2.1. Херсонес Таврійський — головний форпост імперії в Північному Причорномор 'ї

Прийнято вважати, що Крим увійшов до сфери інтересів Візантії після 395 року, коли відбувся розкол Римської імперії на Західну і Східну. Проте, необхідно зазначити, що для візантійців які вважали себе безпосередніми наступниками Риму, жодного «входження» не мало відбутись.

Основним опорним пунктом, як у римську епоху, так і в добу середньовіччя залишався Херсонес (Рис. 2). Ще римляни оточили його невеликими укріпленнями задля більшого захисту. Вони розташовувалися на висоті Безименній, Козацькій, Ай-Ільяс, Сапун-горі та поблизу Балаклавської бухти [153, c. 94 — 121; 154, c. 285]. Частини римської армії також дислокувались у Хараксі, Сімболон Лімені та на Боспорі [258, c. 137 — 138].

Оборонні стіни Херсонеса Таврійського, що зберігають сліди численних перебудов не тільки дозволяють простежити розвиток військово- будівельної техніки, але й дають великий матеріал для висвітлення тривалої історії міста. З часу відкриття у 1894—1900 р. вони неодноразово привертали увагу дослідників. Проте багато питань фортифікаційного будівництва ще вимагають пояснення, а хронологія — уточнення [27, c. 125].

Кілька слів про загальну хронологію будівництва фортифікаційних споруд Херсонесу. Отриманий матеріал та неспокійних характер епохи [351, c. 682] свідчить про те, що великі перебудови й нове будівництво оборонних споруд диктувалося станом обороноздатності, місцем розташування та оборонною значущістю об’єктів і велися містом фактично безупинно на різних ділянках фортечної огорожі. Так, на ділянці ХХІІ вежі із Ш по XI ст.

У римську добу, коли Херсонес став місцем перебування регулярних гарнізонів, оборонна система міста перетерпіла великі зміни і значно удосконалилася. В ІІ—ІІІ ст. уздовж південної й західної ділянок оборонної лінії вперше зводиться передова стіна — протейзхізма. У візантійських фортецях на території Болгарії цей елемент відомий у 30 випадках (зі 125) [287, c. 52]. К. Фосс, зважаючи на ці похідні, вважає протейхізму рідкістю для середньовічної оборонної архітектури, але досить поширеною для пізньоантачних пам’яток [456, c. 80]. Ворота в елліністичній стіні в ХІѴ-й вежі закладаються й новий в’їзд у місто організується вище схилом на захід від ХШ-ї вежі. На відстані орієнтовно 400 метрів від воріт у місто в центральній частини куртини під захистом вежі ХШ ставляться ворота в періболі. Довгий шлях від цих воріт до в’їзда в місто був додатково укріплений напівкруглою вежею XV. Це цікаве інженерне рішення значно підсилило оборону міста. Подібний принцип організації захисту в’їзда в місто у фортецях і замках Західної Європи лише набагато пізніше, у X—ХІ ст., знайшов широке застосування. З боку Карантинної бухти в римську добу місто відгороджується новою оборонною стіною — куртини 22, 23, 24, 25, 26, перебудовується 18-а куртина, що відокремлювала район розміщення військ від міських кварталів. Завдяки спорудженню 21 -ї куртини ближче до берега моря набагато розширюється територія так званої цитаделі [29, c. 377].

У IV — на початку V ст. багато будинків і споруд виявилися зруйнованими: припиняє існування театр, зруйновані й засипані терми, засипана низка рибозасолочних цистерн. У зв’язку зі спорудженням у V ст. заново низки оборонних споруд природно припустити їхнє попереднє руйнування. Найімовірніше, така руйнація була пов’язана з великим землетрусом, який, за даними В. Л. Фірсова відбувся в Криму якраз у той час [390, c.

Пожвавлення фортифікаційного будівництва помітне для V і VI ст. [350, c. 841] До V ст. належать: третя стіна 20-ї куртини, 4 період вежі ХVΠ, другий період круглої вежі. В VI ст. здійснено будівництво четвертої стіни 20-ї куртини, пятий будівельний період вежі ХVΠ, укріплення ХVІ вежі, перебудова вежі ХХІІ, 25-ї і 26-ї куртин [29, c. 378].

Найбільш значної перебудови оборонна система міста зазнала в Х— ХІ ст. У цю епоху зводяться: XIV-а прямокутна вежа, третій ярус 16-ї куртини з хвірткою, прямокутні вежі ХV і ХУ1, середньовічні яруси 18-ї і 19-ї куртин, п’ята й шоста стіни 20-ї куртини, протейхізма на ділянці 16-ї і 17-ї куртин, нова лінія приморських стін із морськими воротами на ділянках 37-ї, 33-ї і 23-ї куртин; на західній ділянці оборон — третя стіна 1-ї куртини, 2-ї, 3я і 4-а куртини.

Цікаво зазначити, що це будівництво оборонних споруд збігається за часом із великим громадським будівництвом у місті. У портовому й північному районах у цей час зводяться нові будинки і великі споруди, місто забезпечується розгалуженою мережею каналізаційних каналів, споруджується водоймище. Саме в цей час відроджується звичай таврування покрівельної черепиці, що також свідчить про значно збільшившийся обсяг виробництва, вказує на розмах будівництва.

Оборонні стіни Херсонесу можна умовно розділити на дві ділянки оборони: південно-східну та північно-західну.