Сутність, завдання і джерела естетичного виховання. Тенденції розвитку естетичного виховання

У сучасній науковій літературі не існує єдиної точки зору на розуміння кінцевого результату естетичного виховання. Метою його визначається формування естетичної культури (Н. Крилова, Л.

Узагалі, естетичне виховання можна визначити як ціле­спрямований і систематичний процес формування естетичного ставлення людини до реальної дійсності, умінь адекватно сприймати, правильно розуміти й оцінювати красу в природі, мистецтві і суспільстві, а також розвиток здібності ство­рювати прекрасне, перетворювати світ за законами краси.

Більшість філософів визнають завданням естетичного вихо­вання формування естетичної свідомості (естетичних знань, почуттів, потреб, ідеалів, смаків, естетичного досвіду) і залучення вихованців до естетичної діяльності. У педагогічній теорії вважається, що сутність естетичного виховання полягає у формуванні естетичного ставлення до оточуючої дійсності: “Естетичне виховання — ціле­спрямований, організований процес формування естетичного став­лення людини до дійсності та активізація її до творчої діяльності за “законами краси””^[87]. При цьому компонентами естетичного ставлення дослідники вважають естетичні почуття, судження, оцінку, смак, ідеал.

Основні завдання естетичного виховання:

— формування естетичних знань, суджень, оцінок особис­тості;

— пробудження її естетичних почуттів, формування есте­тичних смаків і ідеалів;

— стимулювання естетичної діяльності і формування ху­дожніх творчих здібностей людини;

— формування інтелектуальної й емоційної чуйності особис­тості по відношенню до об’єктів естетичного сприйняття;

— розвиток здатності помічати, виділяти й оцінювати пре­красне.

Джерелами естетичного виховання є мистецтво, природа, наука, праця.

І. Гончарова^[88].

Система естетичного виховання у школі охоплює навчаль­ний процес, позакласні заняття, позанавчальну діяльність учнів у розмаїтті її форм.

Роль естетичного виховання у розвитку сучасної людини без перебільшення висока. Адже сучасна освітня система, що стрімко розвивається в умовах інформаційно-технократичного суспільства, має високу потребу саме в художньо-естетичному вихованні, за­безпечуючи виховний процес гуманітарною спрямованістю, свобо­дою вибору, цілісністю пізнання світу.

Тому цілком умотивовано можна окреслити тенденції роз­витку естетичного виховання у науково-практичному полі сучасної педагогіки: 1) всезагальність естетичного компоненту в структурі усіх навчальних дисциплін і форм діяльності; 2) введення естетичного компоненту до виховного потенціалу навчальної і наукової діяльності школярів; 3) взаємозв’язок різних форм діяльності в освітньому процесі; 4) цілісне сприйняття світу на основі єдності раціонально-наукового і художньо-образного пізнання; 5) створення естетично розвиненої та зацікавленої аудиторії слухачів і глядачів, що активізує життя суспільства; 6) використання можливостей мистецтва, художньо-творчої діяльності для самовиховання і саморозвитку дитини, самореалізації її творчих здібностей; 7) залучення школярів до ціннісної “скарбнички” вітчизняної та зарубіжної літератури, найкращих зразків народної творчості, класичного і сучасного мистецтва; 8) здійснення випереджального виховання дітей як суб’єктів вирішення актуальних глобальних проблем майбутнього тощо.

Однією з актуальних тенденцій розробки наукових і практич­них проблем естетичного виховання є вивчення зарубіжної о досиі/і\ в цій галузі з метою впровадження прогресивних надбані, у внчігі няну практику виховання. У цьому сенсі цікавим є приклад амсри канської концепції естетичного виховання.

Американська концепція естетичного виховання ґруїпугть- ся на визнанні категорії естетичного досвіду як основоположної в естетичному вихованні: у процесі виховання естетичний і виховний досвід переплітаються та вступають у взаємодію.

I. Теорії естетичного досвіду:

1) категорія естетичного досвіду як модель для будь-якого досвіду взагалі (Дж. Д’юї)¹;

2) сприйняття форми може містити посилання на риси світу (Д. Арнстайн);

3) визначення естетичного об’єкта: “Все, що при правильно­му ставленні може призвести до задоволення, може бути естетич­ним об’єктом” (Р. Ціммерман)^{[89] [90].}

II. Теорії про вільний творчий розвиток людини: естетичне виховання надає людині можливість розвитку власних здібностей творчої уяви і критичного судження (Дж. Д’юї, Т. Манро)^[91].

III. Теорії про одвічну цінність мистецтва для людства (Р. Сміт)^[92].

IV. Теорії ігрового мистецтва, що обґрунтовує трансформацію ігрового імпульсу в естетичний (Г. Рід)^[93].

Представлена концепція є унаочненням глобалізації пробле­ми естетичного виховання, усвідомленням складності її суті і розу­мінням політехнологічності в її практичному вирішенні.

7.4.3.