Виховання засобами християнської моралі. Кращі традиції національного морального виховання

Одним із завдань національного відродження України є духовно-моральне виховання молоді, головною особливістю якого стає орієнтація на загальнолюдські норми християнської етики та історико-кульгурні надбання попередніх поколінь.

Відірваність сім’ї, школи, державних інститутів влпди вш коренів християнської моралі й народної мудрості у всі часи неодмінно породжувала відчуженість молодих поколінь від духовності, що, у свою чергу, стало причиною поширення у суспільстві злочинності, пияцтва, наркоманії, духовної спустошеності, конформізму. Тожу самій своїй суті наше національне відродження є відродженням дитячих душ, виходом із глибокої кризи людського духу. Сьогодні однозначно потрібно повернутися до традиційних цінностей життя, які закріплені традиціями християнського виховання.

Духовне здоров’я наших дітей є першою і неодмінною умовою справжнього щастя кожної дорослої людини. Видатний український педагог-просвітник Софія Русова цілком слушно зауважила, що “...у вірі нашій, яка йде від батьків і прадідів, наша будучність”.

Християнська етика як наука про морально досконале життя людини на основі Закону Божого є сьогодні складовою частиною національного виховання, відповідає ментальності, психіці, природній релігійності та обстоює традиційні риси ідеалу людини, вироблені українським народом з покоління в покоління.

Християнське моральне виховання є спільним для всіх християнських конфесій в Україні та має мету:

—дати дітям знання про християнське моральне вчення, яке містить у собі загальнолюдські цінності;

— виховувати молодь на засадах правди, свободи й екуменізму за принципом “Один Господь, одна віра, одне Хрещення”;

— прищеплювати молоді моральні чесноти: мудрість, мужність, справедливість, стриманість, милосердя, миролюбність^[79].

Представниками католицьких і протестантських церков Християнська етика визначається як наука про моральне добро людини, а представниками православних церков розуміється як щоденний спосіб життя. Вона є могутнім виховним засобом формування людських чеснот.

Ідеалом християнського виховання є чесна особа; особливий наголос тут робиться на пошані до гідності людини, підставою до якої є любов і відкрите спілкування з ближніми. Людина з точки зору християнської етики — це щось абсолютно осібне, тобто особа як душа і тіло, разом узяті, щось відмінне від інших людей за своєю сугністю, покликанням, гідністю, діяльністю, призначенням. Термін “особа” в нормах християнської етики містить у собі щось священне.

У християнському вихованні молоді найважливішим завданням є формування розуму; творення на основі розуму та віри власних ідеалів і чеснот; осягнення розуміння волі, справедливості, любові, мужності, стриманості, надії як найкращих людських якостей.

Сучасний вихователь має знати, що, на відміну від репресивної системи виховання, християнське виховання сьогодні використовує засоби превентивної (запобіжної) системи, розробленої відомим педагогом XIX ст. святим Іваном Боско. Основу превентивної системи виховання складають релігія, розум і наука, а базується вона на доброті, довір’ї і любові до вихованців. І. Боско будує свою систему на загальнолюдських цінностях пошани до власного і стороннього життя; на створенні виховної атмосфери доброзичливості та родинної безпосередності; на індивідуальному підході до пізнання людини; на організації дозвілля і праці та безперервній зайнятості вихованців; на моральних покараннях і винагородах.

Суттєвою ознакою і провідним принципом християнського морального виховання є виховання миролюбності. Миротворці, за розумінням християнської етики, не пориваються до війни, бійки, конфліктів, ворогування, а є поступливими, примирливими, остерігаються обмовлення, вміють забути зневагу, не вдаються до помсти. Актуальними є такі людські риси в сучасному нестабільному суспільстві! Миротворці сповнені любові і поваги не тільки до своїх рідних і сусідів, а й навіть до своїх противників і ворогів.

Особливо сучасними є цінності християнської моралі у період духовно-культурного відродження України, коли школа покликана забезпечити наповнення всіх ланок педагогічного процесу змістом, що допомагав би педагогам виховувати чесні і сильні характери, любов до ближнього і милосердя, працьовитість і повагу до старших, спонукав би дітей і молодь вирости справжніми людьми, відданими своєму народові й державі.

Організовуючи і здійснюючи моральне виховання дітей, маємо пам’ятати: немає виховання “взагалі”. Якими б універсальними і загальнозрозумілими не були норми християнської моралі, вони лягають на національний ґрунт, а виховання завжди мас копире нш історичну національно-державну форму вираження. Ще Ушиїісі.киіі підкреслював: “У кожного народу своя особлива національна системи виховання... Почуття народності таке сильне в кожному, що при загальній загибелі всього святого і благородного воно гине останнім".

Тому основою морального виховання в сучасній українській школі є виховання на засадах народознавчого підходу, народної педагогіки, української культури, які утверджують національну мораль поряд із національною психологією і національним характером, одним із провідних компонентів духовного світу дитини.

Національна система виховання, що творчо використовує джерела українського народознавства, традиції української національної школи і системи виховання, покликана забезпечувати глибоке осмислення кожною дитиною народних моральних і правових норм. Народна мораль найкраще засвоюються у процесі безпосереднього прилучення дітей до праці, спілкування в побуті, дотримання традицій і звичаїв, виконання обрядів. Мораль народу (совісливість, правдивість, гідність, справедливість, чесність) пронизує всі грані життя, є сутністю особистості. Народна мудрість завжди стверджує, що в усіх справах і вчинках найголовнішим є моральний аспект.

Одним із провідних принципів національного морального виховання є принцип культуровідповідності. Він передбачає сформованість національної свідомості, заснованої на патріотичних почуттях, знанні і творчому осмисленні духовних скарбів народу, повазі до рідної мови, готовності до праці в ім’я України. Софія Русова писала: “...національне виховання забезпечує кожній нації найширшу демократизацію освіти, коли його творчі сили не будуть покалічені, навпаки, дадуть нові, оригінальні, самобутні скарби задля вселюдського поступу: воно через повагу до свого народу виховує в людях пошану до інших народів”^[80].

За радянських часів в Україні склалася думка, що школа з рідною мовою навчання повинна обслуговувати лише низи суспільства, що рідна мова — це мова простого люду. Водночас пам’ятаємо, що з давніх-давен любов до рідної мови, закоханість у її красу була однією з найкращих моральних якостей українців. Комплекс меншовартості, який насаджувався українцям тривалий час, виявляється у дітей, підлітків і юнаків у відмові від рідної мови, у зневажливому ставленні до неї, спричинюючи до формування специфічного “суржикового” мовного середовища. Тому одним із провідних завдань морального виховання є формування у школярів почуття власної гідності і національної самосвідомості через любов до мови, до народних традицій і звичаїв, усвідомлення національної самобутності, національно-культурної гордості.

За М.Г. Стельмаховичем:

Переважна більшість цих понять у найглибшому їх розумінні — категорії моральні. Важливе значення має безпосередній контакт вихователя з батьками вихованців, їхня взаємна цілеспрямована діяльність, бо саме в сім’ї закладена першооснова моральності особистості.

Виховання в сім’ї має вирішальне і позитивне значення за умови, коли тут панує українська мова і культура, українські народні традиції, що створюються на основі тих форм діяльності, які не раз підтвердили свою ефективність, суспільну вагу й індивідуальну ко­ристь.

За О. Вишневським, моральне виховання на засадах народ­них традицій можна побудувати, враховуючи наступне:

1. Українську народну педагогіку, народну творчість, звичаї, обряди завжди пронизує філософія боротьби добра і зла. У народних казках, оповіданнях, думах завжди перемагає добро.

2. Українське національне виховання завжди ґрунтувалося на нормах християнської моралі. Про це свідчить постійне (іюпрп заборони) святкування великих релігійних свят.

3. Наші пращури завжди були закохані в свою землю, цс ніш жалося високим моральним обов’язком і найвищим ідеалом.

4. Українське виховання характеризується глибоким демо кратизмом і увагою до особистості.

5. Невід’ємними якостями особистості українця завжди були людинолюбство, милосердя і доброзичливість.

6. Страх ніколи не вважався в українській етнопедагогіці пе­редумовою моральної поведінки дитини.

7. Наші пращури завжди жили в злагоді з природою, поважали її, відчували себе її частиною.

8. Ідеалом українця був досконалий (і морально, і фізично) козак — оборонець Вітчизни.

9. Український народ завжди був працьовитим, це вважало­ся моральною нормою; лінощі ж завжди засуджувалися.

10. Українська виховна традиція характеризується прагнен­ням до соціальної гармонії. Цьому сприяла глибока віра наших пращурів у перемогу добра, в чесність, щирість і правдивість.

Завдання для самостійної роботи

1. Зобразіть схематично і прокоментуйте структуру процесу формування моральної поведінки учня.

2. Запропонуйте теми і можливі форми проведення виховних заходів, які сприяли б формуванню морального ставлення учнів до дійсності.

3. Сформулюйте й обґрунтуйте:

— конкретні цілі, які будуть досягатися при підготовці окремих заходів, справ, при проведенні уроків, у індивідуальній роботі з вихованцями;

— визначте шляхи досягнення висунутої мети.

4. Опрацюйте в міжсесійний період:

—Привітання і правила вітання.

— Правила знайомства.

—Значення ввічливості.

—Правила постави тіла.

— Офіційний і професійний одяг.

—Професійна і побутова етика.

— Норми поведінки: вдома, в колективі, з учнями, з незнайомими людьми; в громадських місцях (косметика, паління, алкоголь).

5. Подумайте, які можливості правового і морального виховання розкриває навчальний процес; позакласна робота; суспільно корисна і продуктивна праця.

6. Складіть план підготовки і проведення однієї з форм робо­ти з морального виховання учнів на основі народознавчо­го підходу.

Питання контролю, самоконтролю знань та дискусії

1. Розкрийте сутність термінів “мораль”, “моральна культу­ра”, “моральне виховання”.

2. Схарактеризуйте особливості морального виховання:

—дітей дошкільного віку;

— підлітків;

— юнаків.

3. Яким чином християнська етика як наука про морально досконале життя людини на основі Закону Божого сьогодні долучається до морального виховання підростаючих по­колінь нашого народу? Свою відповідь обґрунтуйте.

4. Які чинники морального виховання на засадах народних традицій пропонує враховувати О. Вишневський? Проко­ментуйте їх.

5. Поясніть вислів К.Д. Ушинського: "... добра звичка є мо­ральним капіталом, покладеним людиною в свою нервову систему; капітал цей росте безперервно, і процентами з нього людина користується все життя... Погана звичка є морально невиплаченим боргом, який спроможний заморити людину процентами, що безперервно зростають, паралізують її кращі починання і доводять до морального банкрутства”. Прокоментуйте виділене.

6. Які особливості правового виховання вам відомі?

7. Розкрийте основні функції правового виховання.

8. 1 Іерсл ічіть критерії ефективності правового виховання.

9. Що таке правова культура? Назвіть її складові компоненти.

10. Що таке правова свідомість? Назвіть основні складові правової свідомості та доведіть важливість кожної з них.

11. Організуйте дискусію на тему “Освіта — право чи обов’язок?”. Використовуючи дану ситуацію, в процесі

дискусії дайте відповіді на наведен і за 11 и і аі 111 и:

„Неповнолітня няня ”

Марійка живе в невеличкому селищі міського тину, ін п'ятнадцять років, вона закінчила дев'ять класів Марійка має трирічну сестричку Настю та двох братиків-близнюків, які нещодавно народилися. Батько дівчини працює водієм міжнародного автобусного маршруту Оскільки зарплати батька не вистачає для утримання сім 'ї, мама працюватиме на фермі.

Батьки Марійки вирішили, що дочка не відвідуватиме 10-й клас, а буде доглядати сестричку та братиків і займатися хатньою роботою. Класному керівникові Надії Степанівні, яка відвідала родину Марійки, батьки повідомили свої аргументи, додавши, що хисту, особливих здібностей, бажання вчитися у Марійки немає, а здобути освіту можна в будь-якому віці, якщо сама Марійка цього забажає.

A. У чому полягає зміст Ст. 53 Конституції України?

Б. Що означає обов’язковість освіти за Законом України “Про освіту” і чи виконується ця вимога в Україні?

B. Що означає доступність освіти за Законом?

Г. Якими є права та обов’язки учасників навчально- виховного процесу?

Ґ. Чи згодні ви з думкою та діями батьків Марійки? Чому?

Д. Чи повинна Марійка відвідувати школу? Чому?

Е. Які шляхи вирішення ситуації ви можете запропонувати?

Тематика бакалаврських і магістерських наукових робіт

Роль українських народних традицій у моральному та правовому вихованні молоді.

Традиції родинного виховання дітей, їх використання в практиці морального виховання у сучасній сім’ї.

Моральне виховання на національних традиціях у зарубіжній школі.

Розвиток правового виховання у сучасній вітчизняній та зарубіжній школі.

J Література

1. Бондар Л. Виховання моральних цінностей у школярів // Початкова школа. — 2000. — № 12. — С. 45-47.

2. Брюзова ТА. Формирование нравственных качеств лич­ности школьников на основе этнокультурных традиций // Мир образования — образование в мире. — 2001. — № 1. — С. 137-145.

3. Вишневсъкий О. Сучасне українське виховання. — Львів, 1996.

4. Волкова Н.П. Моральне виховання // Волкова Н.П. Педа­гогіка: Посібник. — К., 2001. — С. 110-113.

5. Геник Л. Народно-релігійні традиції в сучасному педа­гогічному процесі // Рідна школа.—2002. — № 6.—С. 36-43.

6. Котюк В.О. Теорія права. Курс лекцій: Навчальний посібник для юрид. факультетів вузів. — К., 1996.

7. Мораль: сознание и поведение. — М.: Наука, 1986.

8. Немов Р.С. Психология образования. — М.: Просвеще­ние, 1995.

9. Подласый И.П. Этические воспитательные дела И Под- ласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник: В 2 кн. — Кн.2. —М., 1999. —С. 163-168.

10. Правознавство / За заг. ред. В.В. Копейчикова. — К.: Юрінком Інтер, 2002.

11. Теорія держави і права: Навчальний посібник / За заг. ред. В.В. Копейчикова та С.Л. Лисенкова. — К., 2002.

12. Фіцула М.М. Моральне виховання // Фіцула М.М. Педа­гогіка: Посібник для студентів педвузів. — К., 2000. —

С. 254-259.

13. Шалді Н. Сучасні підходи до морального виховання // Палітра педагога. — 2001. — № 4. — С. 24-27.

14. Щербань П.М. Високоморальна людина. Якою вона повинна бути: Моральне виховання дітей і молоді // Сільська школа. — 2002. — 13 березня. — С. 6.