4.Втечі з дому як форма вияву порушень поведінки

Втечі з дому і бродяжництво розгляд-ся як одна з форм деліквентності. Втечі з дому і бродяжництво можуть бути зовсім не пов'язані з деліквентною повед, і тому являють собою форму порушень поведінки.

Втечі з дому починаються ще в дитинстві, до початку пубертатного періоду. Перші втечі здійснюються через страх покарань, чи як реакція опозиції, а з повторенням перетворюються в «умовно-рефлекторний стереотип.

Н. Stutte (1960) виділив:

■ втечі як наслідок недостатнього нагляду, з метою розваги і задоволення;

■ втечі як реакція на протест на надмірні вимоги і на недостатню увагу зі сторони близьких;

■ втечі як реакцію тривоги через страх покарань у полохливих дітей;

■ «специфічно-пубертатні втечі» внаслідок фантазерства і мрійливості.

При певних соціальних умовах втечі підлітків набувають епідемічного характеру. Прикладом служить масова безнаглядність в період війн і післявоєнної розрухи, важка економічна криза (в США).

В якості причин масових втеч: сварки з батьками, протест школі, сім'ї і всьому образу життя, пошук розваг і свободи. Втечі можуть бути пов'язані із соціальними зрушеннями, розводи, розпад сім'ї, заповнення всього вільного часу телевізором, що замінило контакт з батьками і послабило емоційну прив'язаність до них. Тому підлітки-втікачі - соціальна проблема.

На основі даних А. У. Нураевої (1973) виділені типи втеч у підлітків:

Емансипаційні втечі - найчастіші (45%) і здійсн-ся щоб звільнитися від опіки і контролю рідних чи вихователів, від обов'язків, які надокучили і примусу з прагненням «веселого», «легкого» життя. Початок таких втеч - це 12-15 років.

Імпунітивні втечі (від англ. Імпуніті- безнаказовість). Цей тип складає 26%. Перші втечі - наслідок жорстокого поводження, суворих покарань, «розправ» зі сторони рідних і товаришів по інтернату. Втечі сприяє також положення вигнанця чи попелюшки в сім'ї, переслідування старших в школі.Вік початку таких втеч різний - 7-15р. Демонстративні втечі - наслідок реакції опозиції (спостерігалися у 20%). Їх перша відмінна ознака - відносно невелика відстань - втікають недалеко чи в ті місця, де сподіваються бути побаченими і поверненими додому. Під час втечі поводять себе так, щоб звернути увагу навколишніх. Причиною таких втеч є намагання привернути до себе увагу близьких , втрачену чи послаблену в силу багатьох.

Дромоманічні втечі. Цей вид втеч рідкісний в підлітковому віці (лише 9% підлітків-втікачів). Цим втечам передує раптова і безпричинна зміна настрою. Виникає немотивована тяга до переміни обстановки, і місця. Втікають самостійно, супутники відсутні чи випадкові. Ареал розширюється від втечі до втечі. Під час втечі раптово виникає бажання повернутися додому - повертаються вимучені, притихлі і послушні. Причину втечі не можуть пояснити, вчинку свого стидаються. Дромоманічні втечі поєднуються з дисфоріями і розладами потягів в вигляді гіперсексуальності, намірів «напитися до відключення», садо-мазохістськими діями.