<<
>>

Стильові характеристики мислення (когнітивні стилі).

Основою феноменології стильового підходу в межах описаних вище теоретичних напрямів вважають комплекс кількох когнітивних стилів.

Полезалежність - поленезалежність

Його описав Г.

Віткін у зв'язку з вивченням ефектів "фігура - фон" у тестах просторової орієнтації та "частина - ціле" в перцептивних тестах. Тенденція контролювати вплив зорового поля за рахунок опори на внутрішній досвід і легко виокремлювати частину зі складної фігури отримала назву "поленезалежність" (ПНЗ), а тенденція покладатися на зовнішнє видиме поле і зазнавати труднощів при виділенні частин із цілого - "полезалежність" (ПЗ).

Проте з часом з'ясували, що показники ПЗ - ПНЗ стосуються ширшого спектра проявів інтелектуальної активності, зокрема навчання. Незалежні від поля люди включаються в процес навчання радше як його активні учасники, ніж як глядачі. Тому ефективності навчання поленезалежних осіб сприяє внутрішня мотивація, а полезалежних - зовнішнє підкріплення.

ПЗ - ПНЗ впливає на роботу з текстом: поленезалежні учні мають переваги, коли текст потребує переструктурування і реорганізації.

У сфері міжособистісних стосунків полезалежні особи чутливіші до соціальної інформації, доброзичливі і товариські, схильні тримати коротшу фізичну дистанцію в умовах реального спілкування, прагнуть підтримки і допомоги, прислухаються до думки авторитетів. У свою чергу, поленезалежним особам властиві протилежні психологічні якості.

Оскільки полезалежні особистості мають корисніші в міжособистісних стосунках установки і якості, то, на думку Віткіна, можна говорити про більшу розвиненість у них соціальних здібностей, а у поленезалежних - когнітивно-переструктурувальних. Це є доказом біполярної природи когнітивного стилю: полюс ПНЗ свідчить про інтелектуальну компетентність особистості, а полюс ПЗ - про соціальну. Згодом Віткін розширив трактування ПЗ - ПНЗ, зробивши акцент на характері спрямованості суб'єкта: на зовнішні фактори (тенденція бути полезалежним) або на внутрішні (тенденція бути поленезалежним).

Вузький - широкий діапазон еквівалентності

Цей когнітивний стиль характеризує індивідуальні відмінності в схильності використовувати або багато, або мало категорій при сприйнятті подій (тобто демонструвати при оцінюванні об'єктів строго деталізовані критерії або навпаки - узагальнені). Вітчизняні автори цей стильовий параметр інтерпретують як "аналітич-ність" (здатність виявляти відмінності в ряді об'єктів) і "синтетичність" (схильність виявляти схожість у ряді об'єктів).

Р. Гарднер і співавтори наголошують, що вузький діапазон еквівалентності співвідноситься: близькістю вільних асоціацій до слова-стимулу; буквальністю відтворення і меншою оригінальністю в розповідях по ТАТ; тенденцією наближати свої оцінки до деякої середньої величини; перевагою простих, симетричних фігур у тесті Баррона - Велша, а також схильністю пропонувати одноманітні відповіді при виконанні тесту "Способи використання предмета" Гілфорда.

Отже, аналітичність можна тлумачити як наслідок використання жорстких суб'єктивних критеріїв або оцінних шкал з малою ціною поділу, а синтетичність - як результат використання м'яких критеріїв або слабо-диференційованих оцінних шкал.

Особи з широким діапазоном еквівалентності ("синтетики") в тесті Роршаха дають більше відповідей у зв'язку з різними аспектами людського життя, більше виділяють цілісних людських фігур, у них більше відповідей типу "людські рухи". При описуванні картинок ТАТ у "синтетиків" переважає звернення в минуле, тобто орієнтація на пошук причин того, що відбувається.

Вузькість - широкість категорії

Вона відображає ступінь диференційованості однієї категорії (різні варіації значення категорії "великий", ступінь розмежування різних відтінків "червоного кольору" і т. ін.). Вузькі категоризатори схильні специфікувати свої враження і обмежувати галузь вживання категорії, а широкі - підводити під одну категорію велику кількість прикладів, що її підтверджують.

Дівчатка порівняно з хлопчиками звичайно обирають вузьку категоризацію (своєрідний концептуальний консерватизм). Випробовувані, у яких були викликані позитивні емоції, схильні створювати і використовувати ширші категорії.

Ригідний - лабільний (гнучкий) пізнавальний контроль

Він характеризує ступінь суб'єктивного відчуття складності, яким супроводжується перехід від одної діяльності до іншої. Ригідний контроль свідчить про неможливість швидкого переходу з однієї пізнавальної функції на іншу в ситуації когнітивного конфлікту через низький ступінь їх автоматизації, гнучкий - про відносну легкість такого переключення завдяки високому ступеню автоматизації.

При обстеженні учнів 6-х класів з'ясували, що полюс ригідності співвідноситься з низькими показниками продуктивності мимовільного і довільного запам'ятовування, а також із нижчою навчальною успішністю.

Толерантність до нереалістичного досвіду

Вона проявляється в ситуаціях невизначеності, суперечності, двозначності, припускає можливість прийняття вражень, що не відповідають або навіть суперечать тим знанням, що людина має оцінювати як правильні та очевидні.

Нетолерантні до нереалістичного досвіду особи в завданнях на сортування схильні формувати групи об'єктів за стандартними, передбачуваними ознаками, задавати багато уточнювальних запитань при аналізі невизначених інтерперсональних ситуацій.

Вузькість - широкість сканування

Цей стиль виявляється в індивідуальних особливостях розподілу уваги, які характеризують широту охоплення аспектів ситуації і точність врахування її релевантних ознак. Спочатку він мав назву "фокусувальний контроль", оскільки першочерговою вважали здатність випробовуваного концентруватися на об'єктивно заданих характеристиках стимулу. Його замінив "сканувальний контроль", бо фокусування уваги ґрунтувалося на постійному скануванні видимого поля.

Індивідуальні особливості в скануванні зумовлюють відмінності в станах уваги (тобто відмінності в кількості інформації, яка збирається до висловлювання думки) і здатності пригнічувати (вгамовувати) імпульсну експресію.

Загострювання - згладжування

Йдеться про особливості зберігання у пам'яті запам'ятованого матеріалу. У "згладжувачів" збереження матеріалу супроводжується Його спрощенням, втратою деталей, забуванням фрагментів. У пам'яті "загострювачів" відбувається виокремлення, акцентування специфічних деталей і особливостей матеріалу, що запам'ятовується. "Згладжува-чам" властиві пасивність, консерватизм, відсутність почуття суперництва.

Імпульсивність - рефлективність

Цей когнітивний стиль (схильність приймати рішення швидко або поволі) найяскравіше проявляється за невизначеності, коли потрібно здійснити правильний вибір з безлічі альтернатив. Імпульсні випробовувані схильні швидко приймати рішення, не перевіряючи гіпотез, без урахування альтернатив. Рефлективним випробовуваним властиві сповільнений темп прийняття рішень, уточнення гіпотез на основі ретельного вивчення альтернатив. Рефлективні випробовувані витрачають більше часу на ухвалення рішення за рахунок ретельнішого розгляду фігур, фіксації і порівнювання їх, на оцінювання своїх гіпотез, водночас вони збирають більше інформації.

Для полюса рефлективності характерні такі особливості інтелектуальної діяльності (протилежні особливості характеризують полюс імпульсивності): використання продуктивніших стратегій розв'язання задач; вищий рівень метапам'яті у вигляді інтроспективного знання про особливості власних стратегій запам'ятовування; поленезалежність; високі показники навчальної успішності, відсутність труднощів у читанні, розвиненість мови, вираженість вербального контролю над своєю поведінкою.

Конкретна - абстрактна концептуалізація

Вона характеризує індивідуальні відмінності в особливостях інтерпретації (концептуалізації), зумовлених рівнем розвитку диференціації та інтеграції понять у межах індивідуальної понятійної системи. Полюс "конкретності" характеризується незначним ступенем диференціації та інтеграції понять, полюс абстрактності - високим.

Полюс "абстрактності" співвідносять із високим вербальним інтелектом (за методикою Векслера), ког-нітивною складністю (за репертуарним тестом), низьким рівнем догматизму та авторитарності, поленезалежністю (за тестом "Включені фігури"), кращою успішністю в розв'язанні завдань на формування понять (за методикою Брунера), високими показниками креативності (за поєднанням оригінальності і реалістичної спрямованості).

Цей когнітивний стиль пов'язаний із структурною організацією понятійної сфери суб'єкта. На думку Ч. Нозала, конкретна концептуалізація означає тенденцію до ізолювання ідей, основану на дискретному, жорсткому, непересічному наборі понять; абстрактна - припускає існування взаємозв'язку понять, основаного на варіативному і гнучкому їх упорядковуванні. Відповідно перший стиль характеризується логікою окремих понять, тоді як другий - логікою семантичних просторів (Ч. Нозал).

Когнітивна простота - складність

Людина розуміє, інтерпретує, оцінює і прогнозує дійсність на'основі певним чином організованої системи особистісних кон-структів (Дж. Келлі). Конструкти як спосіб диференціації об'єктів можна застосувати для оцінювання іншої людини, самої себе, ситуацій, предметів.

Високий ступінь складності конструктивної системи означає, що людина будує сприйняття ситуації, виділяючи в ній безліч взаємопов'язаних аспектів, низький - що вона це робить у спрощеній формі, оперуючи обмеженою інформацією.

Дані про зв'язок когнітивної простоти - складності з різними особистісними і поведінковими проявами суперечливі. Одні автори зазначають, що полюс когнітивної складності пов'язаний із більшою точністю в оцінюванні себе та інших людей, ефективністю у спілкуванні, успішністю розв'язання завдань тощо, а інші співвідносять його з тривожністю, догматизмом, ригідністю, меншою соціальною адаптованістю. Такий самий неоднозначний і психологічний портрет когні-тивно простих суб'єктів.

Останнім часом у дослідженнях когнітивних стилів з'явилися нові тенденції. Насамперед розширився перелік тих індивідуальних відмінностей, які розглядають як когнітивні стилі. До них почали зараховувати: конвергентність - дивергентність (вузький, фокусований, логічний або широкий, відкритий, асоціативний спосіб розв'язання проблем); внутрішній - зовнішній локус контролю (відмінності в орієнтаціях на себе або чинники оточення); адаптивність - інновацій-ність (перевага конвенціональних, відомих процедур або схильність переформульовувати, виділяти нові перспективи при подоланні проблем) (Кіртон); вербалі-зацію - візуалізацію (надання переваги у використанні вербальної або візуальної стратегії в процесі перероблення інформації).

Розширюється значення терміна "стиль", виокремлюють стилі інтелектуальної діяльності, індивідуальні відмінності між людьми в характері постановки і розв'язання проблем (Р. Стернберг, Є. Григоренко), а також стилі учіння, що виявляються в наданні переваги певним способам навчальної діяльності школярів (Б. Лу Лівер).

4.

<< | >>
Источник: Відповіді до іспиту з диференціально психології. 2016

Еще по теме Стильові характеристики мислення (когнітивні стилі).:

  1. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
  2. Перелік питань
  3. Стильові характеристики мислення (когнітивні стилі).
  4. Індивідуальний когнітивний стиль - властиві людині індивідуально-своєрідні способи оброблення інформації про своє оточення.
  5. Статеві відмінності. Соціальні стереотипи справжнього чоловіка та жінки.
- Акмеология - Введение в профессию - Возрастная психология - Гендерная психология - Девиантное поведение - Дифференциальная психология - История психологии - Клиническая психология - Конфликтология - Математические методы в психологии - Методы психологического исследования - Нейропсихология - Основы психологии - Педагогическая психология - Политическая психология - Практическая психология - Психогенетика - Психодиагностика - Психокоррекция - Психологическая помощь - Психологические тесты - Психологический портрет - Психологическое исследование личности - Психологическое консультирование - Психология девиантного поведения - Психология и педагогика - Психология общения - Психология рекламы - Психология труда - Психология управления - Психосоматика - Психотерапия - Психофизиология - Реабилитационная психология - Сексология - Семейная психология - Словари психологических терминов - Социальная психология - Специальная психология - Сравнительная психология, зоопсихология - Экономическая психология - Экспериментальная психология - Экстремальная психология - Этническая психология - Юридическая психология -