28. Революційні події в Україні в 1905 – 1907 рр.

— погіршення соціально-економічного становища внаслідок економічної кризи 1900-1903 рр.;

— пи­тання, необхідність здійснення політичної рефор­ми);

— поразка у війні з Японією 1904-1905 рр.;

— невдоволення політикою самодержавства (не­розв'язані аграрне, робітниче, національне поширення ідей марксизму, діяльність рево­люційних організацій.

— 9 січня 1905 р. — «Кривава неділя»— розстріл мирної демонстрації в Петербурзі за наказом російського царя Миколи II; початок революції.

— Масові виступи робітників (створення в ході ре­волюції у Катеринославі, Києві, Одесі, Мико­лаєві, Єнакієвому рад робітничих депутатів,які взяли на себе керівництво боротьбою; поши­рення профспілкового руху в Україні (літо — осінь 1905 р.); висування радами та профспілками таких вимог: встановлення робітничого контролю над ви­робництвом, 8-годинний робочий день, зниження цін на товари у фабрично-заводських крамницях тощо; підтримка українськими робітниками гас­ла російських соціал-демократів «Геть самодер­жавство! »; участь у страйках в Україні в жовтні 1905 р. 120 тис. робітників; збройні виступи тру­дящих Горлівки, Катеринослава, Харкова, Києва, Одеси, Миколаєва у грудні 1905 р.).

— Селянські виступи, які переважно набули ха­рактеру погромів поміщицьких маєтків (навесні 1905 р. селяни розгромили маєток поміщика Терещенка в Сумському повіті, вивезли все майно, інвентар, хліб, а цукровий завод зруйнували та спалили; у жовтні 1905 р. селяни села Вихвостова Чернігівської губернії розгромили поміщицький маєток, спалили горілчаний завод; у відповідь поміщики організували самосуд над 15 активіста­ми виступу, катували їх та вбили; ця трагедія стала відомою всій країні і лягла в основу повісті М. Ко­цюбинського «Фата Моргана»).

— Виступи в армії та на флоті (збройне повстання на броненосці «Потьомкін» у червні 1905 р.; пов­стання моряків Севастополя на чолі з лейтенан­том П.

— Національний рух (українська національно-свідо­ма інтелігенція вимагала скасувати будь-які національні привілеї та встановити рівноправність народів у Російській імперії, забезпечити вільний розвиток української мови й культури, запровади­ти навчання в Україні рідною мовою, користуван­ня українською мовою в судах та інших держав­них установах, забезпечити існування культурно-освітніх гуртків і товариств, видання україномов­ної літератури).

— Здобутки національного руху в період революції (виникнення легальної української преси (всьо­го в 1905-1907 рр. виходило 24 періодичні видан­ня); діяльність культурно-освітніх організацій «Просвіта», в якій брали участь М. Аркас, Б. Грінченко, М. Коцюбинський, Леся Українка, Панас Мир­ний, Д. Яворницький та ін.; відкриття українських шкіл; перші спроби викладання українською мовою в університетах — в Одесі М. Грушевський викла­дав історію України, в Харкові професор О. Сумцов почав викладати історію літератури).

— Діяльність українців у І Державній Думі, вибо­ри до якої відбулися навесні 1906 р. (Українські політичні партії, за винятком радикальної та де­мократичної, бойкотували вибори. У результаті від України було обрано 102 депутати від дев'яти українських губерній. Українці створили в Думі для відстоювання своїх інтересів Українську парламентську громаду на чолі з І.Шрагом,до складу якої увійшли 42 особи. Національну програ­му думської громади обґрунтував М. Грушевський. Вона передбачала надання права на національно-територіальну автономію України зі своїм облас­ним сеймом, запровадження української мови в на­родній школі як мови викладання тощо. Українська громада збиралася поставити ці вимоги перед Ду­мою, проте здійснити цю акцію не вдалося у зв'яз­ку з розпуском І Державної Думи 8 липня 1906р.).

— Діяльність українців у II Державній Думі, вибори до якої відбулися в січні 1907 р. (У виборах взя­ли участь усі українські політичні партії. В ре­зультаті Україну в Думі представляли 102 депута­ти. Українські делегати створили свою фракцію, що налічувала 47 осіб, більшість яких станови­ли селяни. Українська думська громада вимага­ла автономії України, запровадження української мови в систему освіти та державного управління, створення кафедр української мови, літератури, історії в університетах, запровадження української мови в учительських семінаріях з метою підготов­ки викладачів. II Державна Дума була розпуще­на через 102 дні роботи, 3 червня 1907 р. Було за­проваджено новий виборчий закон, який забез­печував поміщикам і буржуазії перевагу в Думі. Цей закон фактично став державним переворо­том і відновив самодержавство. Події 3 червня знаменували поразку революції 1905-1907 рр. Українські проблеми залишилися невирішеними).