Жалувана грамота короля Казимира литовському, руському і жмудському духовенству, дворянству, рицарям, шляхті, боярам і местичан (2 травня 1457 p.)
(Витяг)
... Ми, Казимир, з божою милістю виборний король Польський і великий князь Литовський, Руський і Жмудський та інших земель, маємо нагоду добротою і ласкою одарити достойних і мудрих духовних і світських княжат, рицарів, шляхтичів, бояр і міщан.
2. Bci дарування, привілеї церков головних, збірних і кляшторних в межах наших земель захищати будемо всією міццю держави.
3. Нікого з княжат, рицарів, шляхтичів, бояр і міщан, що живуть на землях наших, не будемо судити за наклепом, а лише через суд за правом християнським, звичаєм і правом держави нашої.
4. Також за проступок ніхто інший, а лише винуватий відповідно із правом християнським страчений має бути: ні дружина за проступок свого чоловіка, ні батько за проступок сина, ні інший родич, ні слуга не відповідають, хіба були б причетними до тих проступків, за вийнятком проступків проти держави.
5. Княжата, рицарі, шляхтичі, бояри мають право добровільно виїхати за межі земель нашого князівства для пощуків щастя, а також вчинків рицарських, за виключенням земель ворожих.
6. Предписуємо княжатам і рицарям, шляхтичам, боярам, міщанам маєтності свої і вотчини утримувати і привілеями користуватися. Вони мають право продати, поміняти, позичити, подарувати їх.
7. Після смерті батька сини та дочки не можуть бути позбавлені своєї СГіадщини, а мають право володіти нею разом з своїми найближчими родичами.
9. Дочки, племінниці і вдови можуть заміж виходить без дозволу на T* намісників наших, оберігаючи при цьому звичаї християнські.
10. Bci піддані наші, в тому числі селяни, від різних податей держав- ИИХ, платежів, зборів і повинностей звільняються, за винятком робіт по будівництву міст, а також ремонту старих укріплень.
13. Також обіцяємо, що землеволодінь панства нашого не зменши- MO, оберігатимемо їх у тих межах, що і предки наші мали.
14. Обіцяємо, що в межах земель держави нашої землеволодіння Лврігатимемо за їх віковічними власниками, не даватимемо у володіння чужоземцям. Ha засвідчення цього листа прикладається печат- KB наша.
Хрестоматія з історїїлержави і права України: У 2 Т. — K., 1997. — T. I. — C. 53—55.
5.2.
Еще по теме Жалувана грамота короля Казимира литовському, руському і жмудському духовенству, дворянству, рицарям, шляхті, боярам і местичан (2 травня 1457 p.):
- Жалувана грамота короля Сигізмунда Ill магнатові О. Вишневецькому на володіння землями на Полтавщині (1590p.)
- Жалованая грамота дворянству
- Етапи приєднання руських земель до Великого князівства Литовського:
- Жалована грамота дворянству (1785p.)
- Жалованная грамота дворянству 1785 г. Жалованная грамота городам 1785 г
- Жалувана грамота[70] царя Олексія Михайловича Війську Запорозькому на збереження його прав і вольностей (27 березня 1654 p.)
- Грамота руських князів Володимира-АндрІя i Львова Юрійовича до великого магістра німецького ордена Карла (9 серпня 1316 р.)
- В хартии Людовика XVIII было зафиксировано право короля жаловать дворянство новым лицам «по своему усмотрению».
- Из «Эдикта», разрешающего дворянству заниматься торговлей, не лишаясь прав дворянства (август 1669 г.)
- Про польську конфедерацію під Тишовцями на шведа; про розі- слання конфедератських універсалів у Польщу і звідомлення королеві Казимирові про ту конфедерацію; про марнотну Казимирову виправу посла до хана, щоб той приборкав Хмельницького, і про те, як король Казимир прибув з-за кордону у Ланцут до конфедератів; про коронного маршалка Любомирського, який один час жив із польською короною у Венграх; про потвердження королівською присягою тої конфедерації і про розіслання в усю Польщу королівських
- Також про всіляких в'язнів, військових і невійськових, старих і молодих, хрещених і нехрещених, польських і литовських, які лишаються в Москві, і московських, які перебувають у Польщі й Литві. Також про людей польських і литовських, що вільно зайшли в Московське царство, і про людей царства Московського, що вільно зайшли в Польську й Литовську держави,— мають вони з обох згаданих монархій, російськоі й польської, взаємно бути відпущені на волю з їхніми рухомостями. A хто добровільно захоче жити
- Про марнотний Флоренсъкий з'їзд римлян задля унГі з греками; про введення унії в православну Русь, що лишалася під польським володінням, і про скасування тієї унії найсвятішим єрусалимським патріархом Теофаном і козацьким гетьманом Сагайдачним; про унітів, що ховалися поміж православних; про нещирість короля Собеського щодо православноїРусі і про Люблінський з'їзд для введення унії в Русі; про вимовки й руську нехіт
- Про перепросини Хмельницьким короля через лист і нарочних послів за завдану при Батозі поразку Калиновському; про віддання королеві своєї зичливості до Корони; про підозру його (Хмельницького) в підступності й облудності; про те, що король відпровадив посланців Хмельницького ні з чим; про сейми і сеймики в Польщі, які радили королю збирати на війну проти Хмельницького платні війська і гроші на них.
- Про наругу, гніт і розорення, що їх творили поляки малоросіянам; за якого короля і коли це почалося; скільки часу і до якого короля це тяглося.
- Про виправу Немирича від Виговського з Чигрина до Варшави на сейм для потвердження Гадяцької комісії й пактів; про прибуття Немирича до Варшави і про його промову перед королем та сенатом; про сеймову неузгоду напочатку щодо тих пактів з козаками та щодо унГі; про потвердження потім тих пактів сеймовою згодоюі королівською присягою з постановлениям на Україні третьої Річі Посполитої, подібно до Коронної й Литовської; про відозву всього украінського духовенства до римської столиці у зв'язку з опо
- «Нет епископа, — подчеркивал король Яков I Стюарт, — значит, нет короля, нет знати».