Повноваження Ради:

— оголошення війни і підписання миру;

— організація військових походів;

— покарання злочинців;

— розподіл угідь тощо.

Рішення Ради вважалися рішеннями всього війсь­ка і були обов'язковими для виконання; проводилася вона 2-3 рази на рік: 1 січня, 1 жовтня та після Вели­кодня.

— гетьмана, або кошового отамана,якому належала вища адміністративна, військова і судова влада на Січі. Гетьман вступав у дипломатичні відносини, затверджував судові вироки, очолював військо;

— військового суддю,який за відсутності гетьмана виконував його обов'язки;

— писаря, який очолював канцелярію;

— осавула, який відповідав за оборону Січі й ор­ганізовував військову службу;

— обозного,який відав артилерією, займався комплек­тацією війська;

— військові служителі: довбиш, гармаш, товмач, кантаражний, шафар.

— Вибори старшини відбувалися 1 січня. Символа­ми влади були клейноди — хоругви, булава, печатка, бунчук, литаври і пірнач.

— Старшину обирала і кожна паланка (полк), до яких входили 6-7 куренів. Кількість паланок змінювала­ся від 5 до 8.

— Отже, Запорозька Січ (Кіш) мала низку ключових ознак державності, які згодом були, використані при розбудові держави, та стала захисником від татар­ських нападів.

— Військове мистецтво козаків, на думку бага­тьох дослідників, не поступалося найкращим євро­пейським арміям.

— Запорозька піхота вважалася найбоєздатнішою в Європі. Вона шикувалася у три шеренги: перша стріляла, друга подавала рушниці, третя заряджала їх. Козацька кіннота наступала лавою, тобто півколом, й атакувала ворога не лише з фронту, а й із флангів.

— Ефективно працювали сторожова й розвідувальні служби. «Маяки», запалені сторожею, створювали своєрідний світловий телеграф, яким повідомляли про наближення ворога.

— Для оборони козаки використовували табір — чо­тирикутне рухоме укріплення з кількох рядів зсуну­тих і скріплених між собою ланцюгами возів, усере­дині якого розташовувалося козацьке військо. Табір використовували і в боях, і у переходах. У разі трива­лої облоги або кругової оборони вози могли засипати землею, створюючи вал, а довкола викопували шанці («вовчі ями») із загостреними кілками на дні.

— Козаки вміли успішно штурмувати ворожі фор­теці, здійснювали морські походи на своїх суднах-чайках.

— Реєстрове козацтво— це козаки, зараховані на військову службу Речі Посполитої й записані у спеціальні списки-реєстри.

Ідея створення козацького реєстру належала поль­ському королю Сигізмунду І, який у 1524 р. запро­понував сформувати для захисту південних кордонів держави наймане військо із запорозьких козаків.

Втілив цю ідею його наступник — Сигізмунд II Август. У 1572 р. 300 найманих козаків були записані в реєстр і отримали назву реєстрових. Пізніше реєстр збільшувався і становив, залежно від певнцх обставин, від 1 до 6 тисяч козаків (на середину XVII ст.).