Леґенда про Керета
Цікава історія записана на трьох табличках; дві з них добре збереглися, але третя пошкоджена, у ній є пропуски, можливо, що якихось табличок немає. Проте дослідники, розуміючи головну сюжетну лінію цієї оповіді, значною мірою розходяться в її інтерпретації.
Деякі вчені вважають, що цей текст має історичне підґрунтя, натомість інші вбачають у ньому культову легенду явно міфологічного характеру. Висловлювалося припущення, що цю поему було створено для уславлення угаритського царя Нікмаду через приписування йому божественного предка Керета, царя Хабура, який є головним персонажем поеми. У ній, щоб виправдати її включення у розповідь про ханаанську міфологію, досить яскраво вбачається міфологічний елемент.Згідно з легендою або міфом, Керет, цар Хабура, втратив дружину, дітей та палац. Коли він побивався над своїм горем, до нього з’явився уві сні Ел і звелів зняти жалобне вбрання, обмитися, вмаститися пахощами, піднятися на високу башту й принести там йому, Елу, жертву. Потім він мав приготуватися до походу проти міста Удома; дехто з дослідників ототожнює це місто з біблійним та історичним Едемом. Цар Удома Пабіл спробував підкупити його величезним багатством, але він мусив відмовитися від такої пропозиції й вимагати Хурію, дочку Пабі- ла, в дружини. Керет виконує всі вимоги Ела й на шляху до Удома присягається Ашері із Сидона дати їй багато золота та срібла, якщо вона сприятиме успіхові його задуму. Керету вдається примусити Пабіла віддати йому свою дочку, й на честь їхнього одруження влаштовується бенкет. На цій урочистій події присутні всі боги Угариту; Ел благословляє Керета над келихом з вином, обіцяючи йому сімох синів і дочку. Один із його синів буде вигодований богинями Ашерою та Анат, щоб він став гідним спадкоємцем Керета на троні. Ці обіцянки справджуються, але Керет порушує свою клятву Ашері й зазнає нещасть, викликаних, треба розуміти, гнівом Ашери. Керет захворів і здається, що він ось-ось помре.
Один з його синів, Ельху, дуже засмучений, оскільки він вважав, що його батько — божественного походження й тому безсмертний. З тексту також випливає, що внаслідок хвороби царя немає дощів і країні загрожує неврожай — цей мотив ми зустрічали в «Епосі про Ваала». Керет велить Ельху не гаяти часу на співчуття, а послати за своєю сестрою, жалісливою Титманат, чиє ім’я означає «восьма». Вона разом з Ельху має приготувати жертву Елу; щоб повернути землі плодючість, Ельху приносить Ваалу в жертву олію. Ел, сім разів запитує богів, чи може хто-небудь з них зцілити Керета від його недуги. Коли з’ясовується, що ніхто не може цього зробити, Ел говорить, що він сам застосує свої чари, щоб вигнати хворобу, й для цього одламує шматочок гною. Тут у тексті таблички маємо пропуск, а далі з’ясовується, що Ел послав богиню-цілительку Шатакат, звелівши їй полетіти через сотню міст І селищ і знайти засіб вилікувати Керета від його недуги. Богині вдається здійснити свій задум, і з’являється звістка про її перемогу над смертю.До Керета повертається апетит, і він знову посідає своє місце на троні. Тим часом його старший син Ясиб виношує задум сісти на батьківський трон і, увійшовши до кімнати, де був хворий Керет, він прорік, що батько скоро потрапить до пекла і вимагає, щоб Керет залишив трон і передав йому владу. Поема завершується страшенними прокляттями, які обрушує на Ясиба його розгніваний батько.
Можливо, ця цікава легенда містить певний історико-леґендарний субстрат, але зрозуміло, що здебільшого вона має міфологічний характер, а деякі її частини вказують на зв’язок з ритуалом.
5,3,
Еще по теме Леґенда про Керета:
- Леґенда про Акхата
- Про нараду Брюховецького зі своєю старшиною, як вигнати з Малої Росії воєвод; про виконання того рішення і про воєвод, що втримались у деяких містах; про полтавську вірність; про благовіщенське свято і про сніг на нього; про монарший гнів на Малу Росію за зраду і про мстиву війну за те Ромодановського; про вихід Брюховецького на оборону вітчизни і про з'єднання його зі своїми полками на Сербинському полі; про прибуття д
- Про перший невдалий російський похід на Крим τα про причини його; про довгочасні християнські шкідливі незгоди і про успіхи через те у бусурман; про згоду та союз християнський, страшний для бусурман; про лихий знак Самойловичеві; про воєвод, котрі були в московських військах; про з'єднання гетьмана та його полків і про дарування гетьманові від Величковського образу його патрона з віршами; про тодішню генеральну старшину та полковників; про злу- чення з московськими військами та про пе
- Про виправу до Нестервара полковників Ганжі й Остапа; про те, як відкупився Нестервар; про винищення нестерварських жидів; про взяття Нестервара та інших тамтешніх міст; про страх поляків і про \їхню втечу; про заміряння козацьких кордонів по річку Горинь; про дбалість примаса Віцерекса після смерті короля Владислава; про новопризначених гетьманів.
- Про злий умисел султана й вейзира турського на викоренення запорожців; про нещасливу їхню в тому ділі поведінку з погублен- ням у Запорозькій Січі численних янчарів; про щастя в тому запорожців і про всі тодішні діяння; про подяку їхню спасителеві Богу; про взятих живцем янчарів і про викуплення їх ханом; про чотири агиу що викупилися; про запорозький листу з підозрінням і діткливо писаний до Дорошенка; про клятвенн
- Про царювання трьох царів у Pocii; про стрілецький бунт і причини його; про якості государя Петра Олексійовича; про подГі, що були за його царювання; про розмежування Косоговим полтавських грунтів із коломацькими; про ханського посла в Москву і про постановления миру з Кримом; про королівські затяги козаків на Віденську війну і про заборону тих його затягів; про повторну переволочанську розміну і про викуплення Шеремета; про царське жалування, послане ханові.
- Про вибиття поляками з Полісся палїівців; про підпадання кримських солтанів з Петриком під Полтавський полк; про виправу за Дніпро Палія з лубенським полковником Свічкою для воєнного промислу; про гетьманське рушення з Лубен до Батурина; про повідомлення через грамоту в Москву про тодішні події; про гетьманський універсал у Засеймській сотні, в якому пропонується їм лишатися в спокої; про прусськог
- Про присилку на Ніжинське воєводство Савелова з супровідною патріаршою грамотою до гетьмана; про відвідання митрополитом Ясинсъким своєі єпархГі і про посвячення великоі мурованої церкви в Лубенському монастирі; про Петрикову втечу із Січі в Крим і про постановлення його гетьманом на Каланчаку; про Петрикові похвалки в тодішньому його намірі; про солтанський марш з Петри- ком на Малу Росію і про іхн
- Про турецьку завзятість на поляків і про головну поразку турків під Хотином від Собеського з поляками та козаками; про смерть короля Вишневецького; про вибрання на королівство Собеського і про перший його некорисний мир із турками; про козацьке лицарство під Хотином супроти турчина і про турецьку ярість за те на козаків із приготуванням до їхнього викоренення; про уманський бунт у Світлий понеділок і про вибиття Дорошенкових полковників та сердюків; про лядську й Ханенкову вдячність їм за те і п
- Про безперервне озлоблення поміж козаків; про обмову Многогрішного Мокрієвичем; про взяття йогоу Многогрішного, з товаришами до Москви і про вічне заслання їх у різні місця; про вибрання після Многогрішного на гетьманство Івана Самойловича; про дані йому монарші статті і про його попереднє життя; про царських послів, що мали бути на царських комісіях з поляками; про Дорошен- кову піджогу турків на поляків і на взятт
- Про королівські кошти, покладені на комедію; про відхід турків з Камуянця-Подільського і про віддання його полякам; про вальний Варшавський шеститижневий сейм; про смерть Лежайського, новгородського архімандрита, з надгробком, йому написаним; про тодішній голод та дорожнечу; про сонячне мінення; про елекцію і вибрання на ній на пожиттєве київське війтівство Дмитра Полоцького; про гетьманське перебування у Воронежі над Доном і про його повернення звідтіля назад.
- Про справу Жабокрицького, номіната Луцько'і єпископії, його корес- понденцїі і про патріарші та царські відповіді; про листовну відозву архімандрита Хрисанфа до гетьмана; про смерть царя Іоанна Олексійовича; про шкідливе ординське вторгнення на Україну у помсту за Казикермен; про прусських музикантів, які прибули з Москви. Про бажання коронного гетьмана через лист відомостей у гетьмана Мазепи. Про запорозьку приязн