Імперіалізм

Імперіалізм (від лат. imperium — влада, панування) у його пізнішо­му значенні розуміється як історична ситуація поділу сфер влади на землі між великими Імперіями або як характеристика політики вели­ких імперій, спрямованої на захоплення влади над усією землею.

Відповідно до положень цього віровчення, байдужий до людини природний порядок змушує людину боротися з усіма за знаходження приємного. Проте ризик програти в цій боротьбі занадто великий, щоб присвячувати цьому все життя. Тому, якщо людина хоче уникнути по­разки в боротьбі за приємне, вона має належати до групи людей, чиї організовані зусилля постійно спрямовані на досягнення приємного й ефективного І протистоять аналогічним зусиллям суперників. Якщо така група існує, людина має примкнути до неї; якщо такої групи немає, вона має її створити.

Втіленнями імперіалістичного ідеалу є легендарні батьки-фундато- ри могутніх імперій, які збирали свої команди з нуля і дали їхньому розвиткові імпульс на багато поколінь вперед. Формула імперіалізму дозволяє відступ від цього ідеалу аж до скромної посильної участі в діяльності імперії на своєму, нехай і не найзначнішому і найпомітні­шому для інших, місці. По суті усі державні діячі (за найрідшим ви­нятком) поділяються на два типи. Погані політики — це індивідуаліс­ти, що прикриваються ідеями турботи про себе і готові зрадити будь- якій ідеї заради особистих Інтересів; добрі політики — це Імперіаліс­ти, що піклуються насамперед про егоїстичні інтереси нації, а вже по­тім про себе. Насамперед лідер імперії мусить піклуватися про голов­ну запоруку успіхів у своїй імперії — її єдність.

Зберігання і зміцнення єдності імперії може бути забезпечене за­гальним сенсом існування, що потребує такої єдності.

У XIX ст. історія людства увійшла в ту фазу, коли розвиток імперій призвів до поділу між ними усього світу. Відтоді вони, хоча і провели багато воєн за переділ світу (включаючи дві світові війни), увесь час шукають прийнятну форму поступки. Проте очевидно, іцо така поступка може бути тільки тимчасовим перемир’ям, якщо тільки усі до єдиного «добрі політики» не зникнуть з землі,

З погляду імперіалістів усі інші групи людей також є імперіями. Так, євреї з погляду імперіалізму являють собою не етнос і не релігійну спільність, але імперію, що паразитує на інших імперіях. Основою ор­ганізації імперії може бути не тільки територія, етнос, рід, але й ідея. Імперії можуть бути відкритими і таємними; відкриті імперії (Німеч­чина, Росія, Америка і т. п.) побоюються проникнення у свій організм таємних імперій, що не мають чітких меж, і тому намагаються тримати на очах мафіозі, масонів, комуністів, гомосексуалістів та ін., які з імпе­ріалістичної точки зору, об’єднані загальною ознакою в єдину силу, підтримують один одного і протистоять відкритим імперіям або пара­зитують на них.

Крім того, можна виділити закриті та внутрішньо справедливі імперії, що не прагнуть до постійного розширення, але розподіляють справедливо завойоване усередині себе, І відкритті та внутрішньо не­справедливі імперії, що жертвують внутрішнім порядком заради без­упинного нарощування своєї сили.

Імперіалістичне віровчення може бути виражене такого форму­лою: людське життя визначається панівним у світі законом причинно­сті i/або світовими стихіями, тому людина має намагатися належати до групи людей, іцо безупинно розширює свої завоювання приємного.

25.8.