Богдан Хмельницький.
Першi великi битви, що стали початком визвольної вiйни українського народу проти шляхетської Польщi, вiдбулися навеснi 1648 р. Очолив народнi маси чигиринський козацький сотник Богдан Хмельницький (якому тодi було понад 50 рокiв) — зрiла людина, досвiдчений полiтик i вiйськовий дiяч.
Народився Богдан Хмельницький 27 грудня 1595 р., очевидно, в Чигиринi у сiм’ї дрiбного українського шляхтича Михайла Хмельницького, який служив у магнатiв, а потiм дiстав посаду пiдстарости чигиринського. Учився Богдан спочатку в українськiй школi, а потiм у Львiвськiй єзуїтськiй колегiї, знав латинь та кiлька iноземних мов і був освiченою, культурною людиною.Про зовнiшнiсть i характер Богдана Хмельницького сучасник посол Венецiанської республiки Альберт Вiмiна, що бував в Українi, писав, що на зрiст вiн скорiше високий, нiж середнiй, широкий у костях, сильної будови. Мова його i спосiб керування показують, що вiн має зрiлий i проникливий розум... У поведiнцi вiн м’який i простий i тим викликає до себе любов козакiв, але, з другого боку, держить їх в дисциплiнi суворими карами.
З молодих лiт Богдан Хмельницький служив у козацькому вiйську, ходив у походи проти татар i туркiв, зокрема брав участь у битвi з турками на Цецорських полях у 1620 р. Батько його там загинув, а сам Богдан потрапив у турецький полон, з якого звiльнився тiльки через два роки. Служив у реєстровому козацькому вiйську, господарював на хуторi Суботовi пiд Чигирином, що дiстався йому вiд батька. У 1637 р. вiн був вiйськовим писарем, брав участь у селянсько-козацьких повстаннях 1637—1638 рр., а пiсля придушення їх став чигиринським козацьким сотником.
Добре знаючи нестерпне становище народних мас, якi зазнавали утискiв польських магнатiв i шляхтичiв, Богдан Хмельницьквй тяжко переживав за долю батькiвщини. До того ж йому довелося зазнати особисті кривди. Дрiбний польський шляхтич, пiдстароста чигиринський Данило Чаплинський, користуючись пiдтримкою старости Олександра Конєцпольського, iз загоном своїх слуг напав на хутiр Суботiв, зруйнував його, пограбував майно Хмельницького, побив його малолiтнього сина, захопив дружину.
Скарги Хмельницького королевi залишилися без наслiдкiв. Король начебто сказав Хмельницькому, що вiн, як вояк, носить шаблю i цiєю шаблею може сам себе боронити.Особиста образа, якої зазнав Хмельницький, ще бiльше переконала його, що з польськими магнатами й шляхтичами не тiльки простим людям, а й козацькiй старшинi згоди досягти неможливо.
Встановивши зв’язок iз Запорiжжям, Хмельницький почав пiдготовку повстання. Польськi властi ув’язлили його у Криловськiй фортецi, але з допомогою друзiв йому вдалося звiльнитися, i наприкiнцi грудня 1647 р. вiн утiк на Днiпровський Низ. Оволодiвши островом Томакiвкою, Хмельницький i його прихильники стали скликати всiх незадоволених i готувати сили для збройної боротьби проти польсько- шляхетського режиму. Сюди масами почали сходитися селяни, козаки, мiщани тощо.
Наприкiнцi сiчня 1648 р. повстанцi на чолi з Хмельницьким, пiдтриманi реєстровими козаками, вигнали iз Запорiзькоi Сiчi урядовий гарнiзон i обрали Хмельницького гетьманом. Сiч стала центром форму вання сил. До Хмельницького, на його заклики, як писав сучасник, почало горнутися все, що лише було живого. На Запорiжжя прийшли запорожцi, що жили на Дону, а також донськi козаки.
Щоб забезпечити свiй тил з пiвдня вiд татар i посилити повстанськi загони кiннотою, Хмельницький поїхав до Бахчисарая i в лютому 1648 р. уклав угоду з кримським ханом Іслам-Гiреєм III про спiльну боротьбу проти Польщi. Син Хмельницького Тимiш та кiлька iнших козакiв залишилися в Криму як заложники. За наказом хана в Україну прибув перекопський мурза Тугай-бей з 4-тисячним татарським загоном.
Одночасно з виступом повстанських загонiв пiд проводом Хмельницького на Днiпровському Низу, на Запорiжжi, народнi повстання спалахнули i на Поднiпров’ї, де на боротьбу пiднялися маси селян, мiщан, козакiв. Через це коронний гетьман Микола Потоцький змушений був затриматися на Середньому Поднiпров’ї, щоб погасити там полум’я народних повстань. Зiбравши близько 30 тис. вiйська, Микола Потоцький, що розташувався в Черкасах, i коронний гетьман Мартин Калиновський, який обрав своїм центром Корсунь, розгорнули боротьбу проти повстанцiв. Затримка Потоцького й Калиновського з вiйськами на Поднiпров’ї дала змогу Хмельницькому виграти час, щоб пiдготувати збройнi сили i встановити зв’язки з населенням багатьох районiв України, яке в цей час пiднiмалося на повстання.