Сутність і наукова концепція громадянського виховання

З огляду на сказане вище, громадянське виховання набуває сьогодні особливого значення. Існує гостра потреба і в суспільстві в цілому, і в освіті зокрема у визначенні науково-теоретичних засад, змісту, цілей, напрямів, форм і методів громадянського виховання, “що цілеспрямовано й ефективно забезпечували б процес розвитку і формування громадянина, тобто особистості, в якій органічно по­єднуються високі моральні чесноти, громадянська зрілість, патріо­тизм, професійна компетенція, самоактивність, творчі начала, почуття обов’язку й відповідальності перед суспільством, Батьківщиною”^[53]. Необхідно також урахувати, що сучасна демократія “вимагає від особи не лише політичної активності, а й усвідомлення нею власної ролі і значення в житті суспільства, а також дії відповідно до власних переконань і цінностей”^[54].

Тому громадянське виховання сьогодні — процес форму­вання громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дім людині можливість відчувати себе морально, соціально, ііолїі ичпо і юридично захищеною. Воно покликане виховувати особистість чут ливою до свого оточення, залучати її до суспільного життя, в якому права людини є визначальними¹.

Базовими категоріями громадянського виховання визначає­мо громадянськість, патріотизм, політичну свідомість, грома­дянську культуру, громадянську позицію. Звернемося до їхнього розгляду детальніше.

Категорія “громадянськість” у першу чергу включає по- пяттягромадянин — особа, що належить до постійного населення конкретної держави, користується її захистом, має сукупність по­літичних та інших прав і обов’язків^{[55] [56].}

Дослідники відзначають два підходи у трактуванні терміну “громадянськість”^[58].

Перший бере за основу практику громадянства в класич­них республіках Греції та Риму. Це — республіканська грома­дянськість, яка розглядає особу як невід’ємного члена політичного суспільства. Засади такого громадянства можуть бути зведені до трьох вимог:

—людина має відчувати належність до політичної спільноти;

— громадянин має бути відданим вітчизні, що передбачає лояльність до правових норм суспільства;

— громадянські обов’язки мають незаперечну перевагу пе­ред індивідуальними інтересами.

Другий підхід є більш близьким до нас у часі і заснований на ідеях Дж. Локка та Т. Джефферсона. Це — ліберальна грома­дянськість. що передусім ураховує ідеї прав і свобод індивіда. Саме ліберальна громадянськість стала основою прав людини та міжна­родних інструментів їх упровадження.

Для виразності порівняння двох підходів (називаємо їх ще традиціями), зазначимо, що республіканська традиція передбачає у першу чергу належність особистості до колективу і загострює увагу на розвитку пов’язаної з цим відповідальності (обов’язків). Лібераль­на ж традиція підтримує права людини і захищає її у першу чергу від втручання влади.

Сучасність органічно поєднала ці дві традиції у вигляді гро­мадянського суспільства передових демократичних країн світу, тому громадянське виховання там повністю базується на політичній і пра­вовій сферах діяльності людини і суспільства. В Україні на сучасно­му етапі її розвитку, через відсутність відповідної правової та юри­дичної бази, громадянськість особи багато в чому засновується на морально-етичних засадах.

Отже, громадянськість — це "... духовно-моральна цінність, світоглядно-психологічна характеристика людини, зумов­лена її державною самоідентифікацією, усвідомленням належності до конкретної країни. З цим пов’язані більш чи менш лояльне став­лення людини до встановлених у державі порядків, законів, інсти­туцій влади, почуття власної гідності, знання і повага до прав люди­ни, чеснот громадянського суспільства, готовність та вміння додер­жувати власних прав та обов’язків”^[59].

Патріотизм як категорія громадянського виховання перед­бачає формування почуття любові до свого народу, держави, Бать­ківщини. Велике значення має виховання поваги до батьків, свого роду, традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї належ­ності до нього, досконале знання рідної мови. У контексті грома­дянського виховання з патріотизмом поєднуються:

— національна самосвідомість, відповідальність перед своєю нацією, розуміння моральних і культурних цінностей країни;

— гордість за Вітчизну;

— потреба участі у справах народу, усвідомлення свого гли­бокого зв’язку з ним;

— знання символів Батьківщини;

—знання історії народу, любов до малої і великої Батьківщини;

—збереження і примноження традицій, звичаїв, обрядів рідної країни;

— моральна відповідальність за все, що робиться на рідній землі.

Рис. 7.1.1.1. Структура процесу громадянського виховання

У громадянському вихованні особливе місце посідає політична свідомість особистості. Вона включає сукупність сус­пільно цінних поглядів і переконань, орієнтацій, що формують реальні відношення соціальних і національних груп, окремої людини до інших соціальних груп, людей^[60].

Політична свідомість спрямована на досягнення корінних інтересів людини і суспільства та неможлива без розвинутого полі­тичного мислення— здатності глибоко аналізувати політичні події, давати їм оцінку, робити правильні стратегічні і тактичні висновки відносно напрямів розвитку суспільства чи держави.

В обставинах деполітизації української школи не варто забу ваги, що саме політична свідомість особистості є суттєвою озна­кою громадянської культури. Випускникові сучасної школи не відво­диться якогось перехідного періоду для адаптації до дорослого жит­тя. Тому вміння і навички робити вибір між політичними силами, визначати цінності громадянського суспільства та розпізнавати їхніх носіїв серед безлічі політичних партій і груп мають формуватися у навчальному закладі. Цьому сприятиме не спеціальне політичне орієнтування, а комплексне використання випускником усіх одержаних знань.

Громадянська культура, крім культури політичної, включає ще культуру міжетнічних відносин як сферу духовного життя, яка виявляється в етнічній і релігійній толерантності; повазі до куль­тур інших народів; розумінні їх інтересів, прав, самобутності; готов­ності й умінні йти на компроміс заради спільних інтересів і соціаль­ного миру в державі.

Іншим важливим аспектом громадянської культури є право­ва культура як усвідомлення особистістю своїх прав, свобод, обов’язків, ставлення до закону і до влади. Вона суттєво доповнює спектр характеристик соціально обумовленого рівня розвитку осо­бистості як громадянина.

Система ціннісних і соціальних орієнтацій та настанов, що характеризує людину як громадянина країни, для якого моральним принципом є громадянський обов’язок, виявляється у громадянській позиції особистості. У демократичному суспільстві школярі можуть самостійно визначити свою участь у суспільних дитячих і юнацьких організаціях, свої позиції з основних політичних програм, способи підтримки, що потребує від них компетентності, активності, това­риськості, ініціативності, наполегливості.

7.1.2.