Досвід організації громадянського виховання в прогресивних країнах світу

Розвинені демократичні країни мають багатий досвід орга­нізації громадянського і політичного виховання. Громадянськість тут розглядається як особиста і перманентна настанова на життя як на творчість, що ґрунтується на індивідуальному сприйнятті, пережи­ванні, обстоюванні певних громадянських цінностей, закріплених у суспільстві.

У Франції, як у країні з давніми традиціями і значними здо бутками в сфері формування громадянськості, учнів починають ви­ховувати в дусі громадянства з материнської школи. Уже на цьому етапі середньої освіти дітям прищеплюють такі інтелектуальні й соціальні навички, які дають їм змогу добре орієнтуватися й почува­ти себе комфортно як у класному колективі, так і в суспільному се­редовищі. Особлива увага приділяється вихованню самоповаги, гідності і поваги до інших людей, а також почуття суспільного обо­в’язку і відповідальності. Діти отримують базисні уявлення про сутність демократичних засад співжиття у французькій державі і в Європі загалом. На уроках, присвячених громадянській освіті, вив­чаються такі теми: “Поняття особистості і власності — моє, твоє, наше”; “Батьківщина, єдність, національна ідентичність”; “Республі­канський девіз: свобода — рівність — братерство”, “Право на голо­сування та загальне виборче право” і т. ін.^[65].

Визначальною особливістю громадянської освіти і вихован­ня у Франції є те, що вони є інтегруючим компонентом усього нав­чально-виховного процесу: окремі навчальні курси і певна кількість урочних годин пов’язуються із соціальною роботою учнів, з усіма без винятку навчальними дисциплінами.

Ідея громадянськості пронизує всю колежову освіту (рівень основної середньої школи) і безпосереднім чином упливає на її цілі, форми і зміст.

У нинішній програмі з громадянської освіти для французьких колежів, яка діє з 1997 року, зазначається, що вона має на меті на­самперед досягнення таких цілей:

— навчати і виховувати учнів у дусі поваги до прав людини і громадянських прав;

— прищеплювати учням повагу до принципів і цінностей рес­публіканської демократії;

— навчати молодь розумінню засад функціонування соціаль­них інститутів і законів, правил соціального і політичного життя;

— плекати у вихованців почуття індивідуальної і колективної відповідальності;

— розвивати культуру думки, формувати критичне мислен­ня, уміння аргументовано висловлюватися¹.

Теоретичні знання, за задумом авторів програми, повинні доповнюватися конкретною роботою: анкетними опитуваннями гро­мадської думки, соціологічними дослідженнями, обробкою Й ІНіср претацією статистичної інформації тощо.

Значний унесок до реалізації мети громадянського вихоплн ня здійснюють учителі історії й географії. У робочих зошитах з цих предметів виділяється окрема рубрика, в яку заносять відповідну інформацію, власні роздуми і висновки. Програмою передбачаєть­ся, що всі представники педагогічного колективу колежу мають спри­яти її реалізації: на уроках історії—це осягнення сутності головних прав і обов’язків, на уроках із предмета “Наука про життя і про зем­лю” — формування громадянських позицій учнів щодо охорони і збе­реження довкілля, на уроках математики — усвідомлення того, наскільки важливо дотримуватися принципу науковості задля отримання вірогідних даних, необхідних для об’єктивного аналізу суспільних явищ.

Сьогодні посилюються позиції і значення громадянської освіти у ліцеях — загальноосвітніх і професійних навчальних закладах, що дають повну середню і середню спеціальну освіту. Донедавна така освіта здійснювалася тут лише за ініціативи класних керівників. У 1999 р. Міністерство національної освіти Франції видало наказ, згідно з яким у всіх без винятку ліцеях упроваджуються дві обов’язкові години громадянської освіти на тиждень.

Франція сьогодні є безперечним європейським лідером у гро­мадянській освіті і вихованні школярів.

Уряд Нідерландів стимулює участь молоді у політичному житті міста, країни. Оголошуються конкурси учнівських проектів, на реалізацію кращих із них місцева влада виділяє кошти¹.

У педагогіці США проблема формування громадянських умінь учнів розробляється досить давно, існують різні точки зору і різні підходи до громадянської освіти молоді, цілий ряд програм і підручників. Так, підручник Д.Р. Френкеля, Ф.Т. Кана і Е. Вульфа “Громадянознавство: уряд і громадянство”, написаний ученими (Д.Р. Френкель і Е. Вульф — професори педагогіки університету шта­ту Каліфорнія) і вчителем середньої школи (Ф.Т. Кан), застосовуєть­ся у старших класах і передбачає засвоєння школярами 24-х голов­них громадянських умінь^{[66] [67].}

Уміння поділяються авторами на види\ 1) власне грома­дянські уміння; 2) вміння, пов’язані з критичним мисленням; 3) пізнавальні вміння. Для кожної з цих груп визначено по вісім узагальнених дій, якими учні мають свідомо володіти.

Наприклад, до громадянських умінь відносяться: написан­ня листа представникові влади, знаходження доступної юридичної допомоги, аналіз повідомлень засобів масової інформації, вміння пра­вильно реєструватися для голосування, пошук оперативної інформації про діяльність уряду, спільна робота в групах, обґрунтований вибір професії; до пізнавальних умінь—дослідження інформації, викорис­тання таблиць і схем, складання плану, тлумачення політичної кари­катури і т. ін.¹.

У підручнику, поряд із теоретичною інформацією, наводять­ся оцінки та алгоритми побудови власних оцінок (наприклад, ЗМІ чи якості політичної інформації на перших і останніх шпальтах газет), даються завдання проаналізувати ту чи іншу ситуацію, близьку до життя школярів.

Заслуговує на увагу такий метод роботи, як спільна робо­та в групах. Учнів навчають організовувати і проводити зібрання, спільно вирішувати різноманітні справи, слухати інших, зрозуміло передавати інформацію, відповідно аргументуючи її, шукати комп­роміси з особами, що мають протилежну точку зору, тощо. Діти моделюють ситуації, вчаться виступати, дискутувати і вести диску­сію, грамотно ставити запитання і давати на них відповіді.

Без сумніву, досвід передових європейських демократій і США є значним і досить цінним в організації громадянського виховання й освіти. Творче перенесення певних його елементів на національний ґрунт української школи, збереження і розвиток власних надбань у вихованні сприятиме формуванню справжніх громадян, готових брати активну участь у житті суспільства й будувати спільний демократичний — український, європейський, світовий дім.

► Завдання для самостійної роботи

1. Охарактеризуйте шляхи удосконалення громадянського виховання в контексті розвитку освіти і науки України в XXI ст.

2. Запропонуйте теми і можливі форми проведення виховних заходів, спрямованих на виховання громадянина-патріота незалежної України.

3. Продумайте, які можливості у плані громадянського виховання мають навчальний процес, позакласна робота, суспільно корисна і продуктивна праця.

4. Зобразіть схематично та прокоментуйте структуру процесу громадянського виховання.

5. Вивчіть досвід громадянського виховання у прогресивних демократичних країнах світу. Зорієнтуйте свою увагу на тих країнах, досвід громадянського виховання яких не розглядається у тексті.

> Питання контролю, самоконтролю знань та дискусії

1. Розкрийте сутність термінів “громадянськість”, “патріотизм”, “громадянське виховання”, “громадянська позиція”, “громадянська культура”.

2. Висвітліть головні завдання громадянського виховання учнів.

3. Охарактеризуйте зв’язки між поняттями “громадянська культура” та “правова культура”.

4. Які форми і методи громадянського виховання використовуються в педагогічній практиці навчальних закладів України? Охарактеризуйте їх.

5. Організуйте дискусію на тему “Як виховати громадянина- патріота України?”. Використовуючи дану ситуацію, в процесі дискусії дайте відповіді на наведені запитання:

Як виховати громадянина-патріота України?

Щоб людина прагнула до моральної краси і доскона­лості в самій собі, вона повинна бачити цю красу і дос­коналість поряд себе, у своєму товаришеві.

... Патріотом і громадянином може стати тільки лю­дина з чуйним і мужнім серцем. Патріотизм — це, об- разно кажучи, сплав почуття й думки, осягнення свя­тині — Батьківщини — не тільки розумом, а передусім серцем.

... патріотизм починається з любові до людини. По­чатки патріотичного бачення і відчування світу, по­чуття Батьківщини в любові до найдорожчої на землі людини — до рідної матері.

... Мерзенним зрадником стає той, хто залишає краї­ну, земля якої береже прах матері, і направляється до чужих берегів.

... Той, кому недоступна сердечність, ніжність, ду­шевність, не може бути патріотом.

... Любов до людини — це родючий ґрунт, на якому роз­цвітають квіти патріотичного служіння Батьківщині.... Кожний повинен відчувати себе сином Вітчизни, пе­реживати особисте почуття гордості від того, що він спадкоємець її тисячолітньої слави й тисячолітніх ду­ховних цінностей, творець її героїчного сьогодні.

... Слово — могутній борець за людську душу. Усе зале­жить від того, що стоїть за вашим словом, виховате­лю.... Прагніть того, щоб ваші слова були провідними зірками.

(В.О. Сухомлинський)

A. Чому, щоб виробити самосвідомість, „людинаспочатку дивиться, як у дзеркало, в іншу людину”?

Б. З чого, на ваш погляд, починається патріотизм?

B. Як запалити юних громадян України, щоб вони відчули відповідальність за те, „що донесли до них їхні попередники, відповідальність за ту неоціненну ношу, яку треба доставити в майбутнє, не згубивши по шляху жодної крихти багатств, жодної мудрої істини, здобутої в боротьбі” за нашу славну Україну?

Тематика бакалаврських і магістерських наукових робіт

Структура і напрями громадянського виховання в загально­освітньому навчальному закладі.

Виховання громадянина: народознавчий аспект проблеми. Громадянське виховання у контексті єдиного навчально- виховного процесу закладів освіти України.

— Громадянське виховання як інноваційний напрям сучасної педагогічної парадигми.

— Громадянське виховання у досвіді прогресивних країн світу.

І Література

1. Андрух І. Громадянська освіта: з досвіду роботи // Директор школи. — 2002. — №7. — С. 7-8.

2. Вишневський О. Громадянське виховання: благо чи небезпека? П Освіта. — 2000. — 4-11 жовтня. — С. 3; 11-18 жовтня. — С. 4-5.

3. Громадянин — Держава — Громадянське виховання / Упорядники М.П.Рагозін і О.В.Сухомлинська.—Донецьк: Видавництво “Донбас”, 2001.

4. Громовий В. Принципи громадянської освіти // Директор школи. — 2000. — № 45. — С. 4-5.

5. Демиденко Т., Магдик О. Підготовка вчителів до здійснення громадянської освіти (теоретичний аспект) // Історія України. — 2001. — № 46 (грудень). — С. 1-2.

6. Державна національна програма “Освіта” (Україна XXI століття). — К.: Радуга, 1994.

7. Зверева Г.В. Подготовка будущих учителей к патриотическому воспитанию школьников // Педагогика.

— 2004. — № 7. — С. 39-45.

8. Клепко С. Громадянська освіта: утопії, моделі, філософії // Управління освітою. — 2002. — №№ 18, 19, 20.

9. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності: Проект // Педагогічна газета. — 2000. — № 6 (72). — С. 4-6.

10. Концепція громадянської освіти в Україні: Проект // Педагогічна газета. — 2000. — № 11. — С. 4-6.

11. Лисенко С. Громадянська освіта в школі // Історія України.

— 2002. —№8. —С. 7-8.

12. Лихачев Б.Т Гражданское воспитание школьников в целостном учебно-воспитательном процессе // Лихачев Б.Т. Педагогика: Курс лекций. — М.: Юрайт, 2000. — С. 292-305.

13. Макаренко А.С. Воспитание гражданина. — М.:

Просвещение, 1968.

14. Матушкин С.Е., Ипполитова Н.В. Сущность и особенности патриотического воспитания в современных условиях // Педагогические исследования: гипотезы, проекты, внедрения. — 2001. — №1. — С.5-21.

15. Мисик Л. Громадянська освіта: в США, Канаді та Англії: порівняльний аналіз // Історія в школах України. — 2002.

— №2. —С. 46-48.

16. Оржехівський В. Через громадянську освіту до громадянської культури // Шкільний світ. — 2000. — № 17.—С. 4.

17. Павленик Б., Рогова П. Громадянське виховання та освіта 11 Шкільний світ. — 2002. — № 3. — С.3-6.

18. Печуркіна-Шумейко Л. Формування громадянськості підлітків засобами соціально-культурної діяльності //Рідна школа. — 2002. — № 4. — С. 27-30.

19. Рагозіна ТЕ., Дрожжина С.В., Лисенко С.А. Вчимося демократії: Практикум з громадянської освіти / За заг. ред. Рагозіної Т.Е. — Донецьк: Видавництво “Донбас”, 2000.

20. Рагозін М.П. Демократія від А до Я: Словник-довідник. — Донецьк: Видавництво “Донбас”, 2002.

21. Рагозін М.П. Громадянське виховання: методологія і організація в світлі європейського досвіду // Шлях освіти.

— 1999. —№4. —С. 16-20.

22. Регіональна модель громадянської освіти Полтавщини // Імідж сучасного педагога. — 2001. — № 7-8. — С. 11-12.

23. Русакова ТА. Патриотизм. Что это такое? // Студенчество: Диалоги о воспитании. — 2003. — № 4. —

С. 21-22.

24. Сайпулаева Т.Ю. Содержание и методы гражданского образования в США И Педагогика. — 2002. — № 5. — С. 91-95.

25. Филонов ГН. Гражданское воспитание: реальность и тенденции развития И Педагогика. — 1999. — № 8. — С. 45-51.