<<
>>

Призначення експертизи

При провадженні досудового слідства і судового розгляду справи в багатьох випадках виникають питання, вирішення яких неможливо без залучення до розслідування осіб з різними спеціальними знаннями.

У літературі є різні поняття, але досі немає єдиного розуміння «спеціальних знань».

Наприклад, М. С. Строгович вважає, що спеціальними знання є лише наукові знання1.

Деякі автори вважають, що при проведенні судової експертизи можливе використання не тільки наукових знань, а й інших, набутих особою в результаті професійної спеціальної підготовки.

0. 0. Ейсман зазначає, що «це знання не загальновідомі, не загальнодоступні, які не мають масового поширення, це знання, якими користується обмежене коло спеціалістів, якими не користуються адресат доказування (слідчий, суд, учасники процесу та ін.»)2.

Повніше визначення поняття «спеціальні знання» дає Г. М. Надгорний: «Спеціальні знання — це питання, що не відносяться до загальновідомих, що утворюють основу професійної підготовки з наукових, інженерно-технічних і виробничих спеціальностей, а також незагальновідомі знання, потрібні для здійснення якихось інших видів

ДІЯЛЬНОСТІ»3.

Серед інших визначень «спеціальних знань» найбільш вдале дають В. К. Лисиченко та В. В. Циркаль: «це незагальновідомі в судочинстві наукові, технічні і практичні знання, надбані в результаті професійного навчання чи роботи з визначеною спеціальністю особою, залученою як спеціаліст чи експерт з метою допомоги слідчому чи суду в з'ясуванні обставин справи або дачі висновків з питань, для вирішення яких потрібне їхнє використання»1.

Це визначення, на відміну від інших, наведених вище, відображає юридичний характер поняття спеціальних знань, які використовуються в слідчій і судовій практиці у формі су-дової експертизи.

Важливою в питанні, що розглядається, є проблема визначення обсягу форм використання спеціальних знань в кримінальному судочинстві.

Існує досить багато думок щодо цієї проблеми2.

У чинному кримінально-процееуальному законодавстві визначено такі форми використання спеціальних знань:

призначення експертизи (статті 75 і 76 КПК);

участь спеціаліста при проведенні окремих слідчих (судових) дій (статті 128і, 191, і 270і КПК);

призначення і проведення ревізій (ст. 66 КПК).

Розглянемо одну з форм використання спеціальних знань — судову експертизу.

Судова експертиза — це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду (ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 р. № 4038—XII)3.

Судова експертиза надає велику допомогу слідству і суду при здійсненні правосуддя, вона є засобом отримання доказів (ч. 2 ст. 65 КПК).

Орган дізнання, слідчий і суддя (суд) в процесі доказування дуже часто надають перевагу висновку експерта щодо інших зібраних доказів по кримінальній справі, що призводить до грубих помилок у здійсненні правосуддя.

Однак органу дізнання, слідчим, суддям (судам) не слід забувати, що висновок експертизи необхідно оцінювати в сукупності з іншими доказами, він не має наперед визнаної сили.

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Д. засуджено за ч. 1 ст. 222 (нині — ст. 263) КК України за те, що він придбав у невстановленому місці та у невстановленої особи імітаційні запали до учбово-імітаційних гранат, що належать до боєприпасів, та піропат-рон, що належить до вибухових речовин, і незаконно зберігав їх у своїй квартирі.

При розгляді справи в касаційному порядку вирок залишено без змін. Постановою президії Дніпропетровського обласного суду судове рішення місцевого суду змінено і пом'якшено призначене засудженому покарання.

Визнаючи Д. винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 222 КК, суд першої інстанції виходив з висновку експерта, що вилучені у засудженого імітаційні запали є боєприпасами, а піропатрон — вибуховою речовиною.

Президія обласного суду в своїй постанові зазначила, що ці запали не належать до боєприпасів, але наявність у запалах пороху свідчить про належність до вибухових речовин.

Судова колегія Верховного Суду України визнала, що судові інстанції дійшли висновку про доведеність вини Д. у вчиненні цього злочину лише виходячи з даних проведеної експертизи.

Однак згідно зі ст. 67 КПК України висновок експертизи потребує відповідної оцінки і не має наперед встановленої сили. У даному ж разі суд без належної перевірки та оцінки результатів експертизи поклав її висновок в основу вироку, що потягло безпідставне засудження Д.

Відповідно до вимог закону пневматичні рушниці, сигнальні, стартові, будівельні та газові пістолети, ракетниці, вибухові пакети та інші імітаційно-піротехнічні й освітлювальні засоби не належать до зброї, бойових припасів і вибухових речовин, і їх придбання та зберігання не утворю-ють складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 222 (нині — ст. 263) КК.

Погодившись з протестом і визнавши, що Д. засуджено за даною статтею безпідставно, судова колегія Верховного Суду України всі судові рішення скасувала із закриттям провадження у справі за відсутністю в діях підсудного складу злочину1.

1 Практика судів України в кримінальних справах. — К., 1993. — 4. — С. 253—254.

Аналізуючи оцінку висновків експерта, А. Ф. Коні писав: «Безумовно, його висновок не може бути обов'язковим для суду і зовсім не є остаточним доказом, який не потребує перевірки чи критики. У розпорядженні суду є життєві дані і свідчення, які можуть не тільки зливатися з висновками експертизи в єдине ціле, але навіть і прямо їм суперечити на основі логіки фактів. Але в будь-якому разі критика експертизи має бути строго обгрунтована та до праці експерта потрібно ставитись з особливою увагою»1.

Судові експертизи може призначати особа, яка проводить дізнання, дізнавач, слідчий, суддя або своєю ухвалою суд першої інстанції, якщо виникає необхідність у залученні спеціальних знань. У деяких точно встановлених законом випадках (ст.

76 КПК України) вони призначаються в обов'язковому порядку, а саме:

для встановлення причини смерті;

для встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;

для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого за наявності в справі даних, що викликають сумнів щодо його осудності;

для встановлення статевої зрілості потерпілої в справах про злочини, передбачені ст. 155 КК України;

для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Експертиза — самостійна процесуальна форма отримання нових доказів і перевірки тих, які вже є. Судова експертиза, як самостійна процесуальна дія, має форми призначення, проведення і процесуального оформлення. її особливість полягає також у тому, що фактичні дії при проведенні експертизи отримує не сам слідчий, як це має місце, наприклад, при обшуку, виїмці, допиті, а відповідно до доручення (постанови) слідчого експерт-спеціаліст у галузі науки, техніки. Навіть у тих випадках, якщо слідчий володіє спеціальними навичками на рівні експерта, він не має права замінити його і суміщати в одній особі функції органу розслідування та експерта. Це пояснюється тим, що подібне суміщення «не дозволило б належним чином перевірити зібрані фактичні дані, оскільки виникли б сумніви у неупередженості видів дослідження»1. Процесуальна форма призначення і проведення експертизи покликана забезпечити законність, обгрунтованість та наукову правдивість висновків експертів.

Експертами можуть бути співробітники судово-експертних (науково-дослідні інститути, лабораторії, бюро, що діють у системі Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров'я тощо) або інших спеціалізованих установ (пожежні інспекції, насіннєві лабораторії, торгівельно-про-мислові палати тощо). Однак органи, що призначають експертизу, не позбавлені права запросити як експерта будь-яку особу, якщо вона володіє спеціальними знаннями в певній галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла.

Наприклад, окремі судові експертизи, пов'язані із застосуванням новітніх інструментальних методів (радіоактиваційний аналіз, лазерна маспектрометрія тощо), успішно проводяться у відповідних лабораторіях університетів, галузевих та академічних науково-дослідних інститутів2.

Інститут судової експертизи подібний до інституту спеціалістів у кримінальному процесі. Обидва інститути мають спільні та відмінні ознаки. Подібність між ними — у використанні спеціальних знань для вирішення питань, що виникають у слідчого чи суду. Відмінність полягає в тому, що:

а) експертиза — самостійна процесуальна дія, а допомога спеціаліста використовується в ході слідчих чи судових дій;

б) процесуальний обов'язок експерта — дати мотивований висновок по суті поставлених питань. Цей висновок за законом є джерелом доказування. Спеціаліст виконує в кримінальному процесі функцію помічника слідчого чи суду при застосуванні наукових методів і засобів виявлення і фіксації доказів, дає консультацію зі спеціальних питань, його думка не розглядається законодавцем як Джерело доказування, хоч може вплинути на отримання та оцінку доказів;

1 Ливтец Е. Н. Назначение и проведение экспертизы. — Волгоград, 1977. — С. 5.

2 Стаття 10 Закону України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 p. // Судові експертизи в Україні. — К., 2002. — С 7.

333

в) експерт, як правило, для отримання висновку проводить самостійні дослідження. Спе-ціаліст бере участь у зібранні й вивченні доказів під керівництвом слідчого чи суду.

Експертиза надає допомогу у встановленні часу настання й існування окремих явищ (смерті, горіння, замерзання).

Експертні дослідження забезпечують вирішення питань про ідентифікацію осіб, предметів, тварин, речовин, про їх групову належність; дозволяють встановити склад речовин, дати якісну та кількісну характеристику цих елементів.

За допомогою експертизи встановлюються факти і стан, що мають юридичне значення (алкогольне сп'яніння, психічний стан людини, статева зрілість, розмір шкоди, характер і вид тілесних ушкоджень).

Експертні дослідження допомагають дати правильну юридичну оцінку випадку, що розслідується.

Це необхідно при розслідуванні пожеж, фальшивомонетництва, крадіжок державного і приватного майна громадян, дорожньо-транспортних пригод, статевих злочинів. Наприклад, якщо при зґвалтуванні потерпілій завдано тілесних ушкоджень чи у неї виник розлад психіки, то слідчому для правильної кваліфікації ознак зґвалтування не обійтись без даних судово-психіатричної експертизи.

Велике значення експертизи в профілактиці злочинів1. Наприклад, за допомогою експертних висновків слідчий дістає можливість виявити конкретні недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій, на яких є випадки крадіжок, фальсифікація документів. За допомогою висновків експертизи слідчі виявляють конкретні причини й умови, які сприяють вчиненню злочинів.

Звертаючись за допомогою до експертизи і користуючись її матеріалами в процесі доказування, працівники правоохоронних органів, адвокати повинні чітко уявляти собі різновиди експертиз, що класифікуються за організаційними і предметними критеріями. Не знаючи можливостей судової експертизи зі встановлення питань профілактичного характеру різного виду експертиз (наприклад,

1 Коваленко Е. Г. Использование экспертных знаний в деятельности органов внутренних дел по предупреждению хищений социалистического имущества: Учебн. пособие. — К., 1990.

334

судово-бухгалтерської, судово-економічної та інших) слідчі органи та суди не завжди ста-влять на їх вирішення такі питання, що звужує коло можливих джерел одержання доказів.

За послідовністю проведення експертизи поділяються на первинні та вторинні. Поряд з основними задачами при повторних експертизах проводиться і перевірка первинних. Вони доручаються іншим (іншому) спеціалістам, якщо попередні висновки виявились необгрунтованими, такими, що суперечать матеріалам справи, або у слідчого виникли підозри в їх достовірності.

За обсягом дослідження розрізняють експертизи основні та додаткові. Додаткова призначається при недостатній впевненості чи повноті першого висновку. На відміну від повторної, вона не ревізує, не перевіряє основну, а є продовженням основної експертизи, тому її проводить той самий експерт (експерти), хоча не виключено, що проведення додаткової експертизи може бути доручено іншому (іншим) експерту.

За чисельністю і складом виконавців експертизи поділяються на одиночні, комісійні та комплексні.

Одиночна експертиза проводиться одним експертом, комісійна — комісією в складі двох і більше спеціалістів, якщо необхідно спільне дослідження групою експертів однієї спеціальності (при найбільш складних випадках в первинних і повторних судово-медичних експертизах). Наприклад, комісійно у складі трьох експертів однієї спеціальності проводяться стаціонарні судово-психіатричні та повторно судово-медичні експертизи.

Комплексні експертизи проводять кілька експертів різних спеціальностей. Це має місце в тих випадках, якщо встановити ту чи іншу обставину неможливо шляхом проведення окремих експертиз або це виходить за межі компетенції одного експерта чи комісії експертів. При призначенні комплексної експертизи висновки на поставлені питання отримують шляхом проведення низки досліджень, Що здійснюються кількома експертами на основі використання різних спеціальних знань1.

1 Постановление Пленума Верховного Суда СРСР «О судовых экспертизах по уголовным делам» от 16 марта 1971 г. № 1 // Бюллетень Верховного Суда СССР. — 19Т1. — № 2.

335

Найчастіше комплексні перевірки організуються, якщо відповідь на питання можна отри-мати при спеціальних експертних дослідженнях спеціалістами суміжних областей науки, техніки, мистецтва чи ремесла.

За змістом спеціальних знань розрізняють різні експертизи. Практично їх важко навіть перерахувати: судово-медична, судово-психіатрична, судово-бухгалтерська, криміналістична тощо. Перелік судових експертиз, які проводяться у тих чи інших установах, визначається відповідними відомчими нормативними актами.

Найпоширенішими видами судових експертиз, крім зазначених у законі, є: біологічна, хімічна, дорожньо-транспортна, пожежно-технічна, харчова, товарознавча, агротехнічна, ветеринарна та інші. До її проведення залучаються спеціалісти відповідних галузей знань.

Під час проведення експертизи можуть бути присутніми слідчий, підозрюваний, обвинувачений; у тих випадках, якщо її проводять у ході судового слідства поза залою судового засідання, право бути присутніми мають судді та учасники судового розгляду. При призначенні судом експертизи підсудний має право ставити перед такою експертизою запитання, які обговорюються іншими учасниками судового слідства.

Слідчий зобов'язаний своєчасно ознайомити обвинуваченого з постановою про призначення експертизи (постанова про призначення судово-психіатричної експертизи не оголошується, якщо психічний стан обвинуваченого не дає змогу це зробити); роз'яснити права, які надані йому законом. Наприклад, обвинувачений має право заявити відвід експерту. Відповідно до закону експертами не можуть бути особи, що перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або були раніше ревізорами у справі (ст. 75 КПК).

Відводу підлягає експерт:

якщо він є потерпілим, цивільним позивачем або відповідачем, родичем когось із них, а також родичем слідчого, особи, що провадила дізнання, обвинувача або обвинуваченого;

якщо він брав участь у даній справі як свідок, слідчий, спеціаліст, перекладач, особа, що проводила дізнання, слідчий, обвинувач, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;

якщо він під час досудового розслідування справи вирішував питання щодо проведення обшуку, виїмки, огляду, обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків тримання під вартою, або розглядав скарги на затримання чи на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи або закриття справи;

якщо він під час досудового розслідування справи розглядав питання про усунення захисника в порядку, передбаченому ст. 61і КПК;

якщо він особисто або його родичі заінтересовані в результатах справи;

за наявності сумнівів у його об'єктивності по справі (статті 54 і 62 КПК).

Обвинувачений має право просити про призначення експерта з числа вказаних ним осіб, про постановку перед експертом додаткових питань, про призначення нової або додаткової експертизи. Він також може давати пояснення експерту, пред'являти додаткові документи. Реалізація цих прав обвинуваченим сприятиме повнішому й об'єктивнішому встановленню обставин справи за допомогою такого заходу доказування, як висновок експерта.

Матеріали експертизи мають бути пред'явлені обвинуваченому, про що складається протокол. При ознайомленні з висновками він може давати пояснення, висловлювати зауваження, заперечення і заявляти клопотання, що заносяться до протоколу.

Висновок експерта підлягає ретельній оцінці суб'єктами доказування з погляду як додержання норм кримінально-процесуального закону при проведенні експертизи, так і обгрунтованості, правильності висновків експерта. При цьому перевіряється компетентність експерта, його незаінтересованість у результатах справи, встановлюється, чи не вийшов він за межі своєї компетенції, чи грунтуються висновки на одержаних ним відомостях і чи не відбирались вихідні дані для певних висновків. Підлягають оцінці також наукова обгрунтованість висновку, правильність застосування конкретних методик і дозволеність їхнього використання експертом (наприклад, коли і ким вона рекомендована, її апробованість, наявність сучасніших методик тощо). Слід проаналізувати, наскільки логічними є висновки експерта, чи на всі питання дано відповіді.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від ЗО травня 1997 р. № 8 зазначено, що у випадках, якщо в справі щодо одного й того самого предмета проведено кілька експертиз, в тому числі комплексні, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку щодо всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження. Такій оцінці підлягають також окремі висновки експертів — членів комісійної чи комплексної експертизи, які не підписали спільний висновок.

Не слід надавати перевагу висновку експертизи лише тому, що її проведено комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, що має більший досвід експертної роботи, тощо1.

Важливим етапом оцінки висновку є зіставлення висновків експерта зі встановленими в справі фактичними даними. Наявність суперечностей між ними може стати підставою для проведення додаткових слідчих (судових) дій або для призначення повторної експертизи.

Відомості, встановлені за допомогою судової експертизи, й оцінка висновку експерта мають відображатися в обвинувальному висновку і вироку2.

Про значення висновку експертизи неодноразово зазначав Верховний Суд України. Однак при цьому зверталась увага на те, що деякі слідчі переоцінюють значення експертиз. Висновки не можуть служити єдиною основою для визначення злочинного наміру і кваліфікації злочину, а повинні оцінюватися тільки в сукупності з усіма обставинами справи.

13 березня 1992 р. Пленум Верховного Суду України повернув на додаткове розслідування криміна-льну справу братів Олега і Сашка Липових, засуджених Київським міським судом за вчинення з особливою жорстокістю умисного вбивства Петренка В. Підставою для направлення справи на дослідування слугувало те, що висновки органів слідства, а потім і обласного суду, не стикуються з об'єктивними фактами, встановленими двома судовими експертизами трупа Петренка В.

Бабуся вбитого Петренко О. показала, що вона бачила, як брати Олег і Олександр Липові били його ногами, при цьому Олег Липовий перевернув Петренка, який упав, сів йому на спину і став завдавати ударів ножем, а потім передав ніж Сашку, який також завдав ним кількох ударів.

Висновком експертиз встановлено, що на тілі Петренка знаходилось чотири колото-різані рани в ділянці грудної клітки. Ніяких інших тілесних пошкоджень, в тому числі й ножових ран, в ділянці спини не зафіксовано.

Те, що показання Петренко О. не збігалися з достовірно встановленими за допомогою експертиз фактами, викликало сумнів у правдивості показань. Через це Пленум Верховного Суду України вчинив вірно, коли через зазначені та інші не усунені слідчими і судом першої інстанції протиріччя повернув справу на дослідування1.

Наведений приклад свідчить про значення експертизи для використання як процесуального заходу перевірки й уточнення зібраних по справі доказів.

Як зазначалося, судова експертиза має велике значення і при встановленні слідчим і судом причин вчинення злочинів і умов, що їм сприяють.

Досвід переконує, що судова експертиза може відігравати чималу роль у профілактиці злочинів, зокрема, щодо такої складної категорії справ, як справи про розкрадання державного, громадського і приватного майна.

Судові експерти як на досудовому слідстві, так і при судовому розгляді справи допомагають встановити причини розкрадань і умови, що їм сприяли, а також визначити заходи з їх усунення. Тому слід активніше залучати експертів як до процесуальної, так і до непроцесуальної діяльності з запобігання цим злочинам2.

1 Бюлетень Верховного Суду України. — 1990. — № 5. — С 27—30.

а Фридман И. Я. Судебная экспертиза и вопросы предупреждения преступлений: Автореф. докт. дисс. — М., 1974. — С. 30; Колесвичев-ко О. Н., Ковалевко Є. Г. Можливості судово-бухгалтерської експертизи в запобіганні розкраданням // Радянське право. — 1978. — № 10. — С. 41—44.

<< | >>
Источник: Коваленко Є. Г.. Кримінальний процес України: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер,2004. — 576 с. 2004

Еще по теме Призначення експертизи:

  1. 29. Правове регулювання приватизації і паювання земель с/г призначення в Україні.
  2. 61.Управління в галузі використання, відтворення і охорони земель промисловості, транспорту, зв‘язку, оборони та іншого призначення.
  3. 52. Державна експертиза інвестицій.
  4. 110. Поняття, об’єкти, предмети митної експертизи.
  5. 109. Експертиза в системі митного права.
  6. § 32. Висновок експерта, його зміст, значення і оцінка.
  7. § 65. Підстави та порядок призначення експертизи. Права обвинуваченого при проведенні експертизи.
  8. 1§ 26. Висновок експерта, його зміст, значення і оцінка.
  9. § 51. Підстави та порядок призначення експертизи. Права обвинуваченого при проведенні експертизи.
  10. Призначення експертизи
  11. § 3. Судове слідство
  12. § 2. Предмет доказування у справах про злочини неповнолітніх
  13. 1.2. Підстави призначення і порядок проведення судово-психіатричної експертизи
  14. 1.3. Підготовка матеріалів для судово-психіатричної експертизи
  15. 2.4. Комплексні судово-психіатричні експертизи
  16. 2.6. Судово-психологічна експертиза
  17. Стаття 47. Визначення земель оздоровчого призначення
  18. §7. Підготовка і призначення трасологічної експерт изи