Леґенда про Акхата
Частини цієї легенди, що дійшли до нас, записані на трьох табличках, дві з яких добре збереглися, третя ж дуже пошкоджена. Проте всі фахівці з угаритської міфології згодні в розшифровці головного сюжету цього тексту, який має назву «Легенда про Данеля», але пізніші дослідження тексту показали, що герой поеми—син Данеля Акхат, смерть і воскресіння якого і складають її сюжет.
!Поема починається зі сцени бенкету, який влаштовує цар Данель на ■ і честь богів, оскільки хоче, щоб у нього народився син. Ваал заступа- і
ється за Данеля перед Елом, і Ел обіцяє, що у Данеля буде сип. Про це
сповіщають Данеля, він радіє і йде до своєї дружини, та вагітніє й на-
роджує сина, він стане спадкоємцем Данеля й виконуватиме всі необ-
хідні синівські обов’язки.
Потім Данеля показано на току, де він творить справедливість сто-
совно вдів та сиріт; з’являється бог ремесел Котар-і-Хасис. Він несе лук і стріли. Цар велить дружині влаштувати для Котар-і-Хасиса та \
його супутників бенкет і під час трапези вмовляє свого божественного
гостя віддати йому лук та стріли, які він кладе на коліна своєму синові.
Далі з’ясовується, що богиня Анат, побачивши, наскільки майстер- но Акхат володіє луком, хоче здобути цю зброю й пропонує Акхату за
неї багато золота та срібла. Акхат відмовляється від дати лук і радить їй попросити, щоб їй виготовили такий самий. Богиня наполягає, обіця-
ючи наділити Акхата безсмертям подібно до Ваала, якщо вік віддасть
їй лук. Акхат з обуренням відкидає її пропозицію, кажучи, що вона не
може зробити безсмертною людину, ЯКІЙ судилося вмерти, Й додав, ЩО
лук — це чоловіча зброя, не призначена для жінок. Тоді Анат летить
до Ела й за допомогою погроз, які звучать дещо дивно стосовно царя богів, домагається дозволу довести до кінця свій задум і заволодіти луком Акхата. Потім вона йде до Ятпана, певно, якогось другорядного бога з войовничим характером, і пропонує перетворити його на грифа (чи то на орла), щоб він міг пролетіти над Акхатом, коли той їсть, вбити його й заволодіти його луком.
Проте, ймовірно, богиня не збирається вбивати Акхата, їй лише треба, щоб той знепритомнів. Ятпан же, виконуючи задум Анат, вбиває Акхата, але лук, який він забирає, поламаний і непридатний або, можливо, впав у воду. Так чи інакше, але бажання Анат не здійснюється. Вона оплакує смерть Акхата й хоче відродити його до життя, щоб він міг дати їй лук та стріли й щоб повернути землі плодючість, оскільки з’ясовується, що смерть Акхата, як і смерть Ваала, принесла посуху та неврожай.Тут на сцену виходить новий персонаж — Пугхат, сестра Акхата. Вона бачила грифів над током та ознаки неродючості землі й благає Данеля що-небудь зробити. Але всі його спроби виявляються марними, посуха й голод тривають сім років, так само, як в Епосі про Ваала. Прибувають посланці зі звісткою про смерть Акхата, якого вбила Анат, Данель дає клятву помститися вбивці свого сина. Вона благає Ваала дати йому можливість з’ясувати, хто з грифів пожер рештки Акхата, щоб добути їх і належним чином поховати. Ваал вбиває грифів одного за одним, доки Данель не знаходить рештки свого сина у Сумул, матері грифів. Він проклинає три міста, розташовані неподалік від місця знайдення Акхата, а потім повертається до свого палацу й оплакує Акхата впродовж семи років. Тим часом Пугхат намагається здійснити свій план помсти й пропонує зробити Ятпана своїм помічником, не знаючи про його участь у вбивстві Акхата. Легенда мала б завершитися воскресінням Акхата, але не всі таблички збереглися,
Одне з імен, яке часто вживається стосовно Данеля— «людина Рафі». Існують три фрагментарні таблички, одна з яких містить згадку про Данеля, людину Рафі; в них ідеться про діяння якихось істот на ім’я Рафаїм. Таблички містять також згадку про коронацію Ваала, пов’язуючи таким чином Данеля, людину Рафі, та Рафаїмів з Ваалом, проте вони, вочевидь, не входять до легенди, про Акхата. Ми згадуємо тут про цих персонажів, оскільки вони якимсь чином пов’язані Із давньоєврейською міфологією, У Старому Заповіті кілька разів згадуються Рафаїми: 1) як померлі або тіні; 2) як народ або плем’я, яке жило у часи, про які йдеться. Ел, напевне, запрошує Рафаїмів на бенкет та жертвоприношення, яке, ймовірно, пов’язане з поверненням Ваала з пекла та його сходженням на престол, Рафаїмів, вочевидь, налічувалося вісім, а очолював їх Рафу-Ваал. Вони прибувають на бенкет на колісницях або
верхи на конях чи віслюках. Тому їх не треба вважати тінями або привидами, хоча таке випливає з перекладів цих темних текстів, здійснених Драйвером та Ґордоном. Найбільш вірогідного видається інтерпретація, запропонована доктором Джоном Ґреєм, який бачить у них пов'язаних з царем культових посадових осіб, до обов'язків яких увіходило дотримання ритуалів, спрямованих на забезпечення плодючості землі, вони ж відігравали особливу роль під час святкування зведення Ваала на престол. Тому, можливо, ці три фрагменти містять ритуальний міф, подібний до того, який описано в табличках.
5.4.
Еще по теме Леґенда про Акхата:
- Леґенда про Керета
- Про нараду Брюховецького зі своєю старшиною, як вигнати з Малої Росії воєвод; про виконання того рішення і про воєвод, що втримались у деяких містах; про полтавську вірність; про благовіщенське свято і про сніг на нього; про монарший гнів на Малу Росію за зраду і про мстиву війну за те Ромодановського; про вихід Брюховецького на оборону вітчизни і про з'єднання його зі своїми полками на Сербинському полі; про прибуття д
- Про перший невдалий російський похід на Крим τα про причини його; про довгочасні християнські шкідливі незгоди і про успіхи через те у бусурман; про згоду та союз християнський, страшний для бусурман; про лихий знак Самойловичеві; про воєвод, котрі були в московських військах; про з'єднання гетьмана та його полків і про дарування гетьманові від Величковського образу його патрона з віршами; про тодішню генеральну старшину та полковників; про злу- чення з московськими військами та про пе
- Про виправу до Нестервара полковників Ганжі й Остапа; про те, як відкупився Нестервар; про винищення нестерварських жидів; про взяття Нестервара та інших тамтешніх міст; про страх поляків і про \їхню втечу; про заміряння козацьких кордонів по річку Горинь; про дбалість примаса Віцерекса після смерті короля Владислава; про новопризначених гетьманів.
- Про злий умисел султана й вейзира турського на викоренення запорожців; про нещасливу їхню в тому ділі поведінку з погублен- ням у Запорозькій Січі численних янчарів; про щастя в тому запорожців і про всі тодішні діяння; про подяку їхню спасителеві Богу; про взятих живцем янчарів і про викуплення їх ханом; про чотири агиу що викупилися; про запорозький листу з підозрінням і діткливо писаний до Дорошенка; про клятвенн
- Про царювання трьох царів у Pocii; про стрілецький бунт і причини його; про якості государя Петра Олексійовича; про подГі, що були за його царювання; про розмежування Косоговим полтавських грунтів із коломацькими; про ханського посла в Москву і про постановления миру з Кримом; про королівські затяги козаків на Віденську війну і про заборону тих його затягів; про повторну переволочанську розміну і про викуплення Шеремета; про царське жалування, послане ханові.
- Про вибиття поляками з Полісся палїівців; про підпадання кримських солтанів з Петриком під Полтавський полк; про виправу за Дніпро Палія з лубенським полковником Свічкою для воєнного промислу; про гетьманське рушення з Лубен до Батурина; про повідомлення через грамоту в Москву про тодішні події; про гетьманський універсал у Засеймській сотні, в якому пропонується їм лишатися в спокої; про прусськог
- Про присилку на Ніжинське воєводство Савелова з супровідною патріаршою грамотою до гетьмана; про відвідання митрополитом Ясинсъким своєі єпархГі і про посвячення великоі мурованої церкви в Лубенському монастирі; про Петрикову втечу із Січі в Крим і про постановлення його гетьманом на Каланчаку; про Петрикові похвалки в тодішньому його намірі; про солтанський марш з Петри- ком на Малу Росію і про іхн
- Про турецьку завзятість на поляків і про головну поразку турків під Хотином від Собеського з поляками та козаками; про смерть короля Вишневецького; про вибрання на королівство Собеського і про перший його некорисний мир із турками; про козацьке лицарство під Хотином супроти турчина і про турецьку ярість за те на козаків із приготуванням до їхнього викоренення; про уманський бунт у Світлий понеділок і про вибиття Дорошенкових полковників та сердюків; про лядську й Ханенкову вдячність їм за те і п
- Про безперервне озлоблення поміж козаків; про обмову Многогрішного Мокрієвичем; про взяття йогоу Многогрішного, з товаришами до Москви і про вічне заслання їх у різні місця; про вибрання після Многогрішного на гетьманство Івана Самойловича; про дані йому монарші статті і про його попереднє життя; про царських послів, що мали бути на царських комісіях з поляками; про Дорошен- кову піджогу турків на поляків і на взятт
- Про королівські кошти, покладені на комедію; про відхід турків з Камуянця-Подільського і про віддання його полякам; про вальний Варшавський шеститижневий сейм; про смерть Лежайського, новгородського архімандрита, з надгробком, йому написаним; про тодішній голод та дорожнечу; про сонячне мінення; про елекцію і вибрання на ній на пожиттєве київське війтівство Дмитра Полоцького; про гетьманське перебування у Воронежі над Доном і про його повернення звідтіля назад.