<<
>>

Християнський соціалізм

Фундатором християнського соціалізму є ГГєр Леру (1797-1871). Різко критикуючи Католицьку церкву, Леру вважав, що старе христи­янство має бути заперечене, а нова релігія (релігія людства) сприятиме зціленню суспільства від його хвороб.

Основна ідея цієї релігії поля­гає в тому, що рай має здійснитися на землі. Різновидом релігії люд­ства можна вважати космізм, що набув особливого розвитку в Росії. У космізмі загальний прогрес, що розуміється в релігії людства як посту­пове поліпшення умов життя людей, піддається радикализації і тлума­читься як перетворення Всесвіту. Фундатором російського космізму є Микола Федоров (1828-1903), погляди якого були викладені його уч­нями в праці «Філософія загальної справи».

Вбачаючи основне зло для людини в смерті, підкоренні її сліпою силою природи, Федоров висуває ідею регуляції природи засобами на­уки і техніки. Вища мета такої регуляції — не створення більш сприя­тливих умов для людей, що вже живуть, а відродження предків, шлях до якого — оволодіння природою, перебудова людського організму, освоєння Космосу і керування космічними процесами. Послідовники Федорова Костянтин Ціолковський, Володимир Вернадський і Олек­сандр Чижевський звільнили космізм від впливу християнства, роз­крили його суто секулярну сутність.

Відповідно до цього людина намагається забезпечити себе приєм­ним в умовах влади закону причинності, і тому вона створює імперії..Проте протиборство імперій великою мірою зменшує її шанси на здійснення свого призначення. Крім того, поділ людства на імперії не

тільки послаблює людство в цілому, але і дозволяє людині розрахову­вати, що вона може належати до іншої, більш сильної імперії, ніж та, до якої вона належить первісно. Тому найменший ризик поразки зав­жди призводить до того, що частина членів однієї імперії таємно або явно переходить на бік іншої, більш щасливої. Отже, всі імперії рано або пізно приречені на невдачу. Тому людина має, по-перше, усунути поділ людства на імперії і/або зробити людство єдиною імперією, а по- друге, об’єднані в такий спосіб сили усіх людей спрямувати на послі­довне розширення завоювань приємного. Таким чином, Імперська гру­па розширюється до меж людства, а її претензії охоплюють увесь мож­ливий світ (Космос).

Отже віровчення космізму і релігії людства можна подати такою формулою: людське життя визначається панівним у світі законом при­чинності, тому людина має прагнути силами людства підпорядкувати (завоювати) весь світ, щоб одержати від нього усе, що в ньому є приєм­ного, або, принаймні, позбутися усього, що в ньому є неприємного.

25.10.

<< | >>
Источник: Лубський В., Козленко В., Лубська М., Севрюков Г.. Історія релігій. Навчальний посібник. — Київ: Тандем,2002. — 640 с.. 2002

Еще по теме Християнський соціалізм:

  1. Соціалізм
  2. Соціалізм і сучасна соціал-демократія
  3. 88. Теорія і практика ек системи соціалізму.
  4. Основні положення християнського віровчення
  5. Християнська Київська держава
  6. 9)Християнська апологетика та патристика. Схоластика.
  7. Східна і західна церкви християнського світу.
  8. Про повторне турецьке готування на розорення Чигрина; про начальників, які були з військом у Чигрині; про повторне прибуття бусурман під Чигрин; про тісну його облогу і про мужню козацьку відсіч з Чигрина; про нещасливий похід християнських командирів на оборону Чигрина і про їхнє прибуття до Дніпра; про переправу Дніпра; про те, як вони прогнали від Дніпра турків і татар; про рушення від Дніпра до Чигрин
  9. Про турецький намір заволодіти Києвом чи розорити його; про приготування християнських військ на оборону Києва; про начальників, що очолювали християнські війська, і про чудотворну ікону Пресвятої Богородиці та інші святині; про осібні сторожові війська, що стояли супроти Криму, про козацькі війська — одні з них притягли під Kuiey а інші виправлено на низ Дніпра супроти татар; про прибуття всіх військ під Київ; про настановлення там мостів через Дніпро; про турецьку готовність іти на Київ і про
  10. Про гетьманський з’їзд у Севську із Голіциним для наради про похід; про розіслання гетьманського розпорядження в усі полки, щоб готувалися до походу; про раннє рушення в той похід; про прибуття до Самари і про прибуття до Чорної Долини; про ханське привітання там християнських військ зі шкодою для себе і для слобідських полків; про другу сутичку з ординцями на Колончаку; про зловлення там татарських «язиків» і пр
  11. Про перший невдалий російський похід на Крим τα про причини його; про довгочасні християнські шкідливі незгоди і про успіхи через те у бусурман; про згоду та союз християнський, страшний для бусурман; про лихий знак Самойловичеві; про воєвод, котрі були в московських військах; про з'єднання гетьмана та його полків і про дарування гетьманові від Величковського образу його патрона з віршами; про тодішню генеральну старшину та полковників; про злу- чення з московськими військами та про пе
  12. Про четверте у Польщі лихо від Ракочого і про королівське заохочення проти нього своїх вождів новими гонорами; про розі- слання універсалів від нового гетьмана, які закликали до себе для воєнного чину над ворогом кварціальне військо; про з'єднання під Опатовом иіведів та венгрів; про виправу Лещинського до християнського цісаря з проханням допомогти полякам військами і про втолення того прохання; про Яскольського, іншого посла, якого виправили до Порти; про затримання його матір'ю Ракочого і про
  13. Декларація про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік (30 грудня 1922 р.)
  14. Балкани та болгарський народ у політиці Австрійської імперії наприкінці XVII - на початку XVIII ст.
  15. Еволюція християнства в процесі його формування
  16. Православ’я
  17. Жалувана грамота короля Казимира литовському, руському і жмудському духовенству, дворянству, рицарям, шляхті, боярам і местичан (2 травня 1457 p.)