Православна церква в першій половині XVII ст.

Із підписанням Берестейської унії в 1596 р. ста­новище Української православної церкви (далі УПЦ) погіршилося.

1) Відбувся розкол церкви на уніатську, визнану польським урядом, і напівлегальну православну.

2) Відповідно до універсалу короля Сигізмунда III, православне духовенство, яке не приєдналося до унії, було фактично поставлене поза законом.

3) Частина православних церков та монастирів переда­валася новоствореній греко-католицькій церкві.

4) Зачинялися парафіяльні школи.

5) Православна шляхта обмежувалася в правах, православні міщани не допускалися до роботи магістратів.

За таких умов у Львові сформувалася група свя­щеників, очолювана Іовом Борецьким, яка обстоюва­ла право законного існування УПЦ. їх підтримали Запорозька Січ із гетьманом П. Сагайдачним і князь К. Острозький.

Основні етапи боротьби за визнання православної церкви після підписання Берестейської унії:

1) Православні братства вели судові процеси за пра­во володіння церковним майном, опротестовува­ли протиправну діяльність уніатів на сеймах Речі Посполитої.

2) За ініціативою Віденського братства православна і протестантська шляхта уклали договір про тим­часове об'єднання та спільні дії в питаннях захис­ту своїх прав на богослужіння, недоторканності церков та їхнього майна (1599 р.).

3) Переїзд І. Борецького до Києва сприяв утворенню Київського братства, до якого вступили запорозькі козаки на чолі з П. Сагайдачним. Таким чином козацтво продемонструвало свою позицію захис­ників православ'я в Україні, і

4) Спільна з протестантами боротьба на засіданнях сеймів призвела до формального визнання пра­вославної церкви та православного, духовенст­ва у Речі Посполитій, свободи сповідання право­слав'я, повернення братствам прав і привілеїв.

5) У 1620 р. під час перебування в Києві єруса­лимського патріарха Феофана І. Борецький був висвячений на Київського митрополита. Новий митрополит відновив діяльність православних єпископств. Хоча польський уряд оцінив цей крок як протизаконний, в умовах загострення польсько-турецьких відносин не став розправля­тися з новоявленою православною верхівкою.

6) Велася боротьба козацтва за легалізацію право­славної ієрархії. Польський уряд був змушений погодитися на ці вимоги (1622-1632 рр.).

7) У 1633 р. польський уряд видав « Статті для заспо­коєння руського народу», які офіційно визнавали існування УПЦ і надавали широкі права право­славним, у тому числі право обіймати державні посади в Речі Посполитій.

Петро Могила П. Могила (1596-1647 рр.) походив з молдав­ського князівського роду. Освіту здобув у Львівській братській школі та в західноєвропейських універси­тетах. Брав участь у битві під Цецорою та Хотинській війні, проте відмовився від військової кар'єри і подав­ся у православне духовенство. Своє життя він присвя­тив зміцненню і захисту православної церкви.

Могили вели свій родовід від Муція Сцеволи, нащадки якого на-|чебто перейшли з Риму до Греції, а звідти — у молдавські землі.