<<
>>

Релігія людства і космізм

Релігія людства, або релігія прогресу — секулярне вчення про сенс життя, найбільш близьке до аналогічних релігійних вчень. Близькість ця зумовлена спробами представників релігії людства імітувати ритуаль­ну практику й організаційну структуру релігійних громад (насамперед християнства), а також майже повного відсутністю (за винятком Фоєр- баха) прагнення радикально протиставити себе світові релігій (як це зробив, наприклад, комунізм).

Родоначальником релігії людства вважається француз Оґюст Конт (1798-1857), який у 1817-1822 рр. був секретарем Сен-Симона, Від нього Конт засвоїв ідею безупинного прогресу людства, зумовленого зміною важливих форм духу (теологія — метафізика — наука), Конт став фундатором позитивізму як філософської течії, що визнає реаль­ними тільки «позитивні знання», що здобуваються наукою знання про зв’язки природи, пізнаваної в безпосередньому досвіді, а також родо­начальником соціології як науки, що виявляє аналогічні зв’язки в люд­ському суспільстві. У 40-х рр. XIX ст. Конт вирішує розширити соціо­логію і перетворити її на практичну науку перетворення суспільства на основі культу людського як єдиної істоти. Конт підтверджує, що узята сама по собі людина — лише «зоологічний вид», її щира природа роз­кривається тільки в людстві як величезному організмі, складеному із сукупності минулих і нинішніх поколінь людей. Вихід у світ «Системи позитивної політики», або «Трактату про соціологію», де викладена релігія людства (1815, 1854 рр.), став головною віхою розвитку нової релігії.

1830 р. Людвіг Андреас Фоєрбах (1804-1872) анонімно опубліку­вав твір, у якому відхиляв Ідею безсмертя душі. Першоджерело релі­гійних уявлень Фоєрбах вбачав у почутті залежності людини від непід- контрольних їй сил. Безсилля шукає вихід у породжуваних фантазією надії й розраді — так виникають уявлення про богів як джерела здійс­нення людських сподівань.

Бог, за Фоєрбахом, є лише проекцією люд­ського духу, ідеалізованою людиною, що через жорсткі умови буття, яка заважають досягненню ідеалу, відчужується від останнього. Релі­гія, на думку Фоєрбаха, паралізує прагнення людини до кращого жит­тя в реальному світі, тобто у світі безпосереднього і повсякденного досвіду, і до перетворення цього світу, підміняє його покірним і тер­плячим чеканням прийдешньої надприродної винагороди. Заперечую­чи релігійний культ, Фоєрбах протиставляє йому культ людини, її обо­жнення. Він зазначає, що прагнення людини до власного щастя пере­ростає рамки егоїзму, оскільки щастя недосяжне поза людським єднан­ням. Фоєрбах вбачав рушійну силу розвитку суспільства в релігійній свідомості і проповідував антропотеїзм (людинобожжя).

Об’єднувачем вчень Фоєрбаха і Конта став Фридрих Йодль (1849- 1914), котрий вважав, що Бог —це не сама природа і не її творець, але уявлення, що виростає з найглибшої природи людини: він — у люд­ських серцях, у людському дусі, там, де є любов, що об’єднує людей.

Релігія людства в результаті активних пропагандиських зусиль Ко­нта не тільки набула маси послідовників, а й на порівняно короткий період стала державною релігією в Бразильській імперії.

25.9.

<< | >>
Источник: Лубський В., Козленко В., Лубська М., Севрюков Г.. Історія релігій. Навчальний посібник. — Київ: Тандем,2002. — 640 с.. 2002

Еще по теме Релігія людства і космізм:

  1. 52. Глобальні проблеми сучасності і майбутнє людства
  2. 65. Загальна характеристика злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
  3. 3. Злочини проти безпеки людства
  4. § 1. Поняття і види злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку
  5. 1. Поняття і види злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку
  6. Релігія
  7. Давньогрецька релігія
  8. § 3. Злочини проти безпеки людства
  9. Лубський В., Козленко В., Лубська М., Севрюков Г.. Історія релігій. Навчальний посібник. — Київ: Тандем,2002. — 640 с., 2002
  10. Релігія як предмет релігійно-історичних досліджень
  11. Релігія як особистісний і соціальний феномен
  12. 24. Філософія та релігія.
  13. Релігія давніх кельтів
  14. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку
  15. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку
  16. Релігія давніх скандинавів і германців