Сучасні засоби організації різновидової праці у системі трудового виховання

Сучасна загальноосвітня школа передбачає такі види трудової діяльності школярів, як: 1) навчальна праця; 2) суспільно корисна праця; 3) самообслуговуюча праця; 4) продуктивна праця.

З-поміж інших основним видом трудової діяльності школярів вважається їхня навчальна праця. К.Д. Ушинський відзначав, що навчання — найскладніша праця, яка забезпечує формування особистості, надає їжу для розуму і душі, формує характер, розвиває творчі здібності.

Суспільно корисна праця, хоча і не спрямована безпосередньо на створення матеріальних цінностей, однак припускає участь школярів у справах, що приносить користь людям, тобто формує високі морально-соціальні мотиви і водночас приносить задоволення самим учням, викликає у них радість, сприяє позитивному ставленню до праці і людей праці, формуванню певних навичок праці.

Самообслуговування — це найпростіший вид праці, яка входить в життя людини з дитячих років і здійснюється як в школі, так і в сім’ї. При цьому в умовах школи самообслуговування сприяє оформленню сприятливих умов для розвитку учнівського самоврядування.

Ринкові відносини сьогодні змінили зміст і значення людської праці. Водночас набули змін і уточнень мета, зміст і завдання трудового виховання. Це зумовило нагальність постановки і розробки проблеми економічного виховання сучасної молоді.

Економічне виховання передбачає систематичний цілеспрямований виховний уплив з метою формування в учнів економічних знань, умінь, навичок, потреб, інтересів, конкурентоспроможного стилю мислення і діяльності, що відповідають нормам господарювання і принципам моралі сучасного суспільства.

У відповідності до цього структура змісту економічного виховання школярів включає, по-перше, економічні знання й уміння; по-друге, організаційно-економічну діяльність.

Слід зазначити, що наукові поняття „економічні знання” та „економічні уміння” ми розуміємо як результат засвоєння учнями системи економічних понять про зміст, характер, властивості матеріальних благ, їх виробництво, розподіл, обмін і споживання, вплив умов матеріального життя на розвиток суспільства тощо.

Відтак економічна освіта школярів передбачає:

1) засвоєння знань об’єктивних законів, закономірностей розвитку і механізму виробництва;

2) обізнаність в економічній теорії, засобах практичного вирішення завдань прискореного розвитку виробництва і досягнення високих результатів у навчально-виробничій діяльності;

3) вироблення початкових економічних умінь для активної участі в економічній діяльності безпосередньо на виробництві;

4) формування в учнів рис підприємливої людини, яка спрямовує свою діяльність не лише на власне збагачення, а й на підвищення добробуту всього суспільства.

Під організаційно-економічною діяльністю ми розуміємо педагогічний процес, що забезпечує умови, зміст і результати діяльності школярів, пов’язаної з виробництвом, обміном і споживанням матеріальних благ, а також формування при цьому морально-економічних особистісних якостей школяра (ощадливість, економність, практичність, хазяйновитість, діловитість, підприємливість). Додамо до цього, що у процесі організаційно- економічної діяльності відбувається формування у школярів умінь планування й економічного розрахунку, обліку і контролю, економічного аналізу, оскільки саме ці компоненти є визначальними в структурі організаційно-економічної діяльності.

Реалізація завдань економічного виховання особистості, здатної усвідомлювати сутність ринкової економіки і змісту праці в її умовах здійснюється через продуктивну працю, яка спрямована на створення матеріальних цінностей, коли учень безпосередньо залучається до системи виробничих відносин. В сучасному навчально-виховному закладі цьому можуть сприяти: учнівські виробничі бригади, що працюють за методом колективного підряду; шкільні кооперативи; госпрозрахункові бригади тощо.

Цікавий досвід у цьому контексті має садово-городнє виробниче об’єднання Манжелівської загальноосвітньої школи, госпрозрахункова кравецька бригада дівчат сш № ЗО м. Полтави, учнівська бригада Омельницької школи, трудове кооперативне об’єднання Нехворощанської школи у складі чотирьох кооперативів: „Механізатор”, „Швачка”, „Столяр”, „Мить” та ін.

Разом із навчанням господарюванню у дітей виховується працелюбність, почуття відповідальності, турбота про оточуючих їх людей. Так підтверджується на практиці думка А.С. Макаренка про те, що праця є не тільки економічною категорією, але й категорією моральною.

Відмітимо, що беручи безпосередню участь у роботі підприємств різних форм власності, учні набувають соціального досвіду діяльності в умовах ринкової економіки. Це насамперед, досвід ділових суб’єкт-суб’єктних відносин, взаємодії з установами, організаціями, підприємствами тощо. Таким чином школярі мають змогу перевірити свої сподівання, реальні особистісні потенції у здійсненні підприємницької діяльності, набутті позитивного досвіду, задоволенні власних матеріальних і духовних потреб.

Однак, не всі загальноосвітні школи сьогодні спроможні створити трудові об’єднання школярів. Причина цьому — відсутність належної матеріально-технічної бази. Тому, на наш погляд, необхідне проектування і моделювання організаційно-економічної діяльності учнів безпосередньо у ході вивчення основ наук. Це дозволить не лише сформувати, але й оцінити рівень засвоєння учнями економічних знань і умінь обліку, контролю, аналізу і прийняття виробничих рішень у діяльності, наближеної до умов сучасного виробництва. Це також сприятиме засвоєнню учнями таких термінів, як “господарність”, “підприємливість”, “діловитість”, “ощадливість”, “оренда”, “маркетинг”, “менеджмент”, “менеджер” та ін. А головне — в процесі аналізу, оцінки учнями конкретних виробничо-економічних ситуацій, прийнятті ними відповідних рішень формуватимуться морально-економічні якості особистості, необхідні для сучасної ділової людини, здатної активно змінювати навколишній світ. Реалізація при цьому ітеративного підходу, сутність якого полягає у багаторазовому повторенні, сприятиме цілісному засвоєнню економічних понять у ході вивчення основ наук і трудової підготовки школярів. А в позакласній роботі зацікавленню дітей життям свого району, міста, регіону сприятимуть класні години, диспути, конференції, збори, економічні тижні, вечори запитань і відповідей, свята праці, економічне навчання батьків, створення шкільних трудових об’єднань, діяльність кооперативів, економічна гра- естафета „Школа-місто-підприємство-сім’я” тощо.

Як бачимо, у сучасних формах організації трудової діяльності учнів, у відносинах, що складаються між ними під час праці, закладені великі виховні можливості трудового виховання дітей.

7.5.5.