5.7. Міфи про Ваала

Сім табличок, які містять міфи про Ваала, дуже погано збереглися, тому неможливо визначити первісну їх послідовність або з’ясувати, чи становили коли-небудь викладені на них епізоди зв’язну розповідь, подібну до тієї, яку ми знаходимо у вавилонському Епосі про творен­ня.

Міф про Ваала та води. Персонажі, які фігурують у цьому епі­зоді — вищий бог Ел, якого часто називають Бугай Ел, батько богів, який перебуває в полі Ела біля джерела річок; його син Ваал, бог пло- дючоЬті, якого часто називають «вершником хмар», а як бога блискав­ки та'грому — Хададом; крім того, є ще бог морів та річок.Ям-Нахар, який ворогує з Ваалом; Ям-Нахао — улюбленець Ела, а Ваал — бун­тівник проти свого батька Ела. Інші персонажі: бог ремісників Котар-і- Хасис, який з’являється у кількох міфах про Ваала; богиня сонця Ша- паш (угаритська форма акадського Шамаш), яку часто-густо назива­ють Світочем Богів; Ашторет— дружина Ела та мати богів; повели­телька моря Ашера, яка хотіла захопити трон Ваала для свого сина Аштара (Агар); сестра Ваала Анат, яка відіграла важливу роль у бага­тьох міфах про Ваала,

У міфі, про який ідеться, Ям-Нахар відряджає гінця до ради богів, вимагаючи, щоб йому видали Ваала. Налякані боги схиляють голови, й Ел обіцяє видати Ваала посланцеві Ям-Нахара, Бачачи це, Ваал дорі­кає богам за їхній переляк і нападає на посланця, але Анат та Ашторет його втримують.

У символіці міфу Ям-Нахар — це ворожий аспект моря та річок, які загрожують затопити землю, натомість Ваал — це благий аспект вод, які переходять у дощі.

Ваал їздить хмарами, роблячи грім та блискавки і в такий спосіб демонструючи свою силу, але також у відповідний час насилаючи добрі дощі, роблячи землю плодючого. Коли ми розглядатимемо давньоєврей­ську міфолопо, то побачимо, що багато міфів про Ваала були сприй­няті стародавніми євреями й увійшли в їхні уявлення про бога Ягве, коли вони оселилися в Ханаані, В іншому варіанті міфу перемога Ва­ала над силами невпорядкованості та хаосу зображена як вбивство се­миголов ого змія Лотака (давньоєврейського Левіафана), що свідчить про вплив на ханаанську міфологію акадського міфу про вбивство Тиа­мат Мардуком.

Анат вбиває ворогів Ваала. Цей епізод пов’язаний з міфом про перемогу Ваала над Ям-Нахаром і має в собі відлуння єгипетського міфу про Кришучу, який забажав знищити рід людський І якому зава­дила в цьому богиня Хатхор. Сестра Ваала, богиня Анат, влаштовує прийом, щоб відсвяткувати перемогу Ваала над Ям-Нахаром. Усі зби­раються в палаці Ваала на горі Цафон[‡], горі богів «на північному боці». Це місце часто згадується у давньоєврейській поезії як обитель богів. Намастивши шкіру рум’янами та хною для бенкету, Анат зачиняє двері палацу й розпочинає вбивство всіх ворогів Ваала. Вона підвішує на оперезок голови та руки вбитих і забредає по коліна у кров. Ця остання деталь трапляється й у розповіді про те, як Хатхор вбиває ворогів Ра.

Спорудження будинку для Вдала. Нагадаємо, що після перемоги Мардука над Тиамат, «Епос про творення» оповідає про те, як боги споруджували для Мардука храм Есагілу.

Тоді відряджають гінців до бога ремесел Котара, а коли він прибу­ває, його приймають з великими почестями і влаштовують на Його честь бенкет. Потім між Ваалом та Котаром відбувається цікава суперечка про те, слід прорубувати в новому будинку вікно чи ні. Котар наполя­гає на тому, що в будинку мусить бути вікно, але Ваал заперечує проти цього, вочевидь не бажаючи дати Ям-Нахару підглядати за його на­ложницями. Проте Котар усе ж таки наполягає на своєму, і будинок споруджують з вікном, через яке Ваал може посилати громи, блискав­ки та дощ. Завершення спорудження будинку відзначається великим бенкетом, на який Ваал запрошує всю рідню і сімдесят дітей Ашери. На бенкеті Ваал проголошує себе верховним богом і заявляє, що ие надсилатиме данину Моту — богу неплідності та пекла, новому фаво­ритові Ела. Так у міфологію Ваала вводиться новий персонаж, І на­ступні епізоди розповідають про боротьбу Ваала з Мотом. Подолавши загрозу вод, персоніфікованих Ям-Нахаром, Ваал тепер має протисто­яти небезпеці, яка загрожує плодючій землі з боку голої пустелі, пер­соніфікованої Мотом. Можливо, є зв’язок між іменем бога Мота та давньоєврейським словом «мот», що означає «смерть». Висловлюва­лося припущення, що псалом 47 (15) містить натяк на Мота; замість канонічного варіанта «він буде вождем нашим до самої смерті» деякі вчені схильні розшифровувати текст так: «Він поведе нас проти Мота».

Ваал та Мот. Таблички, в яких ідеться про конфлікт Ваала та Мота, збереглися дуже погано і їхній текст не дуже зрозумілий. Можливо, подальші дослідження та виявлення нового матеріалу з’ясують місця, які досі залишаються нерозшифрованими. Те, що ми тут наводимо, ґрунтується на загальновизнаному фахівцями в угаритській міфології матеріалі.

Напевно, Ваал відрядив до Мота гінців Нупана та Угара, щоб вони передали йому відмову сплачувати данину. Вони повернулися від Мота з посланням із погрозами, яке викликало у Ваала страх, тому він наді­слав Моту смиренну відповідь: «Будь милостивим, божественний Моте, я твій раб, я твій слуга навіки», Мот радіє й оголошує, що Ваал навіки приборканий. Потім ми дізнаємося, що посланці, прибувши на поле Ела, повідомляють, що знайшли Ваала мертвим, але про причину його смерті нічого не сказано, 3 наступного видно, що Ваал перебуває у пеклі, як і Тамуз.

Почувши цю новину, Ел зійшов з трону й сів на землю, посипав голову попелом і вдягнувсь у верету, почав бити себе камінням по що­ках, Він несамовито волає, оплакуючи Ваала. Анат вирушає на пошу­ки брата і, знайшовши його тіло, з допомогою Шапаша переносить його на гору Цафон і ховає, а після похорону влаштовує велику тризну. З тексту можна зрозуміти, що Ваала не було сім років — років посух та голоду. Коли минули ці сім років, Анат хапає Мота, перерубує його мечем, розпорошує своїм віялом, спалює на вогні, перемелює на річ­ному млинку й сіє у землю — всі ці дії наочно символізують різні ста­ни обробки зерна,

Після пропуску в тексті ми дізнаємося, що Елу сниться, немовби Ваал живий. Він на радощах сміється й гучно проголошує, що Ваал живий; Ед повідомляє цю новину Анат та Шапашу. Але хоча вважаєть­ся, що Ваал живий, ніхто не знає, де він, і лунає: «Де могутній Ваал? Де пан, володар землі?».

Доки Ваал знаходився у пеклі, постало питання про його наступни­ка, і Ашера запропонувала свого сина Аштара як претендента. Сівши на трон, Аштар виявив, що його ноги не дістають до підніжжя трону, а голова — до його верху.

Потім наведене описання занепаду землі, викликане відсутністю Ваала, й Шапаш, Світоч богів, вирушає на пошук зниклого бога. За­ключна частина того, що можна назвати «Епосом про Ваала», описує повернення Ваала на трон на Цафоні. Він знову вступає в конфлікт із Мотом, який, можливо, ожив. Відбувається жахлива битва, два боги б’ються один з одним, мов бугаї, брикаються, мов жеребці, і врешті- решт обидва падають на землю.

Шапаш розбороняє бійців, відбувається якесь примирення; Ваал повертається на трон і нагороджує своїх прихильників. Заключна час­тина поеми містить імена писарчука та царя Угарита НІкмаду, під час правління якого вона була записана. Це дає нам можливість датувати запис Епосу добою Амарни — серединою XIV ст. до Р.Х.

Напевно, матеріал поеми є значно давнішим. Угарит перебував у 'фсрі впливу як ассирійської, так і єгипетської цивілізації, й ці північ- юханаанські міфи виявляють наочні ознаки впливу як акадської, так і 'гипетської міфології.

Існує ще два пов’язаних з Ваалом міфи, які ке входять до Епосу про Заала, проте, говорячи про угаритську міфологію, їх не можна обми­нути мовчанкою.

Міф про Хадада. Табличка, яка містить цей міф, пошкоджена, й текст дуже важко прочитати. Понад те, немає впевненості, чи на ній їаписано весь міф, чи тільки його частину. Проте того, про що вдалося дізнатися з цієї таблички, достатньо, щоб додати окремі деталі до цик­ну міфів про Ваала. Хадад— це інше ім’я Ваала, коли йдеться про нього як про бога грому та блискавки. Це ім’я часто згадується в Ста­рому Заповіті, наприклад, у теофорних іменах сирійських царів —Бен- Хадад та Хададаєзер. У цьому міфі богиня Ашер, володарка моря, та бог місяця Ярих відправляють своїх служниць до Ела, щоб вони моли­ли його про допомогу проти нападу чудовиськ, яких надсилає Ваал І які пожирають їх, мов хробаки. Ел велить Ашері та Яриху піти в пус­телю й, сховавшися там, породити диких звірів з рогами та горбами, як у буйволів, передрікаючи, що, побачивши їх, Ваал-Хадад піде полюва­ти на них.

Цей міф, імовірно, є варіантом розповіді про смерть Ваала та про те, як його розшукувала Анат. У ньому також відображено шумеро- акадський міф про подорож у підземне царство Тамуза та врятування звідти Тштар.

Анат і буйвіл. Цей фрагмент становить інтерес, оскільки свідчить про той факт, що скотолозтво, яке у євреїв каралося смертю, у ханаан- ців вважалося сакральним діянням. Міф розповідає про те, як Анат, розшукуючи Ваала, дізнається від своїх слуг про те, що той пішов на полювання, і йде за ним, Коли Анат наздоганяє Ваала, його охоплює любовне почуття до неї, він перетворюється на бугая й злягає з нею. Фрагмент завершується словами: «Від Ваала народився дикий бугай, буйвіл, що сідлає хмари». Могутній Ваал був у захваті.

Цей міф відображає також практику одруження брата із сестрою, яка в Єгипті була правилом для фараонів, Грецький міф про Зевса та Іо, можливо, походить з ханаанських джерел.

5.2.