Перебудова в Радянському Союзі й Україна

— 1982—1985 рр.— «парад генсеків» — період ко­роткочасного перебування при владі Ю. Андропова та К. Черненка.

— Березень 1985 р.— прихід до влади М. С. Горбачова, який розпочав процес «перебудови».

Перебудова мала охопити основні сфери життя суспільства:

— економіку (перехід від екстенсивних методів гос­подарювання до інтенсивних);

— внутрішню політику (демократизація суспільного життя);

— зовнішню політику (припинення «холодної війни»);

— соціальну сферу (поліпшення матеріального доб­робуту людей);

— ідеологію (ліквідація цензури, гласність).

Основні етапи перебудови

I етап (1985—1988 рр.) — період розробки кон­цепції перебудови, здійснення перших економічних реформ, визрівання політичного курсу перебудови:

— прийняття програми прискорення соціально-еко­номічного розвитку країни (квітень 1985 р.);

Політика прискорення — це політика, яка передбачала розробку довгострокових заходів, спрямованих на соціально-економічний розвиток країни, широке впровадження досягнень НТП, реор­ганізацію управлінської структури, пріоритетний розвиток ма­шинобудування, спробу вирішити традиційні соціальні пробле­ми —житлову, продовольчу, забезпечення населення товарами | повсякденного вжитку тощо.

— реформа М. Рижкова та Л. Абалкіна (червень 1987 р.), суть якої полягала у запровадженні прин­ципу трьох «С» — самостійність, самоокупність, самофінансування. Були ухвалені «Закон про дер­жавне підприємство (об'єднання)», «Закон про коо­перацію» таін.;

— перебування перебудовчих процесів в Україні під контролем радянської номенклатури (при владі залишався консерватор В. Щербицький, оточен­ня якого віддавало перевагу адміністративно-ко­мандним методам керівництва; курс не змінився і при його наступнику В. Івашкові);

— початок політичних реформ (лібералізація, відміна цензури, реабілітація політв'язнів тощо).

У результаті запропоновані економічні реформи виявилися утопічними й непослідовними, проводили­ся невпевнено і зазнали провалу.

II етап (1988—1991 рр.) — період активних політичних перетворень, курс на перехід до регульованої ринкової економіки:

— XIX партійна конференція (червень 1988 р.), на якій було ухвалено рішення про кардинальне ре­формування політичної системи, взято курс на гласність, яка виявилася у поверненні із забут­тя історичних фактів, оприлюдненні інформації про події, що раніше свідомо приховувалися, публікації творів радянських та зарубіжних ав­торів, розповсюдження яких раніше забороняло­ся; у більш широкому ознайомленні радянської": загалу з масовою культурою Заходу, у відмові ві; класових і партійних оцінок суспільних явищ накористь загальнолюдських тощо;

Гласність — політика максимальної відвертості та правди в діяльності державних і громадських організацій, дієва й актив­на форма участі громадської думки в демократичному вирішень | найважливіших проблем країни.

— проведення перших демократичних виборів де Верховної Ради (1990 р.);

— погіршення економічної ситуації (дефіцит товарів, інфляція, черги, перехід підприємств України на бартер — натуральний обмін, низька продук­тивність праці, падіння національного прибутку у 1991 р. на 13 % тощо);

— неспроможність союзних структур здійсню­вати ефективне управління економікою рес­публіки;

— прийняття Верховною Радою СРСР програми пе­реходу до регульованої ринкової економіки (чер­вень 1990 р.), яка з самого початку виявилася не­життєздатною.

У результаті безсистемна перебудова призвела до розвалу народного господарства, зростання інфляції, розбалансованості економіки.