Напрямки зовнішньополітичної діяльності Української держави

Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

Україна проводить виважену, послідовну та цілеспрямовану зовнішньополітичну діяльність, відповідно, основні напрямки її зовнішньої політики в цілому залишаються незмінними з часу проголошення незалежності у 1991 році.

Україна послідовно й неухильно будує свою зовнішню політику на основі беззастережного дотримання принципів міжнародного права, Статуту ООН та інших міжнародно-правових актів. Така позиція нашої держави закріплена у схвалених Верховною Радою 2 липня 1993 р. «Основних напрямках зовнішньої політики України» - концептуальним документом, на засадах якого базується та розвивається зовнішньополітична діяльність України.

Визначається три основні напрями зовнішньої політики України:

1. Розвиток двосторонніх міждержавних відносин;

2. Європейська інтеграція;

3. Багатостороння дипломатія.

У двосторонніх відносинах пріоритетними для України є відносини з сусідніми країнами та стосунки зі стратегічно важливими партнерами і впливовими державами світу.

В свою чергу європейська інтеграція для України - це подальше політичне та інституційне зближення з ЄС та еволюційне просування до кінцевої мети інтеграції до Європейського Союзу; адаптування українського законодавства до норм ЄС та Ради Європи як ключовий інтеграційний елемент; поглиблення відносин України з НАТО як однією з основних складових всеохоплюючої системи європейської стабільності та безпеки.

В рамках багатосторонньої дипломатії можна виділити такі пріоритетні напрями зовнішньополітичної діяльності:

- забезпечення ефективної участі держави у діяльності міжнародних організацій;

- налагодження ефективного регіонального та субрегіонального співробітництва, посилення ролі України в регіональних та субрегіональних організаціях, форумах і об'єднаннях;

- активізація діяльності в багатосторонніх домовленостях в галузі роззброєння, в т.ч. ядерного, заходів довіри, у миротворчих та миропідтримуючих операціях, безпекових режимах і контрольних механізмах.

Для України національними інтересами постають раціональне державотворення і зміна суспільного ладу. В перхідний час досить різко загострюються суспільні проблеми і суперечності. У такій ситуації на перший план виходять державні інтереси, які не завжди збігаються з інтересами особи. Найважливішим завданням для держави в системі національних інтересів є подолання кризи, розвиток і підтримка процесів соціально-культурного й духовного відродження як засади національної державності українського народу. В нинішній конкретно-історичний період державні інтереси України збігаються зі стратегічними завданнями щодо забезпечення ефективного функціонування суспільства, внутрішньої стабільності, соціальної злагоди, сприятливих міжнародних умові і колективної безпеки. Ці завдання випливають із політичної та економічної доцільності, одночасно вони постають і як національні інтереси України. Актуальним для влади є забезпечення запитів кожного члена суспільства, прав людини. За нинішніх умов будь-який уряд України ризикує втратити довіру і владу, якщо не знайде оптимальних засобів, форм і методів реалізації політики поєднання державних і особистих інтересів, а водночас - узгодження їх з національними інтересами нашої країни.