ВСТУП

Актуальність досліджуваної теми. Проголошення незалежності України та політична лібералізація, яка зумовила радикальні суспільні перетворення, вплинули на життя представників всіх етносів, що її населяють.

Україна - держава багатонаціональна. Політична стабільність та економічний добробут в ній багато в чому залежать від виваженої національної політики. Перепис населення 1989 р. свідчить, що в Україні співіснують представники 131 національності. У зв’язку з цим великого значення набувають дослідження їх історії і культури, що сприяло б успішному вирішенню проблеми співіснування етносів.

Стаття 11 Конституції України, вказує, що політика держави щодо національних меншин має сприяти збереженню та розвиткові їх етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності.

Все це стосується і українських болгар, яких за даними перепису 1989р. налічувалось 233.800 чоловік. Болгари відносяться до етнічних груп, які суттєво вплинули на розвиток південноукраїнського реґіону. Проте висвітлення багатьох аспектів цього процесу не було зроблено належним чином, хоча вивчення історії болгарської діаспори й має давню традицію в українській історичній школі. Протягом ХІХ-ХХ ст. з’явилось чимало досліджень, які торкалися проблеми у різних аспектах. В той же час існують і лакуни. Однією з них є рання історія болгарської діаспори України у XVIII ст., яка потребує створення комплексного дослідження з історії переселення та процесу адаптації болгар на нових місцях мешкання, питань адміністративного та церковного устрою переселенців, соціально-економічного та етнічного розвитку у середовищі діаспори.

Ступінь наукової розробки проблеми відзначається недостатнім рівнем, попри те, що багато її складових розроблено у контексті тематичних досліджень: з історії заселення, складання церковної структури півдня України тощо.

Зв’язок з науковими темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках наукової теми історичного факультету Запорізького державного університету - "Міжконфесійні відносини в етнічних процесах Південної України у XVnI-ХІХ ст." (№ державної реєстрації - 16/97).

Об’єктом дослідження даної роботи є комплекс джерел з історії болгарського населення України у XVIII ст.

Предметом дослідження є історичні умови, в яких відбувалось виникнення болгарських поселень, специфіка адміністративного устрою колоній, соціально-економічні та етно-культурні процеси у середовищі переселенців протягом 1724-1800 рр.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від 1724 до 1800 рр. Нижня межа відповідає часу прибуття та оселення в Україні першої групи болгар у складі військової команди майора І.Албанеза. Верхню межу зумовлено початком нового етапу у політиці російського уряду щодо переселенців з Балканського півострова, зорієнтованого на цивільну колонізацію.

Територіальні рамки дослідження визначаються південним кордоном України у складі Російської імперії: в період 1724-1752 рр. це землі українських козацьких полків; з 1751 по 1775 рр. - північні окраїни Запорозьких Вольностей, на яких урядом було поетапно створено Нову Сербію та Слов’яносербію, а згодом Новоросійську губернію; з 1775 р. до кінця століття - анексованими Російською імперією землями Запорожжя, міжріччям Дніпра та Південного Бугу, Очаківським степом. Така рухомість пояснюється тим, що абсолютна більшість болгарських переселенців у XVIII ст. входила до складу іррегулярних військових формувань, які оселялись урядом на кордонах імперії.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що проведено комплексне і систематичне вивчення різних аспектів історії болгарської діаспори в Україні XVIII ст., виявлено і висвітлено роль переселенців у процесах історичного розвитку та господарського освоєння реґіону.

Мета роботи полягає в реконструкції процесів переселення, влаштування, господарювання, церковного і культурного життя болгар в Україні з 1724 по 1800 рр., що значно допоможе у створенні моделі загальноукраїнської історії.

Для її досягнення дисертант вважає доцільним поставити перед собою наступні дослідницькі завдання.

• Систематизувати виявлені джерела і літературу з історії болгарського населення України, з’ясувати ступінь їх репрезентативності та наукової значущості.

• Визначити роль болгарського елементу в просуванні Російської імперії на півдні України.

• Дослідити еволюцію політики російського уряду по відношенню до болгар та їх юридичного статусу.

• Висвітлити основні напрямки господарської діяльності переселенців.

• Розглянути процес соціальної диференціації в їх середовищі.

• Реконструювати церковне життя болгарських громад.

• Встановити хід етнічного розвитку діаспори.

В основу дослідження було покладено діалектичні принципи пізнання:

• Принцип історизму, який визначається підходом до історичних явищ та процесів з позицій динаміки, а не сталості, вивченням їх взаємозумовленості, заглибленням в детермінованість.

• Принцип всебічності то об’єктивності, реалізований через сукупний аналіз комплексу джерел з історії болгарської діаспори в Україні, умов, які впливали на різні аспекти життєдіяльності переселенців.

• Принцип багатофакторності, завдяки якому стало можливим визначення об’єктивних та суб’єктивних факторів впливу на процес переселень до України.

Вищеназвані принципи було реалізовано через залучення комплексу методів, серед яких важливу роль відіграли описовий, історико- порівняльний, ретроспективний, статистичний, діалектологічний та картографічний.

Основні положення дисертації, які винесено на захист:

• Переселення болгар в Україну у XVIII ст. розпочалося не з етнічних болгарських земель, не з метрополії, а з осередків болгарської колонізації, що утворилися на південних кордонах Австрійської імперії.

• Початковий етап болгарської колонізації відбувався з 1724 по 1751 рр. Більшість болгарських переселенців у XVIII ст. входила до складу іррегулярних військових формувань.

• Протягом всього XVIII ст. не було створено ефективної системи управління поселеннями, нормованої законодавчими актами та не визначено юридичний статус їх мешканців, що призвело до розпорошення болгар та їх часткової рееміграції.

• У середовищі військових поселенців відбувався процес соціальної еволюції. Офіцерство болгарського походження поповнило лави південноукраїнського дворянства.

• У галузі сільського господарства болгари запозичили найбільш раціональні елементи української традиції, в свою чергу збагативши її досягненнями в городництві та виноградарстві.

• Етнічний розвиток діаспори характеризується, з одного боку, консервацією архаїчних рис болгарської культури, з іншого ж - проникненням схід- нороманської і східнослов’янської культур та асиміляцією.

• Церковне життя болгарських громад вже по перших часах уніфікується згідно загальних норм російської православної церкви.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його матеріали можуть бути використані при читанні курсу історії України XVIII ст. у вищих навчальних закладах, при читанні спеціальних курсів, а також при розробці проблем історії формування поліетнічного та багатоконфесійного складу населення України, створенні бібліографічних покажчиків та підготовці археографічних видань.

Апробація дослідження. Висновки та основні положення дисертації знайшли відображення в доповідях на наукових конференціях: 4 щорічних науково-практичних, викладачів та студентів ЗДУ (1996-1999), 1 всеукраїнській - "Адміністративний устрій в Україні XVI-XX ст." (м.Запоріжжя, 13-14 жовтня 1999 р.), та 2 міжнародних - "Міжнародні зв’язки у Європі" (м.Запоріжжя, листопад 1996 р.) та "Запорозьке козацтво у пам’ятках історії та культури" (м.Запоріжжя, 2-4 жовтня 1997 р.), Всеукраїнських наукових читаннях з питань аграрної історії, присвячених пам’яті Д.П.Пойди (ІІІ-і) (м.Дніпропетровськ, 19 листопада 1998 р.); а також у 10 статтях і тезах автора по темі дослідження, підготованих ним монографії та розділі колективної монографії.

Достовірність результатів історичного дослідження забезпечується комплексом документів і матеріалів, а також сукупністю принципів, на основі яких виконано дисертацію.

Структура роботи обумовлена поставленими метою і завданнями. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел та літератури.