РІШЕННЯ ЗЕМСЬКОГО СОБОРУ 1 ЖОВТНЯ 1653 р.
Для остаточного розв’язання питання про вiдносини України з Росією i початок вiйни з Польщею 1 жовтня 1653 р. було винесене на розгляд Земського собору, який зiбрався у Грановитiй палатi Кремля.
Земський собор вирiшив почати з Польщею вiйну, «стояти и против польского короля война весть». Для дальшої долi України важливим було визнання Росiєю України вiльної, незалежної країни. Про це у рiшеннi Земського собору говорилося так: «Чтоб их не отпустить в подданство турському султану или крымскому хану, потому что они стали присягою королевскою вольныелюди».
Пiсля ухвали Земського собору 9 жовтня 1653 р. для здiйснення з Москви в Україну було виряджено посольство на чолi з ближнiм боярином Василем Васильовичем Бутурлiним. Крiм Бутурлiна, в складi посольства були окольничий І. Алферов i думний дяк Л. Лопухiн. А всього в посольствi їхало понад 40 рiзних сановникiв i службовцiв: дев’ять стольникiв, три стряпчi, сiм дворян, 13 пiддячих i перекладачiв. Посольство супроводжували 200 стрiльцiв з трьома офiцерами.
До Переяслава посольство прибуло 31 грудня 1653 р. i було урочисто зустрiнуте старшинами. Богдан Хмельницький, який за кiлька днiв до цього повернувся з-пiд Жванця в Чигирин, прибув до Переяслава 6 сiчня 1654 р. i 7 сiчня вiдвiдав Бутурлiна.
Про дiяльнiсть посольства В. Бутурлiна, Переяславську Раду i оформлення вiдносин мiж Украiною i Росією українських документiв в оригiналах фактично немає. Дiзнаємося про цi подiї передусiм з Статейного списку — тобто письмового звiту — посольства В. Бутурлiна, в якому, звичайно, події зображуються у вигiдному для росiйського уряду свiтлi. У цьому списку говориться, що вранцi 8 сiчня 1654 р. у гетьмана вiдбулася таємна рада з генеральними старшинами й полковниками, на якiй, мабуть, обговорювалися умови (статтi) переходу України пiд владу росiйського царя.
Того ж дня, 8 сiчня, як говориться далi у списку, о другiй годинi дня ударами в литаври скликався народ на загальну раду.
Коли народ зiбрався, говорилося далi в Статейному списку В. Бутурлiна,— в коло вийшли старшини й гетьман. Ставши посерединi, Богдан Хмельницький звернувся до народу з промовою. Коротко розповiвши про шестирiчну вiйну проти шляхетської Польщi, гетьман сказав, що Рада скликана для того, щоб народ обрав собi «государя из четырех, кого вы хощете: турецького султана, кримського хана, польського короля або росiйського царя». Далi Хмельницький охарактеризував кожного з них. Вiн сказав, що турецький цар це бусурман: всiм вам вiдомо, якої бiди зазн’ають нашi браття, православнi християни, греки, i в якому утиску вони вiд безбожних. Кримський хан також бусурман; ми його поневолi прийняли до дружби, i якого нестерпимого лиха ми зазнали! Яка неволя, яке нещадне пролиття християнської кровi, якi утиски вiд польських панiв,— нiкому з вас розповiдати не треба... А православний християнський великий государ цар схiднiй є з нами одного благочестя грецького закону, одної вiри, ми одно тiло з православною церквою Великої Росiї, що головою має Iсуса Христа. Цей великий християнський государ змилувався над нестерпним пригнiченням православної церкви в нашiй Малiй Росiї, не знехтував наших шестирiчних безперестанних благань, тепер прихилив до нас милостиве царське серце, зволив прислати до нас своїх великих ближнiх людей з своєю царською ласкою,— с... «которого естьли со усердием возлюбим, кроме его царския высокия руки, благотишнейшаго пристанища не обрящем. А будет кто с нами не согласует теперь, куды хочет вольная дорога».
Пiсля закiнчення Ради Хмельницький i старшини поїхали до заїзжого двору, де розмiщалося росiйське посольство. Бутурлiн урочисто передав Хмельницькому царську грамоту, яку зачитав присутнiм вiйськовий писар. Бутурлiн у своїй промовi розповiв про хiд переговорiв з Польщею, про попереднi зносини Вiйська Запорiзького з Москвою i про рiшення царя прийняти пiд свою руку гетьмана Богдана Хмельницького i все Вiйсько Запорiзьке з мiстами i землями, а також допомогти їм у боротьбi проти Польщi.
По закiнченнi цiєї зустрiчi Хмельницький з старшинами й послами в каретi поїхали до соборної Успенської Церкви, де мiсцеве українське духiвництво, а також духiвництво московське, що прибуло разом з послами, уже пiдготувалося до прийняття вiд гетьмана i старшин присяги царевi.
Склавши присягу, Хмельницький з старшиною поїхали на заїзжий двiр, де Бутурлiн урочисто вручив Хмельницькому привезенi з Москви корогву (прапор), булаву, ферезею (кафтан), шапку, а також подарунки — соболi. При врученнi кожної речi Бутурлiн виголошував промову. Пiсля цього гетьман з товарищами вiдбув з «заїзжого двору).
Отже, внаслiдок рiшення Переяславської Ради i переговорiв у Переяславi було досятнуто угоди про перехiд України пiд високу руку московського царя, що зумовлювало вiйськовий союз України з Росiєю, необхiднiсть передусiм виступу росiйських вiйськ на захист України вiд наступу польсько-шляхетських вiйськ. Посли вiд iменi царя гарантували збереження незалежної Української держави, й прав i вольностей, Хмельницький, Вiйсько Запорiзьке — присягою зобов’язалися вiрно служити московському царевi. Це був двобiчний договiр двох рiвноправних держав.