<<
>>

Народна педагогіка про трудове виховання дітей

Народна педагогіка, поставивши трудове виховання у центр своєї виховної системи, наочно і переконливо довела, що без трудової о виховання неможливий ні моральний, ні розумовий, ні фізичний, ні естетичний розвиток особистості.

‘Тарний і моральний той, хто любить працю”, — говорять у народі. У той же час народна мудрість застерігає: “Якщо хочеш мати в своїй сім’ї виродка, дай синові чи дочці все, що вони хочуть, і позбав їх можливості працювати. Неробство неодмінно веде до нещастя”. Розуміючи це, дітям змалечку прищеплюють повагу до праці, до людей праці і разом з цим — навчають їх різного ремесла, рукоділля, шитва тощо.

Провідне місце у трудовому вихованні дітей належить сім’ї, родині. Упродовж століть народна педагогіка склала свою досить струнку й багатогранну систему трудового виховання дітей у сім’ї, яку умовно можна поділити на три етапи.

Перший етап — вступний або ігровий (від 2 до 6-7 років). Провідними засобами виховання тут є показ і спостереження. Ці прийоми розширюють світогляд дітей і дають перші уявлення про різні види людської праці.

Дитина в українській сім’ї починала працювати, як тільки спиналася на ноги. Навіть народження дитини розглядалось як поява на світ майбутнього працівника. В Україні побутував звичай, за яким повитуха відтинала новонародженій дівчинці пуп на гребені, щоб уміла добре прясти, а новонародженому хлопчикові — на сокирі, щоб був добрим майстром.

Відкриття обдарованості теж припадало на молодший вік. Часто одна й та сама професія традиційно передавалася у сім’ї з покоління в покоління. Українці здавна відомі як чудові хлібороби, гончарі, столярі, мулярі, ткачі. І діти змалечку проймалися любов’ю до праці дорослих, відображаючи в своїх іграх трудові дії дорослих, що спостерігали у родинному колі.

Другий, помічний або визначальний етап (від 7 до 15 років) у родинному трудовому вихованні характеризується тим, що діти стають активними помічниками батьків.

Праця хлопчиків і дівчаток набуває більш розгалуженого характеру, відтак охоплює дедалі ширше коло виробничих галузей. У 15 років підліток уже вважається повноцінним працівником, здатним виконувати всі, в тому числі й найскладніші, роботи по господарству.

Остаточне становлення людини як працівника певної галузі за традицією родинної етнопедагогіки припадає на третій етап трудового виховання — основний або завершальний (від 15 років до одруження). Юнаки й дівчата остаточно визначаються у виборі професії, безпосередньо беручи участь у всіх виробничих діях і вчинках поряд із дорослими. Народна педагогіка стверджує виключну важливість участі дітей у спільних громадських справах. Наприклад, в арсеналі народної педагогіки можливо віднайти так звані толоки — спільне виконання громадою трудомістких робіт (зведення хати, копання криниці, заготівля дрів тощо).

Як бачимо, народна педагогіка до трудового виховання дітей підходить досить диференційовано, передбачає перш за все розуміння праці як першооснови людського життя, джерела особистісної гідності людини, її моральності, щастя і благополуччя. Правильно організоване трудове виховання у сім’ї формує трудові якості дітей, виробляє характер, моральні переконання і психічно готує їх до самостійної трудової діяльності.

7.5.3.

<< | >>
Источник: Педагогіка. Інтегрований курс теорії та історії: Навчально- методичний посібник: У 2 ч. / За ред. А.М. Бойко. — Ч. 2. — К.: ВІПОЛ; Полтава: АСМІ,2004. — 504 с.. 2004

Еще по теме Народна педагогіка про трудове виховання дітей:

  1. Теорія і практика естетичного виховання в історії педагогіки
  2. Проблема виховання особистості в колективі в історії вітчизняної педагогіки
  3. Проблема організації вільного часу дітей в історії школи і педагогіки
  4. Загальні гігієнічні вимоги до фізичного виховання дітей
  5. Закон CPCP «Про створення військових формувань союзник республік і про перетворення у зв'язку з цим Народного комісаріату оборони із загальносоюзного у союзно-республіканський народний комісаріат» (1 лютого 1944р.)
  6. Вивід про гетьмана Хмельницького, хто він був і звідки; про дітей його та значніших слуг; про німецького історика Пуфендорфія.
  7. 16.26. 3акон СРСР «Про надання союзним республікам повноважень в галузі зовнішніх зносин і про перетворення у зв’язку з цим Народного комісаріату закордонних справ із загальносоюзного у союзно-республіканський народний комісаріат» (1 лютого 1944p.)
  8. Фізіологічні вимоги до фізичного виховання дітей
  9. Основні методики виховання життєво важливих рухових якостей у дітей
  10. Проблема трудового виховання в історії вітчизняної і зарубіжної педагогічної думки та школи
  11. Мета і завдання трудового виховання школярів в освітній галузі „Технологія”
  12. В цьому розділі розглянуто вікові особливості анатомії та функціонального стану систем організму дітей, в тому числі тих, які найбільш задіяні в процесі фізичного виховання.
  13. Передвступний договір, заключений дня 1 грудня 1918 року в м. Фастові між Українською Народньою Республікою й Західно-Українською Народньою Республікою про маючу наступити злуку обох українських держав в одну державну одиницю
  14. Тема 7.5 Трудове виховання та професійне самовизначення особистості учня
  15. Поняття про методи, прийоми, засоби виховання