1.Бесіда – як метод патопсихологічного дослідження.

Бесiда — це метод одержання iнформацiї на основi вер-

бальної (словесної) комунiкацiї. Бесiда — це цiлеспрямована роз-

мова з працівником з метою з’ясувати певнi його уявлення, думки,

поняття.

Дослідженню за допомогою методик передує бесіда з хворим, в ході якої складається перше враження про психічний стан, відсутність чи наявність усвідомлення хвороби, ставлення до стаціонарного і патопсихологічного обстеження. При дослідженні важкодоступних (збуджених, дементних. бредових) хворих необхідно визначити орієнтування в часі і місці, власній, особистості для того, щоб вірно підібрати і використати експериментальні прийоми. Метою бесіди також є встановлення контакту з хворим, від якого залежить подальший хід обстеження.

Бесіда з хворим складається з двох частин:

перша частина спілкування психолога і досліджуване здійснюється поза експериментом, тобто до і після експериментальної роботи. Ця бесіда залежить від завдання, що стоїть перед психологом, відомостей, отриманих з історії хвороби, стану хворого. В бесіді психолог повинен уникати обговорення з хворим його хворобливих переживань, не робити цього за власною ініціативою. Психолог не повинен втручатися в стратегію і тактику лікування.

В своїй бесіді психолог повинен враховувати ставленні хворого до ситуації експерименту, до експериментатора Головне в тому, що бесіда і експеримент повинні містити елементи деонтології.

Друга частина бесіди проходить безпосередньо під час експерименту, патопсихолог допомагає хворому виконувати експериментальні завдання. Основні види допомоги:

* просте перепитування, тобто прохання повторити те чи

інше слово, оскільки це привертає увагу до сказаного зробленого;

* стимуляція подальших дій словами «добре», "далі",

1.питання про те, чому досліджуваний здійснив ту чи дію (допомагає уточнити власні думки);

2.наштовхувальні питання чи критичне заперечування експериментатора;

3.підказка, порада діяти тим чи іншим способом;

4.демонстація дії і прохання самостійно повторити її;

5.научання тому, як треба виконувати завдання.