Трипільську культуру (кінець V — середина III тис. до н. е.)

відкрив у 1893 р. археолог В. Хвой­ка поблизу с. Трипілля на Київщині. Від назви села культура й отримала свою назву.

Територія розселення. Батьківщина три­пільців — береги Південного Бугу й Дністра, а звідти вони розселилися на схід до Середнього Подніпров'я, на захід до Румунського Прикарпаття, на південь до Північного Причорномор'я та на північ майже до су­часних кордонів України..

Етнічна приналежність трипільців невідома.

Поселення.Відомо понад 3 тис. поселень на берегах річок, на схилах долин. Найвідоміші — Майданецьке, Тальянки та ін. площею 250-400 га, в яких прожива­ло до 10-20 тис. осіб (так звані протоміста, будинки в яких були розташовані по спіралі). Житла були де­рев'яними, з глиняною піччю та жертовником, могли бути двоповерховими. Долівку робили глиняну, астіни розписували фарбами.

Основа господарства— рільне землеробство (пшениця, ячмінь, просо, горох) і скотарство (свині, велика й дрібна рогата худоба). Кожні 50-70 років по­селення переносилися на нове місце через виснажен­ня землі. Трипільці виготовляли характерну мальо­вану кераміку з використанням червоної, чорної та жовтої фарб. Перші в Україні застосували механічний предмет — свердло.

Релігія та культура. Головним божест­вом трипільців була богиня родючості. Вони по­клонялися бику (символу сонця та чоловічої сили), змієві (охоронцеві дому). У трипільській культурі створено основу для появи писемності у вигляді глиняних символів та знаків на кераміці.

Причини зникненнятрипільської спільноти оста­точно не з'ясовані. Основні версії:

витіснена кочовиками;розпалася внаслідок господарської та екологічної кризи.