БИТВА ПІД ЖОВТИМИ ВОДАМИ.

Зажадавши вiд Потоцького вивести з України польське вiйсько й скасувати ординацiю 1638 р., Хмельницький у квiтнi 1648 р. iз своїми загонами рушив iз Запорiжжя назустрiч польським вiйськам, що наступали, маючи на метi не допустити з’єднання запорожцiв з селянськими повстанськими загонами.

В авангардi польсько-шляхетських вiйськ, що рушили в напрямку Запорiжжя 11 квiтня 1648 р., було два загони. Один з них на чолi з сином Миколи Потоцького Стефаном i козацьким комiсаром Я. Шемберком iшов суходолом. Налiчував вiн близько 6 тис. чол., серед них понад 2 тис. реєстрових козакiв, решта — польськi загони. Другий загiн, що складався переважно з реєстрових козакiв на чолi з генеральними осавулами Іваном Барабашем та Iлляшем Каратмовичем i нiмецьких найманцiв (4—5 тис. чол.), плив на байдаках униз по Днiпру. Обидва загони бiля Кодака мали з’єднатися i потiм разом вирушити на Запорiжжя. Слiдом за передовими загонами рухалося й основне польське вiйсько на чолi з М. Потоцьким та М. Калиновським (приблизно 10 тис. чол.).

Хмельницький, скориставшися з розпорошення сил польсько-шляхетських вiйськ, вирiшив розгромити їх по частинах. 19 квiтня в урочищi Жовтi Води (Жовтi Води — нинi мiсто й невеличка рiчка — притока р. Інгульця в Днiпропетровськiй обл.), повстанцi, що перед цим з’єдналися з кримськими татарами Тугай-бея, оточили загiн С. Потоцького й Шемберка, змусили його зайняти невигiднi позицiї i перейти до оборони. Допомога ззовнi не пiдiйшла, бо 24 квiтня козаки-реєстровцi, що пливли по Днiпру на байдаках, бiля Кам’яного Затону (поблизу нинiшнього села Днiпровокам’янки Верхньоднiпровського р-ну Днiпропетровської обл.) скликали так звану чорну раду й пiдняли повстання, яке очолили особистий друг Хмельницького Фiлон Джалалiй i черкаський сотник Б. Товпига. Повсталi вбили Барабаша, Караїмовича та iнших прихильникiв шляхетської Польщi й рушили до Жовтих Вод. На бiк Хмельницького перейшли також реєстровi козаки й драгуни українцi, що перебували у вiйську С. Потоцького i Шемберка. 5 травня повстанцi, якi налiчували тодi близько 10 тис. чол., увiрвалися в табiр польсько-шляхетських вiйськ, змусивши їх до вiдступу. 6 травня в урочищi Княжi Байраки (у верхiв’ї р. Днiпровокам’янка) повстанцi разом з татарами вщент розгромили ворожi вiйська. Поранений у бою С. Потоцький помер вiд ран, а Шемберк опинився в татарському полонi.