СаєнтологІчнІ рухи

СаєнтологІчнІ (від англійського зсіпсе — наука і грецького Іоііоя — вчення) рухи — одна з форм нетрадиційної релігійності. СаєнтологІчнІ вчення прагнуть поєднати в собі науку і релігію, адекватно віддзерка­лити проблеми сучасного західного індустріального суспільства.

Діанетика, Засновником діанетики (наукології) став Рон Габард (1912-1986)— відставний військовий, відомий письменник-фантаст. 1950 р. він видає в Америці книжку «Діанетика — сучасна наука розу­мового здоров’я, яке є однією з найпопулярніших у світі: 14 мільйонів примірників дванадцятьма мовами народів світу, в тому числі й росій­ською. 1954 р. в Каліфорнії зареєстрована Церква наукології, яка нині поширилася по всьому світі І має б мільйонів прихильників, Вчення Габарда побудоване на поєднанні новітнього буддизму, інших світових релігій, фантастики, науково-технічних досягнень, практики психоана­лізу, У створеній релігії багато власних нових термінів (тетаи — істо- та-дух, яка періодично вселяється в якусь життєву форму, вічно вті-

люючись; інграм — накопичений протягом багатьох перевтілень пев­ний життєвий досвід людини, від якого вона прагне звільнитися). Діа­нетика пропонує нову технологію життя-звІльнення ВІД циклів пере­втілень. Завдяки цій технології людина отримує владу над собою, здій­снює контроль над матерією, енергією, часом і простором. Метою за­пропонованого Габардом вчення визнається досягнення внутрішнього спокою, мудрості, міцного здоров’я та найвищої духовної досконалості. Саме це приваблює й прихильників діанетики в Україні, які поки що організаційно не визначені.

Наука розуму (Релігійна наука) — сучасний синтетичний ідейний рух, що прагне в межах свого релігійно-філософського вчення пере­плавити ідеї гностицизму, теософії, метафізики, індуїзму, окультизму, об’єднавши східну містику і біблійне вчення.

Християнська наука. Це релігійний рух, що виник у XIX ст. в Америці з Ініціативи Мері Ен Морс Бейкер (1821-1910). В основі цьо­го вчення — принцип духовного зцілення без використання медикаме­нтозних методів лікування. Використовуючи систему психічного зці­лення доктора Фіне аса Квимбі, М. Бейкер видала декілька книг (зок­рема «Наука і здоров’я», «Ключ до Писання»), в яких дає «єдино вір­не» тлумачення Біблії. Отримані засновницею нової Церкви Божі об’яв­лення її прихильники сприймають як біблійні, а саму М. Бейкер — як наступницю Христа. Нині в Церкві налічується майже півмільйона членів, об’єднаних у 3000 конгреґацій по всьому світові.

Крім означених течій, в Україні є група вірних, яку важко ідентифі­кувати з будь-якою з них.

Подана панорама нетрадиційних релігійних напрямів І течій і здій­снений аналіз останніх дозволяє спрогнозувати можливі явища і про­цеси в цьому середовищі на найближчу перспективу. Тенденція до роз­ширення кордонів поліконфесійності на релігійній карті України має незворотний характер. Протягом найближчих років релігійний іннова­ційний процес (релігієтворення) триватиме з різною мірою інтенсив­ності.

З боку модернових релігійних утворень можна очікувати активного пошуку форм взаємин з державою, громадськістю, традиційними Церк­вами. Більшість неорелігій, щоб зберегтися і функціонувати в сучас­них умовах, змушені будуть вписуватися в конкретну соціально-еконо­мічну, політичну та ідеологічну ситуацію, пристосовуватися до вимог часу.

Непросто складатимуться стосунки з державою, що пояснюється відсутністю в Україні чіткої державної політики щодо релігії і церкви. Оскільки багато місцевих владних структур не дотримуються чинного законодавства, це штовхає окремі релігійні громади на порушення за­конів, спричиняє непорозуміння з органами влади, які зволікають з реєстрацією, дозволом на будівництво культових споруд тощо. Сього­дні нетрадиційні релігії виборюють право на існування, і ця тенденція збережеться й надалі, якщо не закон, а особисте — емоційне (подоба- ється/не подобається) і політико-прагматичне (вигідно/невигідно) — ставлення державного чиновника визначатиме долю тієї чи іншої гро­мади. На наш погляд, роль держави в цих справах має обмежитися ко­нтролем за дотриманням законів про свободу совісті, просвітницько- інформативною і соціально-психологічною (створення спеціальних центрів психологічної експертизи і реабілітації) функціями.

В інтересах самих релігійних громад важливим є врахування на­слідків діяльності екстреміських угруповань, коригування припливу до них людей випадкових, психічно хворих, прагматичних, по суті безре­лігійних, щоб уникнути в майбутньому виявів релігійного фанатизму, екстремізму, зменшити зовнішню конфліктність і внутрішні супереч­ності.

Будучи по суті своїй наднаціональними, позадержавними, більшість модернових релігійних рухів спробують поєднати універсальність своїх віровчень із включенням у державний процес в Україні, а це викличе до життя нові феномени суспільно-релігійних стосунків, які ще мають бути вивчені.