Естетичне виховання на уроках і в позаурочний час

Естетичне виховання вимагає послідовності, поступовості і систематичності здійснення, тому повинно охоплювати як навчаль­ну, так і позанавчальну сферу життєдіяльності дітей. Умовно можна розділити естетичне виховання школярів на два аспекти: естетичне виховання у навчальній діяльності й естетичне виховання у позанав- чальній діяльності.

Шляхи та засоби естетичного виховання у навчальній діяльності:

— робота з основними естетичними категоріями (“прекрас­не” і “потворне”, “трагічне” і “комічне”) та поняттями (симетрія, пропорційність, гармонія, форма, ритм);

— оцінка відповіді школярів за естетичними критеріями (по­слідовність, виразність, образність, наявність особистісного ставлення);

— формування особистісного ставлення учнів до навчаль­ного матеріалу, а через нього — до різних явищ дійсності;

— використання засобів мистецтва;

— активізація художньо-творчої діяльності учнів у процесі навчання (інсценування, драматизація, театралізація);

— створення емоційної ситуації (використання прийомів заці­кавлення, апелювання до особистого досвіду школярів);

— пробудження образного мислення;

— вплив естетичної культури вчителя.

Шляхи та засоби естетичного виховання в позаурочний час:

— поглиблення естетичних аспектів роботи гуртків і факуль­тативів;

— посилення естетичного аспекту трудової та соціальної діяльності (залучення школярів до участі в русі милосердя, рестав­рації меморіальних місць, пам’яток старовини, робота в краєзнавчих пошукових експедиціях тощо);

— використання засобів народознавства і народної педагогі­ки в естетичному вихованні школярів (діяльність Малих академій народних мистецтв, університетів народознавства, фольклорно- етнографічних дитячих колективів, вертепів, театралізоване втілення на шкільній сцені народних обрядів тощо);

— залучення учнів до колективних творчих справ естетич­ного спрямування (концерти, літературно-художні конкурси, естафета мистецтв, театралізована гра “Турнір лицарів” та ін.);

— урізноманітнення форм художньо-творчої діяльності шко­лярів на основі поєднання традиції й інновації. Можливі форми органі-

зації: кільцівка пісень; концерт-‘блискавка”; ляльковий ісаїр, и атр-експромт; гра-імпровізація; літературно художній конкурс, ху дожньо-літературний журнал; пам’ятник літературному і ерою; му зична (театральна, літературна) вітальня; турнір знавців поезії; сс тафета улюблених занять; естафета-“ромашка”; музичний рипі; вечір пісні (поезії, музики); вечір казки; вечір творчого портрету; день творчості; картинна галерея; веселий експрес тощо.

Не дивлячись на відмінність у способах реалізації естетич­ного виховання у навчальний і позанавчальний час, до ефективності реалізації даного напряму виховання можна висунути такі вимоги - критерії:

1. Утвердження цінності дитини як творчої особистості й невід’ємної органічної частки виховного простору.

2. Наявність і якість естетичного ставлення суб’єктів вихо­вання до дійсності.

3. Естетизація виховуючих відносин, краса педагогічної дії.

4. Естетичний пошуково-дослідницький характер діяльності учителя й учня.

5. Цілісне освоєння світу суб’єктами виховання у єдності наукового і художньо-образного пізнання.

6. Оптимальне поєднання у виховному процесі основних видів діяльності: пізнавальної, ціннісно-орієнтаційної, спілкування, худож­ньо-творчої— в їх нерозривній єдності;

7. Спрямованість школяра й учителя на саморозвиток, са­мовдосконалення, уміння рефлексувати свою діяльність.

8. Єдність зусиль усіх суб’єктів виховного простору (шко­лярів, учителів, адміністрації школи, батьків, позашкільних органі­зацій і т. д.) в естетичному вихованні школярів.

7.4.4.