<<
>>

5. Наукова проблема і гіпотеза як форми мислення і наукового дослідження

Наукове пізнання містить у собі два основних взаємопов’язаних, але якісно різних рівня — емпіричний і теоретичний. На емпіричному рівні переважає чуттєве пізнання; раціональне пізнання і його форми тут присутні, але мають підпорядковане значення.

Тому на емпіричному рівні досліджуємий об’єкт відображається переважно з боку своїх зовнішніх зв’язків і проявів. Характерними ознаками емпіричного пізнання є: збирання фактів, їх первинне узагальнення, опис спостерігаємих та експериментальних даних, їх систематизація, класифікація. Теоретичний рівень характеризується перевагою раціонального пізнання. Теоретичне пізнання відображає явище і процеси з боку їх універсальних внутрішніх зв’язків і закономірностей. Що досягаються за допомогою раціональної обробки емпіричних даних, яка дозволяє сформулювати наукові проблеми, гіпотези, теорії. Найважливіше завдання теоретичного пізнання — досягнення істини.

Освоюючи дійсність, наукове знання проходить різні етапи. Кожному з них відповідає певна форма розвитку знань. Основними з них є факт, теорія, проблема, гіпотеза, програма.

Логічними ступенями побудови теорії є Факт, проблема, ідея, гіпотеза і, нарешті, сама теорія в її цілісності.

При побудові теорії завжди виходять з певних фактів. Факт в логіці і методології науки - особливого роду емпіричне знання. Як правило, теорії передує система фактів, хоча, як вважав Ейнштейн, для побудови теорії цілком достатньо й одного факту. Про нову теорію (теорію елементарних частин) потрібно було думати, вважав він, вже тоді, коли відкрили електрон. Так само тисяча машин не більш переконливо підтверджує закон збереження енергії, ніж одна машина. Сукупність фактів складає емпіричну основу для висування гіпотез і для створення теорії. Факти відіграють важливу роль і в перевірці, підтвердженні або спростуванні теорії. Відповідність фактам - суттєва вимога наукової теорії.

Разом з тим, поява окремих фактів, що не збігаються з теорією, - ще не аргумент проти даної теорії. Теорія має достатню міру «стійкості» проти «свідчень» негативних фактів (за відомим висловом, якщо факти суперечать теорії, то тим гірше для фактів). Ситуація, коли факти суперечать теорії часто свідчить або про погрішності в емпіричних дослідженнях, або про відкриття нових можливостей теорії, що стає поштовхом для її поглиблення і тим самим для утвердження теорії в її правоті. І лише факти в їх взаємозв'язку і цілісності можуть стати тою «впертою» силою, що спростовує дану теорію.

Проблема є результатом осмислення нових фактів і формою переходу від емпіричної до теоретичної стадії побудови теорії. Уся історія людського пізнання - це постановка і вирішення певних проблем. Проблема (з гр. -перепона, завдання, трудність) - це питання, відповідь на яке має особливий, суттєвий інтерес для людини. Відомо, що правильно поставити проблему - це вже наполовину її вирішити. Правильно поставлена проблема є стимулом подальшого розвитку знань. Нова теорія виникає спочатку як ясне усвідомлення конкретної проблеми, спроба вирішення якої часто приводить до абсолютно непередбачуваних результатів. Своєрідною формою вирішення проблеми може бути доказ неможливості її розв'язання (негативний результат - теж результат). Іноді така ситуація приводить до перегляду основ старої теорії, в межах якої була поставлена дана проблема (так, наприклад, висновок про неможливість побудувати вічний двигун був покладений в основу формулювання закону збереження енергії).

Якщо проблема є перехідною формою від емпіричного рівня пізнання до теоретичного, то способом здійснення такого переходу є ідея. Там, де немає проблеми, що потребує виходу за рамки попереднього знання, там не може бути і зародження нової ідеї. Ідея в науиі - це усвідомлення мети, це ідеальний план і проекція подальшого пізнання. Ідея - контур майбутньої теорії або принцип її побудови. Ідея стає знаряддям розуміння фактів, імпульсом розвитку гіпотези, надає пізнавальному процесу цілеспрямованості.

Створення гіпотез - неодмінний етап наукового дослідження і побудови теорії. Гіпотеза (з гр. - основа, припущення) - наукове припущення або передбачення, істинне значення якого є невизначеним. Гіпотеза - теж форма знання, але вона не є формою однозначної необхідності, а відбивається у формі проблематичного судження, імовірного знання, відносної істини. Гіпотеза повинна мати властивість принципової перевірюваності, вона повинна бути такою, яку в принципі можна підтвердити або спростувати. З перебігом історії науки гіпотези все більше ускладнюються, набувають такого багатого змісту, що фактично співпадають з теорією, перетворюючи свій зміст на основу теорії. Гіпотеза у своєму розвитку проходить стадії

аналогії, здогадки, наукової уяви і, нарешті (при її достатній обґрунтованості), перетворюється на теорію. Гіпотеза є глибоко творчим моментом розвитку пізнання, певним «проривом» в невідоме.

<< | >>
Источник: Відповіді з Філософії. 2017

Еще по теме 5. Наукова проблема і гіпотеза як форми мислення і наукового дослідження:

  1. 1.3.3. Типологізація сучасних правових систем світу
  2. 3. Філософська методологія глобалістського мислення
  3. РОЗДІЛ 4. ПІДХОДИ ТА ПРИНЦИПИ АДМІНІСТРАТИВНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
  4. 2.1. Історіографія зародження національних традицій державності в княжу добу
  5. Дослідження пореформеного поміщицтва: досягнення й перспективи
  6. ВЕРСІЯ В КОНТРОЛЬНІЙ ДІАГНОСТИЦІ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ
  7. ГНОСЕОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПОБУДОВИ ТА ПЕРЕВІРКИ РЕВІЗІЙНИХ ВЕРСІЙ
  8. ШАХРАЙСТВО З ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ: ПОРЯДОК ПОБУДОВИ, ПЕРЕВІРКИ ТА ДОВЕДЕННЯ РЕВІЗІЙНИХ ВЕРСІЙ
  9. §1. Поняття та значення версій як методу гіпотетичного пізнання при розслідуванні злочинів
  10. 36. Теоретичний рівень пізнання, його форми та методи
  11. 5. Наукова проблема і гіпотеза як форми мислення і наукового дослідження
  12. Форми і методи пізнання.
  13. 51. Наукове пізнання і його ознаки. Критерії науковості.
  14. Тема 2. Екскурс в історію логіки
  15. 11. РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ СЛОВНИК З ЛОГІКИ
  16. Поняття, основні ознаки та сутність правової доктрини