Зовнішньополітичне прогнозування
Основним суб’єктом міжнародних відносин у сучасному світі є держава, яка завдяки цим відносинам реалізує свою зовнішньополітичну функцію.
Сучасна епоха характеризується якісно новим зростанням ролі міжнародних відносин у житті людства. А це у свою чергу викликає підвищену увагу з боку і вчених-спеціалістів, і широкої світової громадськості. Сьогодні невпинно збільшується число наукових дисциплін у галузі теорії міжнародних відносин. Важливою сферою прогнозування стали питання зовнішньої політики окремих держав.
На основі загальнотеоретичної методології оцінюється загальне становище в світі, регіоні чи країні, вивчаються тенденції й напрями розвитку і чинники, які визначають розвиток, робляться спроби оцінити нові можливі чинники розвитку тощо. На цій основі виникає можливість створювати більш-менш докладні багатоваріантні прогнози.
Враховуючи максимальну (порівняно з іншими об’єктами соціального прогнозування) невизначеність багатьох складників у міжнародних справах, важливо підкреслити, що в прогнозуванні міжнародних відносин і зовнішньополітичних явищ необхідна підвищена увага до чинників, які зумовлюють зовнішньополітичну стратегію (умови матеріального життя суспільства - природне середовище та демографічний чинник, спосіб виробництва й особливо виробничі відносини, розстановку політичних сил у країні тощо). На базі дослідження цих чинників й особливо міжнародних зовнішньополітичних дій прогнозування повинне виявити загальні тенденції розвитку з побудовою шкали ймовірності найбільш можливих чи бажаних відхилень від них.
На цій базі можна виділити найвірогідніші, найменш вірогідні й оптимальні варіанти перспективного розвитку. Залежно від специфіки завдань прогнози міжнародних відносин можуть включати в себе: знаходження довготермінових загальних тенденцій зовнішньополітичної діяльності окремих держав і груп держав; створення довготермінових прогнозів (побудови загальної, недеталізованої картини можливого розвитку міжнародних відносин приблизно на десятиріччя вперед); створення середньотермінових прогнозів (побудова більш деталізованої ймовірної картини розвитку міжнародних подій з визначенням різних варіантів і орієнтовних підрахунків за низкою шкал на рік чи на кілька років наперед); розроблення короткотермінових прогнозів (докладніший розгляд порівняно багатьох варіантів розвитку подій, визначення максимально ймовірних і оптимальних зовнішньополітичних рішень на найближчі дні, тижні й місяці в межах поточного року).Соціально-політичне прогнозування базується на аналізі інформаційного масиву - сукупності даних, які зведено до певної системи наукових фактів, і вони характеризують об’єкт прогнозування. До складу інформаційного масиву входять найрізноманітніші джерела: періодична преса, політичні огляди і звіти, статистичні дані, звіти про зарубіжні відрядження спеціалістів, дані анкетних опитувань експертів, радіопрограм, політичні заяви, ноти урядів, особисті характеристики політичних лідерів, оцінки їхніх світоглядно-політичних переконань, монографії, дисертації тощо.
Політик, який прагне досягти успіху в політичному прогнозуванні, повинен враховувати такі чинники, як рівень достовірності інформації, на якій його прогнозування ґрунтується; співвідношення політичних сил у суспільстві; економічні показники в контексті поставленої мети; престиж й організованість політичних сил, які його підтримують; настрої в суспільстві (динаміку громадської думки) тощо. Він повинен передбачати можливі наслідки своїх політичних дій: прогнозування політичної перемоги повинно включати й завбачення змін у суспільстві: не тільки виграшу для себе, а й того, як це вплине на інтереси інших учасників політичного процесу і якою буде їхня адекватна реакція.
Прогнозування наслідків стосується й можливої поразки: щоб поразка в окремих питаннях не стала приводом до втрати довіри своїх прихильників і активізації політичних супротивників.Сучасна західна політологія широко застосовує біхевіористичний метод аналізу політичних процесів, сутність якого пов’язана з визначенням поведінки окремих груп або індивідів у політиці.
Спостереження за поведінкою людини в політиці дає змогу одержувати емпіричну інформацію за допомогою безпосереднього вивчення її поведінки, використовуючи при цьому анкетування, інтерв’ю, аналіз документів та ін. Додаткову інформацію одержують і за допомогою статистичних методів дослідження політичних процесів.
Аналіз статистичних матеріалів відкриває перед прогнозистом нові можливості. Дослідник, який володіє відповідною технікою аналізу, «добуває» з інформації, яку від одержав, необхідні відомості, прослідковує закономірності, відкриває тенденції
Перевага цього методу прогнозування полягає в тому, що він дає змогу абстрагуватися від обмежень часу й простору.
Інформацію про об’єктивні й суб’єктивні аспекти політичного життя суспільства не можна одержати тільки методами прямої статистики; тут потрібні конкретно-соціологічні, політологічні, соціально-психологічні й інші дослідження. Важливим у прогнозуванні є врахування того соціального, економічного, організаційного, науково-технічного фону, на якому розвивається об’єкт прогнозування. Саме цей фон як сукупність умов (зовнішніх чинників) обмежує розвиток об’єкта прогнозу і в майбутньому активно взаємодіє з ним.
Наслідком прогнозування перспектив розвитку суспільно-політичних явищ і процесів є пошукові, нормативні й інші прогнози.