктивної реальності, здійснює у процесі пізнання перехід від явища до його сутності. Це стає можливим завдяки операціям ми­слення, до яких відносять: аналіз, синтез, порівняння,

абстрагування, конкретизацію, узагальнення.

Аналіз - уявне розчленування предмета або явища, відокрем­лення деяких його ознак та властивостей. Синтез - розумове поєд­нання окремих елементів у єдине ціле. Аналіз і синтез взаємо­пов’язані: аналіз здійснюється через синтез, а синтез - через ана­ліз. На основі аналізу та синтезу виникає операція порівняння - встановлення подібності та відмінності між предметами і явищами дійсності. Абстрагування - підкреслення найбільш суттєвих особ­ливостей кількох предметів чи явищ дійсності. Конкретизація - пе­рехід від більш узагальнених до конкретних понять.

Мислення нерозривно пов’язане з мовою та мовленням: думка об’єднується у мові та мовленні. Мовлення є способом, а мова - засобом вираження думки і формою її існування. Мислен- нєві операції здійснюються за допомогою мови. Слово - це засіб аналізу і синтезу об’єктів і явищ, виділення в них істотних ознак і властивостей, їх узагальнення. Будь-яка думка виникає і набуває свого розвитку у слові, а вдало дібране слово уточнює думку.

Мислення має соціальну природу: суспільно-історичні особ­ливості пояснюються тим, що виникнення і розвиток зумовлений суспільними потребами. Суспільний характер має і мета мислення, наприклад наразі актуальними для людства є розв’язання екологі­чних проблем: глобальне потепління, альтернативні джерела жив­лення. Для вирішення проблем люди використовують досвід, за­своюють нові знання, відображені у слові. У процесі засвоєння знань мислення розвивається.

Основними формами мислення є: поняття, що полягає у виділенні суттєвого, загального в предметах і явищах дійсності; судження як форма мислення, яка містить у собі ствердження або заперечення будь-якого положення; умовиводи, що виводяться з кількох суджень і характеризуються здатністю до узагальнюючого висновку на основі правил логіки. Людина зазвичай застосовує два види умовиводів - індуктивний (спосіб міркування від конкретних суджень до загального судження на основі вивчення окремих фак­тів і явищ) та дедуктивний (спосіб міркування від загального судження до часткового, пізнання окремих фактів і явищ на основі знання загальних законів і правил).

На основі специфічних рис мислення можна виділити його основні функції: розуміння, розв’язання проблем і завдань, цілеут- ворення, рефлексія. Розуміння спрямоване на розкриття об’єктів у їх істотних зв’язках з іншими об’єктами, що досягається через включення нового знання у суб’єктивний досвід. Розуміти - озна­чає з’ясувати спосіб виникнення явища, проаналізувати умови ви­никнення. Розв’язання проблем і завдань полягає в умінні знайти зв’язок відомого із невідомим. Утворення цілей є процесом ціле- утворення, коли мислення виявляє свої передбачувальні можли­вості і формує образ кінцевого результату діяльності. Рефлексію розглядають як діяльність суб’єкта, що спрямована на усвідом­лення способів і дій його пізнання. Самопізнання виконує регулі- вну функцію щодо поведінки або діяльності.

7.2.