Адміністративні зміни в Австрійській імперії

Поразка Австрійської імперії в австро-прусській війні 1866 р. спричинила загострення суперечностей усередині країни між Австрією та Угорщиною, що за грожувало розпадом імперії Габсбургів.

Австро-Угорщину очолював імператор із династії Габсбургів, водночас він був королем Угорщини. Його влада була обмеженарейхсратом в Австрії та сеймом в Угорщині. Спільними для імперії були міністерства закордонних справ, військово-морське та фінансів, решта міністерств були самостійними для Австрії та Угорщини.

Законодавча влада щодо імперських справ на­лежала делегаціям, що складалися з представників австрійського та угорського парламентів і склика­лися щорічно.

За Конституцією Австрії 1867 р. парламент країни став двопалатним. Палату депутатів обирали провінції (зберігався майновий ценз для виборців), палата панів складалася зі спадкових знатних членів та призначе­них імператором довічних членів.

Довічними членами палати панів були митрополит греко-като-лицької церкви А. Шептицький та відомий український пись­менник В. Стефаник.

Зміни в західноукраїнських землях Галичина отримала обмежену внутрішню авто­номію:

— краєм управляв австрійський намісник, призна­чений із числа польських магнатів;

— з 1861 р. у Львові працює Галицький обласний сейм, перевагу в якому мали поляки;

— уряд відмовився поділити Галичину на Східну і Західну.

Буковина також отримала внутрішнє самовря­дування, проте в Буковинському сеймі більшість мали румуни й німці.

Закарпаттястало складовою частиною Угор­щини і ніякого самоврядування не отримало. Значення змін:

— утвердили в Австро-Угорській імперії парламен­таризм;

— сприяли зростанню громадянської активності на­селення;

— формально затвердили рівність усіх народів імперії;

— стали фундаментом для розгортання національно-визвольної боротьби народів імперії.