Українсько-росiйський договiр 1654 р.
За 6 років війни у численних кривавих битвах український народ здобув багато перемог над польсько-шляхетськими вiйськами. Але завдаючи вiдчутних ударiв Речi Послолитiй, Хмельницький у перший час ще не мав намiру вiдривати Україну вiд Польської держави.
Вiн стояв, як про це говорить ряд iсторикiв (В.К. Липинський, Д. Дорошенко та iн.), на позицiъ козацького автономiзму, тобто прагнув перетворити козацтво на рiвноправний з шляхтою стан, а Украъну урiвноправити в межах Речi Посполитоъ з Польщею i Литвою. Однак цього не сталося.Природно, що в цих умовах погляди Хмельницького й населення України зверталися до одновiрної Москви. Пiсля першого листа царевi Олексiю Михайловичу вiд 8 червня 1648 р. Богдан Хмельницький протягом усiєї вiйни пiдтримував зв’язки з царським урядом, домагаючись включения Російської держави у вiйну з шляхетською Польщею. Хмельницький перед московськими послами пiдкреслював необхiднiсть спiльного захисту єдиної для роiйського i українського народiв православної вiри, розвiнчував перебiльшенi уявлення про силу шляхетської Польщi, наголошував на великих перевагах, що їх матиме Росiя в разi переходу України пiд владу царя.
У Москвi розумiли важливiсть союзу з Україною, бо вiн передусiм вiдкривав шлях на пiвдень — до Чорного моря i на захiд. Вiн послаблював Польщу, розладнував можливий союз Хмельницького з Туреччиною, посилював Росiю випробуваним 300-тисячним козацьким вiйськом. Але тривалий час, через складнi внутрiшнi й зовнiшнi умови, а також з розрахунку на ослаблення обох воюючих сторiн — Польщi й України, царський уряд займав вичiкувальну позицiю, обмежуючись вiдправленням в Україну хлiба й солi, дозволом українцям переселятися на окраїннi землi, обмiном посольствами.
6 сiчня 1653 р. Хмельницький скликав у Чигиринi раду старшин, яка вирiшила з Польщею не миритись, а продовжувати добиватися прийняття України пiд високу руку московського царя. У квiтнi — травнi 1653 р. переговори в Москвi провадило посольство, очолюване Кiндратом Бутурляєм i Силуїном Мужиловським. У розмовi з представниками царського уряду 22 квiтня посли заявили, що українцi з поляками миритися не хочуть i просить царя їх «...принять под свою государеву высокую руку и учинил-бы им на неприятелей их на поляков помочь думсю и своими государевыми ратными людьми». В свою черту царський уряд виряджав своїх послiв до Богдана Хмельницького, зокрема наприкiнцi травня 1653 р. виїхали до Чигирина А. Матвеєв та І. Фомiн.
Ускладнення становища в Українi змусило царський уряд прискорити вирiшення питания про її долю. 22 червня 1653 р. в Україну з Москви вирушив стольник Федiр Ладижинський з грамотою царя Олексiя Михайловича, в якiй давалася згода на перехiд України пiд високу царську руку.