Професійне самовизначення школярів

У Законі України „Про освіту” зазначається, що загальноосвітня школа має забезпечити професійне самовизначення учнів. Особливо важливу роль у виконанні цього значного соціально- економічного завдання повинна і може відіграти освітня галузь „Технологія”.

Сьогодні майже все населення України залучено до сфери матеріального та нематеріального виробництва. Тому саме через освітню галузь „Технологія” може забезпечуватися найбільш широке входження школяра у світ професій, який органічно вписується у зміст навчання. Таким чином, є підстави стверджувати, що освітня галузь „Технологія” відіграє домінуючу роль серед інших загальноосвітніх галузей у забезпеченні професійного самовизначення учнів, виключаючи будь-яку штучність.

Відомо, що в сучасному виробництві налічуються тисячі професій. Ознайомити учнів з усіма ними неможливо, та в цьому немає й потреби. Сучасна професіографія обґрунтовує можливість групування всіх професій за декількома основними видами діяльності, зокрема: людина-природа; людина-техніка; людина-людина; людина-знакова система; людина-художній образ. У кожній з цих груп можна визначити типові професії, з якими і слід ознайомити учнів.

При необхідності школярі можуть здійснити самостійний перенос знань та вмінь на вибрані ними сфери трудової діяльності. При цьому необхідно знати вимоги, які висуває професія до людини- професіонала. Так, наприклад, обов’язковою умовою успішної трудової діяльності всіх спеціалістів типу „людина-людина” є професійні вміння ефективно спілкуватися, встановлювати контакти з іншими людьми, володіти емоціями, правильно висловлюватися, ставити запитання тощо.

Звичайно, одним із провідних чинників схильності людини то тієї чи іншої професії є її власні уподобання, адже інтерес до певної діяльності — неодмінна умова досягнення професійної майстерності та успішної роботи. Однак це — лише один бік справи. Водночас не менш істотним фактором є й відповідність індивідуальних особливостей людини обраній професії. На це слід звертати особливу увагу у професійному самовизначенні школярів, щоб позбутися помилок в їхньому особистісному виборі.

Забезпечити умови для самовираження школяра покликана профорієнтація як специфічна складова трудового виховання.

у Профорієнтація — це науково обґрунтована система соціально—економічних, психологічних, виробничо-технічних та індивідуальних заходів, спрямованих на надання допомоги учням у їх професійному самовизначенні згідно з особистісними здібностями^ можливостями, покликанням і врахуванням потреб суспільства.

Професійна орієнтація в школі ставить перед собою мету — ознайомити учнів з основами різноманітних професій та їх суспільним значенням, навчити кожного школяра оцінювати свої знання, вміння, психофізіологічні особливості, “приміряти” себе до фаху, який вабить, і на основі цього самостійно і ґрунтовно обирати місце в житті, вчитися самотворенню і життєтворчості.

Основними складовими системи профорієнтації у загальноосвітній школі є: 1) професійна освіта; 2) професійна консультація; 3) професійний відбір; 4) професійна адаптація;

5) професійна діагностика; 6) практична спроба трудової діяльності.

Основними формами профорієнтаційної роботи у сучасній школі визначені урок, позакласна і позашкільна робота.

Профорієнтаційна робота здійснюється на уроках при вивченні основ наук та на уроках праці з урахуванням логіки навчального матеріалу — таким чином реалізується політехнічна освіта, яка допомагає учням орієнтуватися в сучасній техніці і технології виробництва. Тому профорієнтаційна робота є основою виховання в учнів готовності до продуктивної праці, до свідомого і самостійного вибору професії.

Однак не всі завдання профорієнтації розв’язуються на уроках. Зміст профорієнтаційної роботи значно доповнюється і поглиблюється у системі позакласної та позашкільній роботи. Позакласна робота має деякі переваги перед уроками. Нерегламен- тована нормативними параметрами (часом і програмами), вона обґрунтовує необмежені можливості для розвитку здібностей, ініціативи і самостійності учнів, задоволення їхніх інтересів, пізнавальних потенцій, надає можливості для вільного самостійного виваженого самовизначення школярів.

Так, формуванню стійких інтересів до певної професії, взагалі — до праці, сприяє участь учнів у гуртковій роботі, клубах і об’єднаннях за інтересами, в яких реалізуються різноманітні форми роботи з профорієнтації: дослідження, екскурсії, зустрічі, збирання матеріалів про певну галузь виробництва чи конкретне підприємство тощо. Цілеспрямований педагогічний уплив стимулює активність учнів, розширює їх знання й уявлення про життя суспільства, сприяє формуванню потреби брати участь у суспільно-корисній праці.

Таким чином, підготовка школярів до вибору професії залежить від злагоджених дій школи, позашкільних навчально- виховних закладів, сім’ї, виробництва і громадськості, засобів масової інформації і комунікацій. Ослаблення впливу якогось з названих суб’єктів вихованя негативно позначається на формуванні готовності учнів до праці, до свідомого професійного самовизначення.

Завдання для самостійної роботи

1. Вивчіть досвід трудового виховання у Павлиській середній школі (праці В.О. Сухомлинського) або Стаханівській середній школі Черкаської області (праці О.А. Захаренко). Результати роботи представте у вигляді схеми або таблиці (на ваш вибір).

2. Змоделюйте педагогічну ситуацію формування суб’єкт- суб’єктних виховуючих відносин учителя й учнів під час проведення певної трудової акції.

3. Здійсніть огляд публікацій газети „Освіта” або журналу „Рідна школа” з питання трудового й економічного виховання школярів та їх профорієнтації.

4. Складіть програму розвитку творчої майстерності для старшокласників.

5. Складіть орієнтований тематичний план занять гуртка „Народні промисли” у відповідності до положення про роботу гуртків в палацах дитячої юнацької творчості.

6. Підготуйте реферативне повідомлення на тему: „Вишив­ка як традиційно-інноваційний вид художнього промислу в Україні”. Представте його до обговорення в сту­дентській групі.

7. Заповніть та поясніть схему:

Ч Питання контролю, самоконтролю знань та дискусії

1. Висловіть своє ставлення до обґрунтування сучасним ученим-дослідником А.М. Бойко сутності нової парадигми трудового виховання: „... нова парадигма трудового виховання має особистісно-соціальний характер. Воно мусить розвиватися разом із суспільством, у якому воно функціонує. Трудове виховання покликане виконувати об'єктивну функцію взаємодії між поко­ліннями, забезпечувати людині в усі її вікові періоди повноцінну життєдіяльність і розвиток, поступове її становлення суб'єктом певного конкретно історичного процесу, у тому числі безболісне входжен­ня та адаптацію до життя у певних соціально- економічних реаліях. У цьому полягає особистісна і соціальна функція феномена трудового виховання ".

2. А.С. Макаренко і В.О. Сухомлинський стверджували, що не можна фетишизувати слово „труд”, що не всякий труд

виховує. Вкажіть номери правильних відповідей, які виз­начають основні педагогічні вимоги, що уможливлюють позитивні результати у трудовому вихованні учнів:

A. Суспільно значущі цілі і результати праці учнів.

Б. Створення матеріальних цінностей.

B. Колективний характер трудової діяльності учнів.

Г. Розмаїття організаційних форм праці, їх оптимальне поєднання.

Ґ. Поступове ускладнення трудової діяльності учнів, її завдань, мотивів, змісту, операційної впорядкованості.

Д. Чітка організація праці за участю органів учнівського самоврядування на всіх етапах: від планування до підведення підсумків.

Є. Поліпшення власного матеріального становища.

3. Яке, на Вашу думку, визначення терміна „праця” найбільш повно відповідає сучасному етапу розбудови національної школи:

A. Праця — це суттєвий елемент вироблення у вихованців життєвої активності, укріплення характеру і громадських рис.

Б. Праця — це життєве самовизначення і правильний вибір професії.

B. Праця — це цілеспрямована діяльність людей по задоволенню своїх потреб, необхідна умова існування і розвитку суспільства, основа життєдіяльності людини.

4. Які, на вашу думку, засоби (методи, прийоми, форми) трудового й економічного виховання переважатимуть у су­часній школі в умовах розвитку ринкових відносин? Відповідь обгрунтуйте.

5. Укажіть, кому із зазначених педагогів належить ідея „срод- ної” праці: К.Д. Ушинському, В.О. Сухомлинському,

A. С. Макаренку, О.В. Духновичу, Г.С. Сковороді. У чому полягає її філософсько-педагогічна сутність?

6. Які з наведених прикладів є основними факторами трудо­вого виховання школярів: урок, лекція, екскурсія, бесіда, семінар, економічний тиждень, виробнича екскурсія, усний журнал, колективна творча справа.

7. На основі аналізу висловлених А.С. Макаренком і

B. О. Сухомлинським думок, а також власних спостережень і знань розкрийте своє ставлення до праці, її значення в житті людини:

—А.С. Макаренко: „У всякому разі я впевнений, що праця, яка не має на увазі створення цінностей, не є позитивним елементом виховання” (А.С. Макаренко. Сочинения: В 7 тт. — Т. 5. — 1958. — С. 192.).

—В.О. Сухомлинський: „Праця сама по собі для дітей цікавості не викликає... Інтерес до праці і почуття задоволення від праці, набуваються, розвиваються. Для дітей інтерес до праці повинен містити в свідомості те, що вони можуть впливати на природу... ” (В.О. Сухомлинський. О воспитании. — 1975.—С. 133.).

Тематика бакалаврських і магістерських наукових робіт

Сучасні концепції трудового виховання у вітчизняній і зарубіжній педагогіці.

Педагогічний аналіз процесу трудового виховання в загальноосвітній школі як засіб підвищення його ефективності.

Сучасні шляхи удосконалення засобів трудового виховання учнів.

Проблема трудового виховання підлітків у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського.

Формування потреби у трудовому вихованні дітей із послабленим станом здоров’я в системі „сім’я — школа”. Педагогічні умови виховання трудової культури учнів середнього і старшого шкільного віку.

Трудове виховання учнів на традиціях і звичаях українського народу.

Література

Антология педагогической мысли Украинской ССР / Сост. Н.П. Калениченко. — М., 1988.

Бойко А.М. Наукові пошуки нової парадигми трудового виховання // Сучасні освітні технології та напрямки підготовки майбутнього вчителя трудового навчання: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції

(8-9 жовтня 2003 р.). — Полтава.2003. — С. 23-28.

3. Бойко А.М. Оновлена парадигма виховання: шляхи реалізації (підготовка вчителя до формування виховуючих відносин з учнями): Навчально-методичний посібник. — К.: ІЗМН, 1996. —С. 24-96.

4. Бурун В. Взаємодія сім’ї і школи в трудовому вихованні підлітків // Рідна школа. — 2003. — № 12. — С. 35-36.

5. Гончаренко С. Український педагогічний словник.—Київ: Либідь, 1997. —С. 335.

6. Захаренко О.А., Мазурик С.М. Школа над Россю. — К., 1980.

7. Макаренко А.С. Педагогічна поема // Макаренко А.С. Твори: У 7 тт. — Т. 1. — К.: Радянська школа, 1954. —

С.13-618.

8. Сидоренко В. Актуальні проблеми та перспективи вдосконалення трудового навчання учнів загальноосвітніх шкіл // Сучасні освітні технології та напрямки підготовки майбутнього вчителя трудового навчання: Матеріали міжнародної наукової практичної конференції (8-9 жовтня 2003 р.). — Полтава, 2003. — С. 16-22.

9. Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. — К.: Радянська школа, 1985.

10. Сухомлинський В.О. Праця у духовному житті підлітка // Сухомлинський В.О. Народження громадянина: У 3 тт. — Т. 1. — М., 1979. — С. 525-538.

11. Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа // Вибрані твори: В 5 тт. — Т. 4. — К., 1997. — С. 145-213.

12. Український енциклопедичний словник: У 3 тт. — К., 1968. — Т.З. —С. 528.

13. Ушинський К.Д. Праця в її психічному і виховному значенні // Ушинський К.Д. Збірник творів. — М., 1975.